Новий «Український правопис»: особливості мовної компетенції фармацевта

Сучасна фармацевтична галузь – це сфера, де точність термінології є не просто питанням стилістики, а фундаментальною умовою безпеки пацієнта та професійної комунікації. Лінгвістичний ландшафт української фармації сьогодні переживає складний етап трансформації, спричинений не лише інтенсивною глобалізацією фармацевтичної та медичної науки, а й глибоким процесом очищення мови від штучних нашарувань, що накопичувалися внаслідок тривалої адміністративної русифікації. У цьому контексті впровадження «Українського правопису» 2019 року стало ключовим маркером повернення до питомих мовних традицій та інтеграції в європейський науковий простір. 

Відновлення історичних орфографічних норм є інструментом формування чіткої, структурованої терміносистеми, здатної адекватно відображати реалії сучасної фармакології, фармакогнозії та клінічної фармації.

Для сучасного фармацевта оволодіння новою редакцією правопису означає значно більше, ніж дотримання правил пунктуації чи написання іншомовних слів. Це насамперед вимога професійної етики, адже уніфікована, грамотна термінологія мінімізує ризики помилок у професійному дискурсі. 

Український правопис як чинник професійної комунікації фармацевта

Проблема українського правопису та фахової медико-фармацевтичної мови є міждисциплінарною і вимагає звернення до праць у галузі лінгвістики, історії мови та спеціальної термінології. Фундаментальними для розуміння правописної традиції залишаються праці Юрія Шевельова та Василя Німчука, які доводять тяглість української мовної норми. Питання еволюції терміносистеми в радянський та пострадянський періоди ґрунтовно висвітлені у дослідженнях Лариси Масенко. Історичний аспект кодифікації, зокрема період 1920-х років, розкритий у працях Олекси Синявського.

Тетяна Лещенко, Наталія Бондар і Марина Жовнір розглянули основні новації та варіативні норми «Українського правопису» 2019 року, систематизувавши їх і проілюструвавши прикладами практичного застосування. Наталія Стратулат та Галина Проценко проаналізували особливості впровадження нового «Українського правопису», охарактеризували основні правописні зміни та окреслили проблеми їх практичного застосування в освітньому процесі.

Специфіку формування сучасної медичної термінології розглядають у своїх роботах Тетяна Єщенко та Ірина Заліпська. Наталія Литвиненко та Наталія Місник значну увагу приділяють саме правописним аспектам.

Попри те, що «Український правопис» 2019 року створив нормативно-правове підґрунтя для гармонізації мовної системи, питання його імплементації у фаховий дискурс фармацевтів залишається відкритим. Існує помітний розрив між теоретичною кодифікацією норм та їхньою практичною реалізацією в реаліях аптечної практики, фармацевтичного виробництва та науково-методичного забезпечення галузі. Зокрема, недостатньо вивченими залишаються питання уніфікації запозичених медико-фармацевтичних термінів у випадках, де правопис допускає паралельні форми, що створює ризик термінологічної розмитості в інструкціях до лікарських засобів. Також потребує вирішення проблема формування «культури правопису» в професійному середовищі: відсутні спеціалізовані методичні посібники, які б адаптували оновлені орфографічні правила до специфіки фармацевтичної номенклатури. 

Метою цієї статті є комплексний аналіз впливу норм «Українського правопису» 2019 року на формування професійного лексикону сучасного фармацевта, виявлення проблемних аспектів упровадження нових правил у фармацевтичну терміносистему та визначення ролі мовної грамотності у забезпеченні якісної фахової комунікації. 

Чому новий правопис важливий для фармацевтичної практики

Сучасна парадигма фармацевтичної освіти та практики вимагає від фахівця не лише високої інваріантності клініко-фармакологічних знань, а й бездоганного володіння термінологічним апаратом. Фармацевтична терміносистема є складною макроструктурою, яка інтегрує хімічну, ботанічну, медичну та фармакогностичну номенклатури. Фармацевт є ключовим комунікатором між медичною наукою, лікарем та пацієнтом. У цьому контексті мовна компетенція стає не просто елементом загальної культури, а критично важливим складником професійної придатності та безпеки пацієнта. Точність формулювань, знання актуальних норм правопису та вміння уникати двозначності в професійному тексті напряму впливають на ефективність лікування.

