Це інтерв’ю відображає особисту позицію та оцінки директора компанії, висловлені ним під час розмови. З огляду на наявність корпоративного спору, окремі обставини, наведені співрозмовником, можуть бути предметом різних трактувань та правової оцінки. Публікація не має на меті встановлення правоти будь-якої зі сторін конфлікту. Наведені твердження слід розглядати як позицію співрозмовника, а не як встановлені юридичні факти.

Українське фармацевтичне виробництво під час війни —  це робочі місця, інвестиції, податки та участь у забезпеченні ринку лікарськими засобами. Діяльність окремих гравців фармринку сьогодні супроводжують не лише воєнні чи виробничі, а й корпоративні виклики. Так, у 2026 році в активну судову площину перейшов конфлікт навколо українського фармвиробництва – компанії «Фармасел». Директор цієї компанії, Андрій Лисицький, поділився своїм баченням ситуації, а також розповів про те, як цей та інші виклики ринку впливають на роботу компанії. 

Що зараз відбувається з підприємством “Фармасел” і як його поточний стан може вплинути на фармринок?   

—  «Фармасел» має статус критично важливого підприємства, де працює понад 200 людей. Найбільша проблема сьогодні — арешт рахунку та, відповідно, тривале обмеження доступу до обігових коштів. Ці обмеження діють уже понад три місяці й безпосередньо впливають на можливість оплачувати сировину, енергоресурси, послуги постачальників і своєчасно виплачувати заробітну плату. 

У фармацевтичному виробництві всі ці процеси взаємопов’язані. Затримка закупівлі навіть одного компонента може призвести до зриву випуску цілої серії лікарського засобу. Тобто фінансове обмеження вже перетворилося на виробничий ризик.Нинішні обставини створюють для потенційних інвесторів тривожний сигнал. Підприємство може залучити фінансування, побудувати завод, створити робочі місця, але згодом опинитися під загрозою зупинки через тривалий корпоративний і судовий конфлікт.

У нашому випадку претензії стосуються господарських відносин попередніх років, а також договорів та операцій, які, за нашою позицією, мали документальне підтвердження. Ми оскаржуємо ці вимоги й наполягаємо на їх розгляді з урахуванням усіх обставин.

Щоб читачі могли зрозуміти передумови конфлікту, поясніть, будь ласка, чого стосуються нинішні спори? 

— Насамперед важливо розмежувати: ТОВ «НІКО» та ТОВ «ФАРМАСЕЛ» — окремі юридичні особи, хоч мають спільну історію. Nikopharm — бренд, під яким представлена наша продукція. Колишній виробничий майданчик ТОВ «НІКО» залишився на тимчасово окупованій території в Макіївці, тоді як чинний завод «ФАРМАСЕЛ» працює на Київщині.

Після втрати виробничого майданчика та роздрібного бізнесу у 2014 році команди переїхали до Києва й почали відновлювати діяльність, використовуючи контрактне виробництво. У 2017 році учасники «Фармасел» вийшли зі складу учасників «НІКО» та продовжили роботу в окремій компанії, куди перейшла частина команди.  

Водночас господарська співпраця між компаніями тривала до 2024 року. «Фармасел» забезпечував продажі, дистрибуцію, логістику та регуляторний супровід продукції за відповідними договорами. 

Нинішні претензії заявлені у межах процедури банкрутства «НІКО» та пов’язаних господарських спорів. Вони стосуються рішень і договорів 2015-2024 років, зокрема передачі торговельних марок у 2015 році й оплати виконаних робіт за маркетинговими договорами.

Ми не погоджуємося з висунутими вимогами й обґрунтовуємо свою позицію документами та господарськими обставинами того періоду. Зокрема, окремі претензії стосуються оцінки торговельної марки, яку, за нашою інформацією, експерт оцінив у 94 млн грн. Ми маємо суттєві заперечення щодо застосованої методики оцінювання та її відповідності національним стандартам.

Окреме занепокоєння викликає вимога про вилучення з обігу й утилізацію 29 найменувань лікарських засобів через спір щодо позначень на упаковці. Ми вважаємо таку вимогу непропорційною, особливо в умовах війни, коли йдеться про придатні лікарські засоби, які можуть бути потрібні медичним закладам. 

