Сергій Кузьміних про реформи у фармації: хто має платити за послугу та чи подешевшали ліки

В Україні триває масштабне перезавантаження фармацевтичного ринку: змінюються правила роботи аптек, обговорюється запровадження фармацевтичної послуги, готуються нові підходи до регулювання цін на лікарські засоби. Водночас війна створює додаткові виклики — руйнування аптек і складів, проблеми з логістикою, ризики перебоїв із постачанням препаратів.

Про те, хто має оплачувати фармацевтичну послугу, як новий Закон «Про лікарські засоби» може змінити роботу аптек, чому виникають дискусії навколо аптечних мереж і доступу до наркотичних та психотропних препаратів, а також чи справді ліки стали дешевшими для українців, «Фармацевт Практик» поговорив із народним депутатом України Сергієм Кузьміних, головою підкомітету з питань фармації та фармацевтичної діяльності Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування. 

Сьогодні одна з головних дискусій у фармацевтичній сфері — запровадження фармацевтичної послуги. Хто, на вашу думку, має її оплачувати: держава через механізми фінансування, страхові фонди чи безпосередньо споживач із власної кишені?

— Якщо говорити про ідеальну модель, то фармацевтична послуга має оплачуватися або через систему державного фінансування, або через механізми страхування, як це працює у багатьох країнах. Тобто пацієнт не повинен залишатися сам на сам із цією витратою.

Ми повинні розуміти, що фармацевт — це не просто людина, яка видає препарат із полиці. Це фахівець, який працює з рецептом, пояснює пацієнту особливості застосування ліків, допомагає уникнути помилок під час лікування.

Зараз обговорюються різні моделі. Є варіант, коли пацієнт отримує препарат без торгової націнки, а аптека отримує фіксовану оплату саме за фармацевтичну послугу при відпуску рецептурного лікарського засобу. Але важливо наголосити: наразі немає остаточного нормативного документа, тому ми говоримо лише про можливі підходи.

Для України також важливо повернутися до чіткішого дотримання рецептурного відпуску. У нас була ситуація, коли рецептурні препарати фактично продавалися без рецепта. Це створило багато проблем і для системи охорони здоров’я, і для відповідального використання ліків.

У проєкті нового Закону України «Про лікарські засоби» передбачаються зміни щодо роботи аптек. Зокрема, зберігається визначення «аптечна мережа», де навіть дві аптеки можуть вважатися мережею. Яка логіка закладена в цю норму і які наслідки вона може мати для малих аптек та аптек-ФОПів?

— Насправді ця норма не є новою. Вона вже була в чинному законодавстві, а в новому законопроєкті фактично переноситься далі.

Питання аптечних мереж зараз активно обговорюється через ситуацію на ринку та концентрацію аптек у руках великих операторів. Антимонопольний комітет України під час засідання Тимчасової слідчої комісії повідомляв про проведення відповідних досліджень щодо найбільших аптечних мереж.

Для роботи регулятора важливо мати чітке визначення, що таке аптечна мережа. Саме тому використовується підхід, коли дві й більше аптек можуть розглядатися як мережа.

Але тут потрібно розділяти різні питання. Сам факт того, що дві аптеки можуть бути мережею, не означає автоматично, що до них застосовуються всі вимоги, які можуть стосуватися великих операторів. Треба дивитися на конкретні норми та механізми їхнього застосування.

Ще одна тема для дискусії — можливість зобов’язання аптечних мереж забезпечувати умови для виготовлення, зберігання та відпуску наркотичних і психотропних лікарських засобів. Якщо навіть невелика мережа з двох аптек потраплятиме під такі вимоги, де брати кошти на обладнання, охорону та виконання спеціальних умов?

— Тут потрібно розділяти поняття. Наявність двох аптек у структурі компанії не означає автоматично, що кожна така аптека повинна займатися виготовленням чи відпуском наркотичних засобів.

Якщо говорити про великі аптечні мережі, де є значна кількість точок, логічно ставити питання про те, щоб певна кількість аптек могла забезпечувати пацієнтам доступ до таких препаратів.