Національна комісія зі стандартів державної мови поінформувала спільноту, що набрав чинності стандарт державної мови «Український правопис», затверджений рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 01 березня 2026 року № 47. У зв'язку з набуттям чинності редакції Українського правопису 2019 постала гостра науково-практична потреба в уніфікації фармацевтичного дискурсу (написання інструкцій для медичного застосування лікарських засобів, монографій Державної Фармакопеї України (ДФУ), сертифікатів якості та рецептурних прописів). Фармацевтична спільнота отримала чіткі орієнтири для уніфікації наукової мови. Більшість нововведень стосується симпліфікації запозичених слів іншомовного походження, латинських і грецьких коренів, які є основою назв ліків, хвороб та процесів. Для сучасної аптечної практики та ведення документації критично важливо дотримуватися оновлених норм.

Основні орфографічні зміни у фармацевтичній термінології

Розглянемо орфографічну симпліфікацію дериватів іншомовного походження:

1. Консолідація префіксоїдів класичного походження. Усі перші іншомовні компоненти, що визначають дозування, концентрацію, спрямованість фармакодинаміки або біохімічні параметри субстанцій, пишуться виключно разом:

• анти- (антимікробний препарат, антибактеріальнний крем,  антипіретик, антипірин, антигістамінний засіб);
• гіпер- / гіпо- (гіпертонічний розчин, гіперчутливість шкіри, гіпоглікемічний синдром, легенева гіпоксемія);
• макро- / мікро- / нано- (макроліди, макропоказник, мікроелементи, мікрошприц, нанокапсульована форма, наноформула, наноносії);
• псевдо- (псевдоліки, псевдомембрана, псевдотропін);
• бліц- (бліцаналіз, бліцдіагностика, бліцтест, бліцтерапія, бліцогляд);
• ультра- (ультразвуковий браслет-репелент, ультрафільтрація, ультразвукова дезінтеграція). 

В інструкціях чи анотаціях слова з іншомовними компонентами більше не викликають сумнівів щодо написання через дефіс – тільки разом. Також писатимуться разом слова із компонентами:  флеш-, топ-, веб-, мас-, прес-, мульти-, віце-, екс-, лейб-, обер-, контр- (флешкарта, топменеджер, вебоглядач, масмедіа, пресслужба, мультивалентний (але мульти-табс), ексректор, лейбмедик, віцепрем’єр, контрудар).

2. Упорядкування латинського кореневого елемента -ject-. У термінах латинського генезису звук [j] послідовно експлікується літерою є. На практиці це означає повне викорінення застарілої форми «проект» і перехід на нормативне «проєкт»:  інноваційний інвестиційний проєкт аптеки, проєкція хімічної структури речовини, проєктант 3D-моделі.

3.Фонетико-графічна варіантність терміносистеми. Правописна кодифікація легалізувала дублетні форми для асимільованих запозичень грецького походження, що оптимізує мову хіміко-фармацевтичних досліджень:

• диференціація буквосполучення th (thēta): поряд із традиційною графемою ф у науковий обіг впроваджено варіант із т, використовується як традиційне написання, так і наближене до мови-оригіналу. Зокрема, у хімічній та фармацевтичній номенклатурі поруч із традиційним «ефір» активно використовується науково точніший «етер»: діетиловий ефір – діетиловий етер, складні етери, сульфати – сульфати / сульфатери (актуально для хімічної номенклатури IUPAC);
• дифтонг au: допускається паралельне використання фонемних варіантів ау та ав: аудиторія та авдиторія, фауна та фавна (актуально для фармакогнозії – вивчення лікарської сировини тваринного походження).

Як змінилися правила написання складних слів

Звернімо увагу на написання складних слів, що зазнали змін.

Написання з дефісом:

• поєднання ініціальних абревіатур (або окремих літер-маркерів електронних технологій) зі значущими словами: ВІЛ-інфекція, ДНК-аналіз, АТС-класифікація, РНК-вмісний, КТ-діагностика, МРТ-обстеження, ПЛР-тест, е-рецепт (електронний рецепт), е-каталог; 
• поєднання двох самостійних абревіатур, що описують пов'язані явища або синдроми: ВІЛ-СНІД, ГРВІ-грип;
• поєднання слів-термінів із літерою або назвою літери грецького алфавіту (графічні назви або літери, що вказують на просторову форму, тип випромінювання чи ізомерію молекул.): Т-подібний дренаж, П-подібний шов, альфа-частинка, бета-блокатори, гамма-глобулін, омега-3-жирні кислоти;
• поєднання двох повнозначних іменників, де один виступає характеристикою іншого (прикладкою): паста-герметик, шприц-ручка, капсула-депо, таблетка-ядро, пластир-трансдермальний, а також складні терміни, де перший компонент звужує поняття, вказує на призначення, технологію або сферу застосування: допінг-контроль, експрес-тест, онлайн-аптека, фітнес-тест, блок-контейнер (для медичних відходів), скринінг-програма, пілот-проєкт (впровадження ліків).

