Нові критерії госпіталізації: що зміниться для лікарів і чому документ уже викликав суперечки

Міністерство охорони здоров'я України затвердило перший національний Стандарт «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги» (наказ МОЗ від 30 липня 2026 року №1044). Документ має уніфікувати підходи до госпіталізації, визначити єдині правила продовження стаціонарного лікування, переведення між відділеннями та виписки. У МОЗ переконані, що нові правила зроблять клінічні рішення більш обґрунтованими та прозорими, однак документ уже спричинив жваву дискусію серед лікарів і політиків.

Перший єдиний стандарт госпіталізації: навіщо він потрібен

До цього часу критерії госпіталізації були розпорошені між клінічними протоколами, галузевими стандартами та локальними документами медичних закладів. Через це рішення нерідко залежало від практики конкретної лікарні, що могло призводити як до необґрунтованих відмов у стаціонарному лікуванні, так і до тривалого перебування в лікарні пацієнтів, які могли безпечно лікуватися амбулаторно.

Новий Стандарт уперше об'єднує всі ці підходи в єдину систему та регламентує маршрут дорослого пацієнта — від моменту ухвалення рішення про госпіталізацію до завершення стаціонарного лікування. Документ є обов'язковим для всіх закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності, а також для лікарів-ФОП, які надають спеціалізовану медичну допомогу.

«Не про обмеження, а про якісну допомогу»: як МОЗ пояснює нові правила

Міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко наголошує, що новий Стандарт не спрямований на скорочення кількості госпіталізацій чи обмеження доступу пацієнтів до стаціонарної допомоги.

«Новий Стандарт — не про обмеження госпіталізації чи скорочення медичної допомоги. Якщо стан людини потребує цілодобового спостереження, складного лікування або втручання, яке неможливо безпечно провести амбулаторно, пацієнта мають госпіталізувати. Водночас лікарняне ліжко саме по собі не є лікуванням — результат забезпечують діагностика, необхідна терапія, медичні втручання та робота команди. Наше завдання — щоб кожна людина отримувала допомогу в належному місці та відповідно до свого стану, а стаціонар завжди залишався доступним для пацієнтів із гострими й тяжкими станами», — наголосив міністр.

За словами очільника МОЗ, документ базується на сучасних міжнародних клінічних рекомендаціях і підходах провідних професійних товариств, а також на адаптованій методології Appropriateness Evaluation Protocol, яка використовується в багатьох країнах світу для оцінювання доцільності госпіталізації.

Рішення залишається за лікарем: як працюватимуть нові критерії

У МОЗ підкреслюють, що критерії не є автоматичним алгоритмом. Вони покликані допомогти лікарю ухвалити клінічне рішення, але не замінюють його професійної оцінки.

Під час визначення потреби у стаціонарному лікуванні лікар враховує загальний стан пацієнта, результати обстежень, супутні захворювання, ризики амбулаторного лікування та можливості конкретного медичного закладу. Формальна відповідність окремому критерію не означає автоматичної госпіталізації, так само як його відсутність не є безумовною підставою для відмови.

Стандарт визначає основні показання до стаціонарного лікування: потребу в цілодобовому медичному спостереженні, безперервному моніторингу життєвих функцій, проведенні інвазивних втручань або лікування, яке неможливо безпечно забезпечити амбулаторно. Якщо остаточне рішення неможливо ухвалити одразу, документ передбачає режим медичного спостереження тривалістю до 24 годин.

Соціальні показання: одна з головних новацій документа

Однією з найбільш помітних новел Стандарту стало запровадження соціальних показань до госпіталізації.

Йдеться про випадки, коли лікування вдома є небезпечним через відсутність належних побутових умов, ризик насильства, неможливість самообслуговування, відсутність догляду або доступу до необхідного медичного обладнання. У таких ситуаціях допускається тимчасова госпіталізація із залученням соціальних служб та подальшою повторною оцінкою стану пацієнта.

Також документ визначає нові підходи до виписки зі стаціонару. Основним критерієм є відсутність потреби в цілодобовому медичному нагляді. Після виписки супровід пацієнта забезпечує сімейний лікар, який координує подальше лікування та, за потреби, направляє до вузьких спеціалістів.

Критика документа: що викликає занепокоєння

Попри детальні пояснення МОЗ, новий Стандарт уже став предметом гострої дискусії.

Народна депутатка Лариса Білозір вважає, що окремі положення документа залишають надто широкий простір для різного трактування.

«Людина не повинна доводити системі, що вона вже "достатньо хвора", аби отримати необхідну медичну допомогу. У Стандарті зазначено, що підставою для госпіталізації може бути "стійка тенденція до погіршення", однак не пояснюється, що саме це означає на практиці. У результаті лікарі можуть по-різному трактувати один і той самий стан пацієнта, а самі пацієнти — не розуміти, чому їм відмовили у стаціонарному лікуванні».

Також депутатка звертає увагу на необхідність письмово обґрунтовувати відступ від критеріїв, відсутність чіткого механізму оскарження відмов у госпіталізації та можливі труднощі із застосуванням документа в сільських і прифронтових громадах, де доступність медичної допомоги суттєво відрізняється від великих міст.

Ольга Голубовська: «Критерії мають допомагати лікарю, а не зв'язувати йому руки»

Однією з найгостріших критичних оцінок документа поділилася лікарка-інфекціоністка, професорка, Заслужена лікарка України Ольга Голубовська.

«Критерії медицині потрібні — це факт. Але вони мають допомагати лікарю рятувати життя, а не зв'язувати йому руки у критичний момент. Ми отримали жорстку нормативну рамку, яка ставить лікаря у завідомо програшну ситуацію. Якщо госпіталізуєш без формальних показників — ризикуєш отримати санкції. Якщо відмовиш, а стан пацієнта погіршиться, відповідати доведеться лікарю».

На її думку, окремі формулювання Стандарту можуть створити ризики для пацієнтів.

«Чекати "стійкого погіршення" — це злочин. У невідкладних станах кожна хвилина має значення. Для літніх пацієнтів, інфекційних хворих чи людей із тяжкою супутньою патологією це може означати втрату дорогоцінного часу, коли допомогу потрібно надавати негайно, а не після того, як стан відповідатиме формальним критеріям».

Крім того, професорка звернула увагу на практичні труднощі застосування нових правил у прифронтових лікарнях, де медики працюють в умовах постійних обстрілів, кадрового дефіциту та нестачі ресурсів.

Між стандартизацією та клінічною свободою

Новий Стандарт став одним із наймасштабніших нормативних документів, що регламентують госпіталізацію пацієнтів в Україні. У МОЗ переконані, що він допоможе зробити клінічні рішення більш прозорими, забезпечити безперервність лікування та ефективніше використовувати ресурси стаціонарної допомоги.

Водночас реакція професійної спільноти свідчить, що впровадження нових правил супроводжуватиметься широкою дискусією. Головне питання, яке сьогодні ставлять критики документа, полягає в тому, чи вдасться на практиці поєднати стандартизацію медичної допомоги зі збереженням клінічної автономії лікаря та врахуванням реалій роботи української системи охорони здоров'я в умовах війни.