Але для цього не потрібно створювати надмірні бар’єри для малого бізнесу. Тим більше, що вимоги щодо зберігання наркотичних препаратів уже переглядалися і були спрощені. Наприклад, за участі професійних організацій були внесені зміни до вимог щодо приміщень та зберігання таких препаратів.

Головна мета — не просто створити додаткові правила для аптек, а забезпечити доступ пацієнтів до необхідних лікарських засобів.

Наскільки виправдано з точки зору потреб пацієнтів, щоб велика кількість аптек мала доступ до препаратів із наркотичними та психотропними речовинами? Чи є аналіз, скільки таких препаратів реально потребують пацієнти в різних регіонах?

— Потреба в таких препаратах є. І проблема полягає не в тому, що їх занадто багато в аптеках, а навпаки — у багатьох випадках пацієнтам складно знайти місце, де вони можуть отримати необхідні ліки.

У нас обмежена кількість виробників і ліцензіатів, які працюють із такими препаратами. Це специфічний напрямок, який потребує дотримання особливих умов.

Ми повинні виходити саме з потреб пацієнта. Якщо людина має медичні показання і їй необхідний такий препарат, вона не повинна долати сотні кілометрів, щоб його отримати.

Тому питання доступності таких ліків залишається актуальним. Але водночас необхідно забезпечити контроль, щоб система працювала безпечно і відповідала всім вимогам.

Фармацевти та власники невеликих аптек часто говорять, що нові вимоги можуть стати для них непосильними і частина аптек у громадах може закритися. Як зберегти доступність аптек, особливо у невеликих населених пунктах?

— Ситуація на фармацевтичному ринку зараз дійсно складна. Війна впливає на всіх учасників: виробників, дистриб’юторів, аптечні мережі, аптеки-ФОПи.

Є проблеми з логістикою, фінансами, руйнуванням аптек і складів. Тому будь-які зміни у законодавстві повинні враховувати реалії сьогодення.

Але загалом питання підтримки малих аптек, особливо в сільських і прифронтових громадах, залишається дуже важливим. Там часто саме невеликі аптеки забезпечують людей необхідними ліками.

Під час засідання парламентської ТСК щодо фармацевтичного ринку ви звернули увагу на проблему цін на ліки та заявили про необхідність перевірити реальну ситуацію в аптеках. Чи бачите ви сьогодні підтвердження, що заходи держави справді призвели до здешевлення лікарських засобів для пацієнтів?

— Тут потрібно розділити кілька різних питань. Якщо говорити загалом про ситуацію на фармацевтичному ринку, то вона зараз дуже складна. Це стосується всіх учасників: виробників, дистриб’юторів, аптечних мереж, невеликих аптек-ФОПів.

Є проблеми з логістикою, фінансуванням, постачанням. Частина дистриб’юторів зараз працює лише за умови передоплати, що створює додаткове навантаження на ринок. Окрема проблема — руйнування аптек і складів через російські удари.

Ми на засіданні ТСК окремо порушували питання, які дії держава планує для підтримки цього сектору. Було прийнято рішення звернутися до Міністерства охорони здоров’я, щоб отримати конкретне бачення: що буде відбуватися, якщо аптека або склад буде зруйнований, чи буде механізм компенсацій, чи існуватиме програма підтримки.

Щодо цін на лікарські засоби — я також говорив на засіданні ТСК, що особисто не відчуваю значного здешевлення препаратів.

Представники Міністерства охорони здоров’я наводили дані про те, що відбулася певна дезінфляція, тобто ціни зростали не такими темпами, як могли б зростати за інших умов. Вони посилалися на дані Державної служби статистики.

Але для звичайного пацієнта важливе інше питання: скільки він платить в аптеці сьогодні порівняно з минулим роком. І тут ми маємо розібратися детальніше, як саме рахували ці показники.

Чи погоджуєтеся ви, що офіційна статистика і реальна ціна, яку людина бачить в аптеці, можуть відрізнятися?

— Так, тут може бути різне сприйняття. Офіційна статистика рахується за певними методиками, за певними групами товарів, з урахуванням різних показників.

Наприклад, минулого року виробники запроваджували знижки на окремі препарати. Треба розуміти, чи враховувалися ці фактори при розрахунках.