Написання окремо: дистрибуція квантитативного компонента «пів». Невідмінюваний числівник пів у значенні «половина» з іменниками у формі родового функціонує виключно як самостійна лексична одиниця (окремо): пів таблетки (дозування), пів капсули (розподіл маси вмісту), пів літра (об'єм екстрагенту чи розчинника), пів години (фармакокінетичний інтервал t½).

Морфологічні трансформації професійного мовлення

• Родовий відмінок флексій третьої відміни для іменників жіночого роду на -ть із попереднім збігом приголосних, а також іменників типу кров, сіль, у родовому відмінку однини тепер можуть мати паралельне закінчення
  -и (разом із традиційним -і): аналіз крови / крові, визначення концентрації соли / солі, експертиза біоеквівалентности / біоеквівалентності, оцінка клінічної доцільности / доцільності. Ця норма відновлює питому флексійну систему української мови в академічних текстах.
• Лексико-стилістична унормовування термінології фармацевтичного тексту. Суттєвим аспектом лінгвокомпетентності є вилучення з тексту наукових праць невластивих українській мовній системі активних дієприкметників теперішнього часу із суфіксами -уч-, -юч-, -ач-, -яч. Фармацевтична документація потребує суворої заміни цих конструкцій на девербативні прикметники або підрядні предикативні структури, при називанні загальних назв – іменники.

У професійній фармацевтичній мові (інструкціях, описах, статтях) наполегливо рекомендується уникати активних дієприкметників.

• Гендерна рівність професійних номінацій. Сучасний правопис закріпив  використання фемінітивів для позначення професій та посад. Для галузі, де відсоток жінок традиційно є дуже високим, це питання поваги та відповідності мовній системі. Створення кадрових документів, підписів під статтями та звернень має відбуватися із використанням суфіксів -к-, -иц-, -ин. У фармацевтичній галузі найбільш поширеним є використання суфікса (-к-) для утворення фемінітивів: провізор / провізорка, фармацевт / фармацевтка, лаборант / лаборантка, асистент /асистентка, завідувач аптеки / завідувачка аптеки, ректор університету / ректорка університету. Уживання форми «фармацевтка Ольга Антоненко» замість «фармацевт Ольга Антоненко» є офіційною нормою ділового стилю.

Мовна компетенція як показник професіоналізму фармацевта

Мовна компетенція – це не лише орфографія, а й навички комунікації з відвідувачем аптеки. Фармацевтична опіка вимагає від спеціаліста вміння перекладати складну медичну термінологію (наприклад, з інструкцій до ліків) «людською мовою», зрозумілою для пацієнта похилого віку чи людини без медичної освіти.

Нечітке або помилкове формулювання дозування може призвести до негативних наслідків. Наприклад, використання застарілих форм на зразок «приймати пів-таблетки» замість правильного роздільного написання «приймати пів таблетки» у письмових рекомендаціях – це маркер уваги до деталей. Грамотне мовлення підвищує рівень довіри пацієнта до фахівця і збільшує прихильність до лікування.

Отже, мовна компетенція фахівця фармації – це інтегральний показник професіоналізму, що забезпечує точність передання наукової інформації. Уніфікація фармацевтичної терміносистеми відповідно до чинного правопису мінімізує ризики інтерпретаційних відхилень від встановлених норм та стандарту, оптимізує міжнаціональну інтеграцію вітчизняної науки та підвищує загальний рівень мовної культури в медичному просторі. Грамотна мова лікує не гірше за ліки, адже вона будує міст довіри між фармацією та суспільством.

Автори:
Алла Берестова, кандидадка філологічних наук, доцентка, доцентка кафедри фундаментальних та суспільно-гуманітарних наук Національного фармацевтичного університету

Наталя Лисенко, кандидатка філолологічних наук, доцентка, доцентка кафедри педагогіки і психології Національного фармацевтичного університету

Читайте також Аліна Волкова: «Фармацевтичне право – рецепт сучасної фармації».