Ольга Глушко: Моя аптека

Аптечна мережа 9-1-1 вперше відкрила свою аптеку в Слатине Харківської області в вересні 2023 року. Завідувати нею доручили Ользі Глушко – фармацевткині з величезним досвідом, якій вважає за честь особисто потиснути руку навіть головний лікар місцевої лікарні.

Фармацевткиня сміється і каже, що малюки, які прибігали до неї по вітамінки, сьогодні вже дорослі дядьки і надсилають своїх синів та дочок до «Аптеки 9-1-1» із записками до завідувачки. Там іноді написані назви потрібних ліків, але найчастіше – що болить і яка допомога потрібна. Їй довіряють, бо знають: завжди підбере необхідне і зайвого не візьме.

«Зараз моя аптека – справжній палац, де є все і для лікування, і для краси. Я ж пам’ятаю радянські часи, коли препарати були дефіцитом, а за товаром потрібно було їхати в Дергачі і в торбах самотужки доставити його в аптеку. Зараз, попри те, що в нас тут неспокійно, бо кордон за 13 км і ворог все ще не втратив надії зробити нас росією, товари доставляють регулярно. Мені залишається тільки прийняти та розставити на полицях коробочки з ліками».

Без світла і води, але працюємо

Ольгу в Слатиному знають всі! Ще б пак – жінка прийшла працювати в місцеву аптеку, тоді вона називалася ЦРА Дергачівського району, на початку 80-х років минулого віку. Потім, коли радянська система «зламалася» і комунальну аптеку зачинили, жінка очолила приватну місцеву аптеку, в якій працювала до початку березня 2022 року – без світла і води.

Напередодні страшного 24 лютого Ольга замовила дуже багато товару у свою аптеку, бо не вірила, що війна стане реальністю. Але вже в перший день повномасштабного вторгнення в Слатине зайшли російські війська. Відбувся бій, в результаті якого селище опинилося в «сірій зоні».

«Я працювала, бо люди йшли і йшли. Залишки товару допродавала вже за готівку, бо електрики не було і касовий апарат не вмикався. Відпускала і записувала в зошит, бо в голові ж усе втримати неможливо. На початку березня аптеку довелося зачинити. Як згодом стане зрозуміло, назавжди.
Місяць чекали і сподівалися разом з сусідами, що це от-от закінчиться. А коли стало прилітати щодня, зібралися усією вулицею і на шістьох машинах виїхали на Полтавщину», – Ольга зітхає, згадуючи ті часи, бо на власному досвіді дізналася, що таке бути непотрібною. Ані роботи, ані грошей…

В травні разом з родиною перебралися на Ольжину батьківщину – в с.Стрільники на Чернігівщині. Вони приїхали туди на третій день після того, як його звільнили. Думали, максимум на місяць, але застрягли надовго. Ольга постійно телефонувала знайомим, які залишилися в Слатине, а потім плакала потай від сина та чоловіка, бо не любить, щоб її жаліли. Повертатися було нікуди, бо воєнні дії на Харківщині лише набирали обертів.

12 вересня жінка традиційно пішла в місцевий парк, щоб впіймати зв’язок і подивитися новини. «Я побачила фото Козачої Лопані, над якою майорів український прапор. Спочатку не повірила, але сусіди підтвердили, що й наше селище звільнили. Хотілося плакати і сміятися водночас – у нас з’явилася надія повернутися! Але довелося перезимувати на Чернігівщині, бо в Слатиному спочатку відновлювали електропостачання, потім ремонтували водопровід. Через те, що обстріли були досить активними, все відбувалося повільно. Повернулися в перші дні весни 2023 року».

Шанс є завжди, потрібно дочекатися

Ольга мріяла про роботу: «Я заплющувала очі і уявляла себе в аптеці. Я так скучила за цим, що коли мені зателефонували з відділу кадрів Аптечної мережі 9-1-1 і запитали, чи готова я працювати в їхній новій аптеці, я випалила у відповідь: «Так! Навіть без вихідних і відпустки!»

Фармацевткиню направили на «бойове злагодження» в Дергачі. Навчання впродовж двох тижнів пролетіло як один день! Дуже багато нового – і асортимент препаратів набагато ширший, і робоча програма, і кабінет фармацевта. Ольга була перелякана і дуже боялася не виправдати довіру.

На допомогу прийшли куратори, які разом з завідувачкою готували аптеку до відкриття. Вона бачила, скільки зусиль всі вкладають в їхнє спільне дітище і її страх не впоратися… переміг. «Я розповіла куратору Сергію Мазуліну, що в мене нічого не вийде, і заплакала. Він засміявся і сказав, що це нормально для відповідальної людини. А потім загадково додав, що перший робочий день все розставить по місцях».

І от, зрештою, в вересні 2023 року в Слатине відкрилася «Аптека 9-1-1». Ольга згадує, як захоплено сільчани розглядали вітрини, дивувалися, що в аптеці є дитяче харчування, зубні пасти та шампуні, а не тільки ліки.

«І тут неочікуваний гість – головний лікар. Він зайшов і каже: «Я навіть не сумнівався, що зустріну тут вас, Олю. Ну хто ж, як не ви!» А потім він взяв мене за руки, потис і в мене відлягло від серця», – каже завідувачка.

Ввечері Ольга із захопленням розповідала чоловіку про свій перший робочий день в новій аптеці, про те, що все пройшло чудово попри її страхи. А він обійняв її і каже: «Я не сумнівався. Ти ж боєць!»

Тихо було недовго

В травні 2024 року розпочався новий наступ на Харківщину – прильоти КАБів стали звичайною справою. Ольга зазвичай ховається в матеріальній, яка знаходиться під аптечним залом, або коли гупає поруч, сідає в кутку між стінами, де немає вікон.

«Після обстрілу завжди йду перевіряти порядок. Бо були випадки, коли після вибуху впала камера спостереження, винесло двері, розбилося вікно. Спочатку мене це лякало настільки, що навіть прокинувся фантомний страх, який вигнав нас свого часу в евакуацію. Але наша кураторка Вікторія Донець впевненим тоном сказала, що пережили першу спробу вторгнення, переживемо і другу. Я їй вірю і залишаюся в Харкові!»

Читайте також Допомагати попри війну: історія фармацевтки з Донеччини Євгенії Болотової.