Для мене, як для людини, яка також купує ліки в аптеці, важливий конкретний результат. Якщо людина приходить за своїм постійним препаратом і бачить, що він коштує дорожче, їй складно пояснити загальну статистику.

Тому потрібно дивитися не лише на середні показники, а й на конкретні категорії препаратів, які регулярно купують пацієнти.

Як знайти баланс між державним регулюванням цін і стабільністю фармацевтичного ринку, щоб контроль не призвів до скорочення асортименту чи проблем із постачанням?

— Державний контроль необхідний, але він має бути правильним.

Держпродспоживслужба під час перевірок виявила значну кількість випадків, коли були питання щодо дотримання встановлених правил формування цін. У нас є постанова №168, яка визначає обмеження щодо націнок на лікарські засоби.

Якщо аптека порушує ці вимоги — це проблема, яку потрібно вирішувати. Бо пацієнт не повинен переплачувати через недотримання правил.

Але водночас потрібно дивитися ширше. Фармацевтичний ринок — це складна система. Якщо створити умови, за яких аптекам стане невигідно працювати з певними препаратами, можуть виникнути інші проблеми.

Частина пацієнтів говорить, що з аптек зникають дешевші генерики. Чи бачите ви в цьому системну проблему?

— Це питання справді піднімалося під час роботи ТСК.

Потрібно враховувати, що в окремих регіонах концентрація аптечних мереж дуже висока. У деяких місцях частка великих операторів може бути значною.

Коли ми говоримо про економіку аптеки, то потрібно розуміти мотивацію. Умовно, якщо аптека продає дешевий препарат із невеликою маржею, її прибуток буде обмеженим. Якщо ж йдеться про дорожчий препарат, економічна зацікавленість може бути іншою.

Але тут важливо не робити висновки без повного аналізу. Потрібно бачити реальні дані: які препарати зникають, у яких регіонах, чому саме це відбувається.

Завдання держави — зробити так, щоб у пацієнта був вибір і щоб він мав доступ не лише до дорогих препаратів, а й до ефективних доступних аналогів.

Після ударів по фармацевтичній інфраструктурі питання стійкості постачання стало особливо актуальним. Що має передбачати план безперервного постачання лікарських засобів, який ви ініціювали?

— Коли ми говоримо про безперервне постачання, потрібно враховувати реалії війни.

Я проводив аналіз ситуації разом із представниками аптечних мереж, професійних асоціацій, спілкувався з людьми. Ми бачимо, що в окремих регіонах виникають проблеми з наявністю окремих препаратів.

Наприклад, були ситуації, коли пацієнти не могли швидко знайти необхідний препарат — зокрема й системні ліки, які люди приймають постійно.

Але зараз, за інформацією Міністерства охорони здоров’я, загального дефіциту лікарських засобів немає. Проблема часто пов’язана саме з логістикою: в одній аптеці препарат є, в іншій — немає, одна мережа встигла сформувати запас, інша — ні.

Саме тому необхідно мати системний план. Лікарні вже мають вимогу щодо формування запасів препаратів на певний період. Так само потрібно думати про стійкість аптечної системи.

У нинішніх умовах я також закликаю людей мати запас необхідних постійних ліків хоча б на певний період. Ми не знаємо, що буде завтра, тому система має бути готовою до різних сценаріїв.

Яким, на вашу думку, має бути реальний механізм компенсацій фармацевтичному бізнесу за зруйновану інфраструктуру та товарні запаси? Чи підтримуєте ви пропозицію уряду щодо збільшення ПДВ на 1% для створення відповідного фонду? І яким має бути алгоритм використання цих коштів?

— Зараз складно дати остаточну відповідь щодо конкретного механізму, тому що потрібно враховувати загальну бюджетну ситуацію країни.

Ми всі бачили проєкт бюджету на наступний рік, де передбачений значний дефіцит. В умовах війни держава змушена балансувати між багатьма напрямками, і це впливає на можливості фінансування різних програм.

Але питання підтримки фармацевтичної галузі залишається дуже важливим. Якщо знищується склад, аптека або товарні запаси, це не просто проблема окремого бізнесу. Це безпосередньо впливає на доступ пацієнтів до лікарських засобів.

