Ліки поза аптекою: як нові правила змінюють конкуренцію на фармринку

В Україні вперше сформувалася ситуація, коли один і той самий лікарський засіб може продаватися за різними правилами — залежно не від його властивостей, а від місця реалізації. І це вже не теоретична дискусія, а нова регуляторна реальність, яка змінює конкурентну логіку фармацевтичного ринку.

У березні 2026 року набрали чинності зміни до Ліцензійних умов провадження діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, що відкрили можливість продажу безрецептурних препаратів на автозаправних станціях. Відповідні рішення були закріплені постановами Кабінету Міністрів України №1803 від 26 грудня 2025 року та №275 від 2 березня 2026 року. Формально йдеться про розширення доступу населення до лікарських засобів. Фактично — про появу нового сегмента ринку з окремими правилами гри.

Два формати — дві моделі регулювання

Традиційно роздрібна реалізація лікарських засобів в Україні здійснюється через аптечні заклади. Це одна з найбільш зарегульованих сфер: обов’язкова наявність фармацевтичної освіти у персоналу, вхідний контроль якості лікарських засобів у місці їх приймання, дотримання належної аптечної та складської практик, жорсткі вимоги до приміщень, температурного режиму, документації та санітарного стану.

Нова модель передбачає можливість реалізації безрецептурних лікарських засобів у приміщеннях автозаправних станцій — без створення аптеки чи її структурного підрозділу. Продаж можуть здійснювати працівники АЗС, а в окремих випадках — вендингові автомати. Передбачено також можливість дистанційної консультації представником ліцензіата.

Фактично йдеться про співіснування двох моделей:

• аптечної — з повним набором професійних, організаційних і контрольних вимог;
• спрощеної — із мінімально необхідними умовами для реалізації лікарських засобів поза аптекою.

У професійному середовищі таку ситуацію вже характеризують як регуляторну асиметрію, коли різні учасники одного ринку працюють за принципово різними правилами.

Конкуренція чи регуляторна перевага?

На перший погляд, нова модель може виглядати як крок до підвищення доступності лікарських засобів. Проте у конкурентному вимірі вона створює суттєвий дисбаланс.

Аптечні заклади несуть значні витрати на забезпечення якості та безпеки: утримання кваліфікованого персоналу, дотримання стандартів зберігання, організацію внутрішніх процедур контролю, ведення документації. Натомість реалізація лікарських засобів на АЗС не передбачає постійної присутності фармацевта, повного циклу вхідного контролю у місці продажу чи дотримання аналогічного санітарного режиму.

У таких умовах ринок починає конкурувати не за якістю чи сервісом, а за рівнем регуляторного навантаження. Перевага формується не ефективністю, а простішими правилами гри. І це змінює саму природу конкуренції.

Доступність чи концентрація?

Одним із ключових аргументів на користь розширення продажу лікарських засобів поза аптечними закладами є підвищення їх доступності для населення. Однак перші практичні кроки впровадження цієї моделі демонструють іншу тенденцію.

Станом на 18 березня 2026 року реалізацію лікарських засобів уже розпочато на низці автозаправних станцій, зокрема:

• у Києві (вул. Богатирська, просп. Академіка Палладіна, вул. Зодчих, вул. Електриків);
• у Київській області (Софіївська Борщагівка);
• у Львові та Львівській області (Сокільники, Рясне-Руське, Новояворівськ, Городок, Солонка та ін.);
• у Рівненській області (с. Користь).

Йдеться переважно про великі міста, передмістя та транспортні вузли — території, де аптечна інфраструктура вже є розвиненою і доступ до лікарських засобів не є критично обмеженим.

Таким чином, фактична географія впровадження нової моделі поки що не підтверджує її орієнтацію на регіони з обмеженим доступом до аптечних послуг. Навпаки, спостерігається концентрація у комерційно привабливих локаціях із високим трафіком.

Це ставить під сумнів ключовий публічний аргумент щодо «розширення доступності» і підсилює інше припущення: новий формат розвивається насамперед як ринковий канал збуту, а не як інструмент вирішення проблеми доступу до лікарських засобів у вразливих громадах.

Позиція професійної спільноти

Саме на цей аспект звернула увагу Асоціація фармацевтів України, яка звернулася до Антимонопольного комітету України з проханням оцінити нові регуляторні умови.

Фактично АФУ ставить питання про можливу наявність ознак антиконкурентних дій органу влади. Йдеться про ситуацію, коли для суб’єктів господарювання, що реалізують один і той самий товар — лікарські засоби, встановлено різні умови діяльності, які можуть створювати привілейоване становище для окремих форматів.

Інакше кажучи, держава визначає різну «ціну входу» на один і той самий ринок — не через економічні фактори, а через обсяг регуляторних вимог.

Вимір пацієнта: між доступністю і безпекою

У публічній площині нові правила часто аргументуються підвищенням доступності лікарських засобів. Однак це лише одна сторона питання.

Аптека — це не лише точка продажу, а елемент системи охорони здоров’я, де пацієнт отримує базову фармацевтичну опіку: консультацію, уточнення щодо застосування, попередження можливих взаємодій лікарських засобів. Перенесення частини продажів у середовище, де така функція реалізується опосередковано або дистанційно, змінює якість цієї взаємодії.

Це не обов’язково створює прямі ризики, але поступово трансформує модель споживання лікарських засобів — у бік більшого самолікування та меншого професійного супроводу.

Не лише про ринок — про професію

Зміни мають і довгостроковий вплив на саму фармацевтичну професію. Якщо реалізація лікарських засобів дедалі більше відокремлюється від фармацевтичної експертизи, роль фармацевта як фахівця може поступово зменшуватися.

Паралельно виникає економічний тиск на аптечні заклади, які змушені працювати в умовах повного регуляторного навантаження, конкуруючи з форматами, що функціонують за спрощеною моделлю. У такій конфігурації ринок починає змінюватися не еволюційно, а адміністративно.

Що далі?

Антимонопольний комітет України має повноваження оцінити вплив нових регуляторних умов на конкурентне середовище та, за необхідності, розпочати дослідження ринку.

Ключове питання полягає не лише у формальній правовій оцінці, а у визначенні принципу: чи можуть різні формати реалізації одного й того самого товару функціонувати за суттєво різними правилами без спотворення конкуренції.

Баланс, який визначає майбутнє

Поява нових форматів реалізації лікарських засобів є закономірною. Проте їх інтеграція не повинна відбуватися за рахунок порушення базового принципу рівних умов.

Якщо нові формати не вирішують проблему доступу там, де вона справді існує, але водночас змінюють баланс ринку, — це означає, що йдеться вже не лише про зручність для пацієнта, а про перерозподіл правил гри.

Якщо ж ці правила залишатимуться різними, фармацевтичний ринок зміниться не через конкуренцію і розвиток, а через регуляторні перекоси. І тоді мова йтиме вже не лише про бізнес-моделі, а про трансформацію самої системи фармацевтичної допомоги.

У цьому контексті питання, яке сьогодні розглядається як конкурентне, фактично стає питанням майбутнього професії — і ролі фармацевта в системі охорони здоров’я.

Читайте також Ліки на АЗС: бізнес-логіка під камуфляжем соціальної ініціативи?