Пігулки із золотом і лабораторія алхіміка: чим дивує київська Аптека-музей

Старий Поділ приховує чимало історій, але одна з них особливо незвична — історія про аптеку, де колись змішували трави, готували мікстури, настоювали лікувальне вино і навіть продавали парфуми та чорнила. Сьогодні у будівлі XVIII століття працює Аптека-музей — місце, де київська фармація постає не сухою наукою, а цілим окремим світом зі своїми законами, ароматами й таємницями.

Історія аптечної справи у Києві розвивалася традиційним для того часу шляхом —в 1701 році торгівлю ліками на базарах фактично заборонили, а право продавати медикаменти отримали лише аптеки. Так народилася аптечна монополія, а самі аптекарі перетворилися на привілейований прошарок суспільства.

Перша аптека для військових і перший приватний фармацевт

Першу київську аптеку відкрили у 1715 році за ініціативи генерал-губернатора Дмитра Голіцина. Вона працювала винятково для військових потреб і була недоступною для звичайних містян.

Ситуація змінилася лише через кілька років, коли німецький лікар і фармацевт Йоганн Гейтер отримав спеціальний дозвіл на відкриття приватної аптеки на Подолі — між Флорівським і Петропавлівським монастирями. Саме цей заклад став початком цивільної аптечної справи у Києві.

Згодом аптеку успадкував його зять — Георг-Фрідріх Бунге. Саме з родиною Бунге пов’язують розквіт аптечної справи на Подолі. Аптека працювала понад століття — неймовірні 109 років.

Ліки без хімії та пігулки «під колір сукні»

У ті часи виготовлення ліків було справжнім ремеслом. Майже всі препарати створювалися з натуральних компонентів — трав, коріння, настоянок, інколи навіть із використанням змій, комах чи равликів. Хімічна фармація з’явиться значно пізніше.

Особливо вражає те, що аптекар відповідав за кожну мікстуру власною репутацією. На флаконах ставили герби виробників, а рецепти та пропорції ретельно записували.

Ліки були дорогими, тому дозволити їх собі могли переважно заможні кияни. Ба більше — пігулки стали елементом моди. Деякі пані замовляли таблетки спеціально під колір сукні: зелені, фіолетові, сріблясті чи навіть золоті. Ексклюзивна пігулка могла коштувати до 10 рублів — величезні гроші на той час.

Кабінет аптекаря, алхімік і винний погріб

 Сьогодні музей зберігає понад 50 тисяч експонатів. Тут можна побачити старовинний аптечний посуд, меблі, прес для виготовлення пігулок, фармакопеї XIX–XX століть, унікальні ампули з ліками, знайдені під час реставрації будівлі.

 Одна з найатмосферніших частин музею — кабінет аптекаря. Тут зберігся старовинний журнал відвідувачів, письмовий стіл, піаніно та навіть столик для карт. Адже аптека колись була не лише місцем роботи, а й своєрідним світським салоном.

Не менш загадковими є підземелля музею. Тут відтворили келію ченців Києво-Печерської лаври, знахарську хату та лабораторію алхіміка. За легендою, якщо залишити біля алхіміка монетку й загадати бажання — воно неодмінно здійсниться.

Окрема цікавинка — старовинний винний льох, де колись настоювали лікувальні вина, мазі та мікстури. Температура у приміщенні залишається сталою в будь-яку пору року — саме тому підвали ідеально підходили для зберігання фармацевтичних сумішей.

Аптека, яка досі зберігає таємниці

 У 1980-х роках під час реставрації археологи знайшли під старою аптекою невідомі підземні ходи й печери. Частина знахідок і досі залишається загадкою для дослідників.

Саме тому Аптека-музей — це не просто музей про ліки. Це подорож у Київ, де аптекарі були майже чарівниками, трави — головною фармакологією, а старий Поділ жив у ритмі зовсім іншої епохи.

Читайте також  Чаша зі змією: історія найвідомішого символу фармації.