Щодо пропозиції збільшення ПДВ на 1% — я поки не готовий сказати, правильне чи неправильне це рішення. Тут потрібно бачити весь механізм: куди саме підуть ці кошти, як вони будуть адмініструватися, хто матиме право на компенсацію і за якими критеріями.

У бюджетних рішеннях є речі, які можуть викликати дискусії. Є норми, які мені особисто не подобаються, але є і позитивні моменти. Наприклад, збільшення фінансування програми реімбурсації — це важливий напрямок.

Головне, щоб будь-який створений механізм був прозорим і реально допомагав тим, хто постраждав від війни.

Ви згадали про програму реімбурсації. Водночас представники аптек-ФОПів говорили про проблеми через затримки виплат. Наскільки це впливає на стабільність роботи аптек?

— Це справді була проблема, яку піднімали представники аптечного бізнесу.

Коли аптека відпускає препарати за програмою реімбурсації, вона фактично вкладає власні кошти в забезпечення пацієнтів, очікуючи подальших компенсацій.

Якщо виплати затримуються, для великої мережі це одна ситуація, а для маленької аптеки-ФОПа — зовсім інша. Для невеликого бізнесу навіть кілька тижнів затримки можуть створити серйозні фінансові труднощі.

Зараз виплати поновилися, але сама ситуація показала, що механізм має працювати стабільніше. Якщо ми хочемо розширювати реімбурсацію і залучати більше аптек, потрібно забезпечити передбачуваність для тих, хто бере участь у програмі.

Якщо говорити про найближчі зміни у фармацевтичному законодавстві, які три головні речі мають бути враховані, щоб у центрі реформи залишилися пацієнт, доступність ліків і стабільна робота аптечної системи?

— Перше — це запровадження фармацевтичної послуги. Я вважаю, що це один із базових елементів майбутньої системи.

Фармацевт повинен мати не лише відповідальність, а й відповідну роль у системі охорони здоров’я. Його робота має бути оцінена та оплачена.

Друге питання — це гідна оплата праці фармацевтичних працівників. У мене є особиста мета, щоб зарплата фармацевтів стала більш достойною.

Ми повинні відійти від ситуації, коли на фармацевта можуть тиснути через плани продажів або вимагати певних комерційних показників. Фахівець у аптеці має насамперед працювати на потреби пацієнта.

Третій напрямок — це ухвалення нового Закону «Про лікарські засоби» з урахуванням усіх наслідків.

Будь-які зміни мають бути не просто реформою заради реформи. Потрібно оцінювати, як вони вплинуть на пацієнта, на доступність препаратів, на роботу аптек і на всю систему загалом.

З 2023 року перебуває на розгляді законопроєкт №10221 про захист життя і здоров’я медичних та фармацевтичних працівників. Ситуація з нападами на працівників аптек, медиків і бригади екстреної допомоги залишається складною. Чому цей документ досі не розглянутий і що потрібно зробити, щоб він був ухвалений?

— Я був одним із авторів цього законопроєкту і разом із колегами неодноразово порушував це питання.

Наш комітет звертався до правоохоронного комітету щодо необхідності його розгляду. Ми також бачили, який суспільний резонанс викликають напади на медичних працівників.

Сьогодні проблема очевидна. Ми бачимо випадки нападів на фармацевтів, лікарів, працівників швидкої допомоги.

Є ситуація, коли напад на представника правоохоронних органів чи медика має окремий правовий статус. Але медичні та фармацевтичні працівники, які також виконують важливу суспільну функцію, такого захисту повною мірою не мають.

Це питання потрібно вирішувати. Ми зі свого боку робимо все необхідне, звертаємося, щоб підтримували законопроєкт. Подальший розгляд залежить від профільного правоохоронного комітету.

На останньому засіданні ТСК ви порушили питання щодо нижчих експортних цін на лікарські засоби порівняно з внутрішнім ринком. Чи є вже інформація, яких виробників або препаратів це стосується?

— Наразі конкретної інформації ще немає.

Це питання виникло після доповідей під час засідань ТСК, де звучали заяви про можливі випадки, коли ціни на експорт відрізняються від цін на внутрішньому ринку.

Ми прийняли рішення запросити відповідну інформацію в усіх необхідних органів, зокрема для того, щоб отримати документи та провести порівняння.

Це великий обсяг роботи. Потрібно аналізувати конкретні препарати, конкретних виробників, ціни, умови поставок.

Лише після отримання повної інформації можна робити висновки та запрошувати представників компаній для пояснення механізмів формування ціни.

Якщо повернутися до головного питання — чи можете ви сьогодні сказати пацієнтам: «Так, ліки в Україні стали дешевшими»? Які категорії препаратів справді подешевшали, а де зниження цін поки не відбулося?

— Якщо говорити як представник Комітету Верховної Ради, то я маю спиратися на офіційні дані, які були представлені Міністерством охорони здоров’я та іншими органами.

На засіданнях комітету та ТСК нам показували інформацію, що за окремими показниками зростання цін на лікарські засоби було меншим, ніж загальна інфляція. Тобто ціни не підвищувалися такими темпами, як могли б підвищуватися за інших економічних умов.

Але якщо говорити як звичайна людина, яка приходить до аптеки, то ситуація сприймається інакше. Пацієнт не рахує середній показник інфляції — він дивиться на конкретну упаковку препарату, яку купує щомісяця.

І тут треба чесно сказати: я не можу стверджувати, що всі ліки стали дешевшими.

Потрібно аналізувати конкретні категорії препаратів. Є ліки, де могли відбутися зміни ціни, є препарати, які подорожчали через виробничі витрати, логістику, курс валют або інші фактори.

Наприклад, якщо ми беремо конкретний препарат, який людина постійно купує, і порівнюємо його вартість у 2025 та 2026 роках, може виявитися, що для цього конкретного пацієнта ціна стала вищою.

Тому відповідь має бути не загальною, а предметною: треба дивитися на кожну групу препаратів окремо.

Тобто ви погоджуєтеся, що між офіційними заявами про стабілізацію цін і відчуттями пацієнтів може бути різниця?

— Так, така різниця може виникати.

Офіційні показники формуються за певною методологією. Вони потрібні для оцінки загальних тенденцій на ринку, але пацієнт живе конкретною ситуацією.

Якщо людина приймає один і той самий препарат багато років, для неї важливо не те, як змінився середній показник по ринку, а скільки вона заплатить сьогодні в аптеці.

Саме тому я і вважаю, що потрібно продовжувати аналіз. Не просто говорити про середні цифри, а дивитися, які препарати купують люди найчастіше, які з них подорожчали, які стали доступнішими.

Ми повинні мати повну картину, тому що головний критерій будь-яких змін у фармацевтичній сфері — це не лише статистика, а доступність лікування для конкретного пацієнта.

Чи означає це, що робота ТСК щодо фармацевтичного ринку продовжиться і питання цін залишатиметься одним із ключових?

— Так, це питання залишається актуальним.

ТСК створена саме для того, щоб розібратися в складних питаннях і отримати максимально повну інформацію.

Фармацевтичний ринок — це велика система, де є виробники, дистриб’ютори, аптеки, держава і, найголовніше, пацієнт.

Не можна дивитися лише на один елемент. Якщо ми говоримо про зниження цін, потрібно розуміти, як це впливає на виробництво, постачання, асортимент і доступність препаратів.

Бо можна ухвалити рішення, яке формально зменшить ціну, але створить проблему з наявністю ліків. А для пацієнта важливо не лише скільки коштує препарат, а й чи може він його придбати.

Які висновки, на вашу думку, сьогодні головні для державної фармацевтичної політики?

— Основний висновок — будь-які зміни повинні мати в центрі пацієнта.

Нам потрібна стабільна аптечна система, яка працює навіть в умовах війни. Нам потрібні доступні ліки, зрозумілі правила для бізнесу і гідні умови роботи для фармацевтичних працівників.

Фармацевтична галузь зараз проходить дуже складний період. Вона одночасно працює в умовах війни, економічного тиску і реформування.

Тому важливо не просто створювати нові правила, а оцінювати їхні наслідки. Кожне рішення має відповідати на просте питання: чи стане пацієнту легше отримати необхідний препарат?

Саме цей принцип має залишатися головним.

Читайте також Сергій Кузьміних: Національний каталог цін на ліки перетворився на фікцію.