Яке місце продукція “Фармасел” посідає в системі медичного забезпечення України? Чи можна швидко знайти повноцінну заміну всьому асортименту?

— Значення підприємства визначається не лише кількістю зареєстрованих препаратів, а й тим, які саме лікарські засоби ми виробляємо та хто їх отримує. Наш портфель налічує 39 препаратів. Серед них — транексамова кислота, місцеві анестетики, антибактеріальні засоби, електролітні розчини, вода для ін’єкцій та інші препарати, які потрібні в повсякденній роботі медичних закладів.

Частина нашої номенклатури входить до Національного переліку основних лікарських засобів і переліків препаратів для тактичної догоспітальної допомоги.

Безумовно, для багатьох діючих речовин існують інші виробники. Але наявність зареєстрованого аналога ще не означає, що його можна придбати в необхідній кількості, у потрібному дозуванні та фасуванні, за прийнятною ціною і саме тоді, коли він потрібен медичному закладу.

Під час оцінювання можливості заміни потрібно враховувати всі ці фактори одночасно. Особливо це важливо для препаратів, які регулярно використовують у лікарнях та екстреній медицині.

Ми постійно передаємо інформацію про отримувачів благодійної допомоги. Серед них — військові частини, шпиталі, цивільні лікарні та установи екстреної медичної допомоги. Це дає можливість побачити реальне коло споживачів і оцінити, наскільки широко продукція підприємства залучена до медичного забезпечення. 

Одна з особливостей вашого виробництва — ін’єкційні розчини в полімерній упаковці. Чому це важливо для військової медицини та роботи медиків у польових умовах?

— У польових умовах значення має не лише склад препарату, а й те, наскільки зручно та безпечно його використовувати. Медик повинен доставити лікарський засіб до місця надання допомоги, зберегти упаковку неушкодженою та швидко підготувати препарат до введення. Це може відбуватися в евакуаційному автомобілі, за обмеженого освітлення, у рукавичках і без належної робочої поверхні. 

Полімерні ампули легші за скляні, стійкі до механічних пошкоджень під час транспортування та не утворюють уламків під час відкривання. Конструкція наших ампул дозволяє приєднати шприц і набрати розчин без окремої голки для проколювання упаковки. Це спрощує підготовку препарату й усуває необхідність відламувати скляну шийку.

Важливо, що переваги такого пакування враховані й у документах, які визначають оснащення екстреної медичної допомоги. Примітка 2 до Примірного табеля, затвердженого наказом МОЗ України від 5 червня 2020 року №1311, передбачає, що під час закупівлі надають перевагу лікарським засобам у полімерній упаковці.

Є й конкретні вимоги для тактичної догоспітальної допомоги. У переліку оснащення наплічника бойового медика та старшого бойового медика, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 24 липня 2024 року №506, для натрію хлориду 0,9% по 10 мл передбачені поліетиленові або полімерні ампули. Для інфузійних розчинів натрію хлориду та збалансованих кристалоїдів скляна тара виключена.

Отже, йдеться не просто про альтернативний матеріал упаковки. Її характеристики безпосередньо впливають на зручність використання препарату та безпеку медичного персоналу у складних умовах.

Ми регулярно отримуємо звернення від військових і медичних установ із проханнями про допомогу. Це підтверджує, що потреба у таких препаратах залишається актуальною. Тому збереження українського виробництва ін’єкційних розчинів у полімерній упаковці має значення і для медичного забезпечення Сил оборони, і для цивільної екстреної медицини.

Компанія щороку бере на себе зобов'язання за 150-170 тендерними угодами для військових частин, шпиталів та екстреної медичної допомоги. Чи вдається зараз виконувати їх вчасно?

— Підтримка поставок залишається нашим першочерговим завданням. Проте можливості підприємства не безмежні. Якщо доступ до коштів тривалий час обмежений, скорочується ресурс для закупівлі наступних партій сировини та фінансування нових виробничих циклів.

У разі продовження таких обмежень зростатиме ризик затримок. Медичним закладам доведеться шукати інших постачальників, переглядати закупівлі та перерозподіляти наявні залишки. Для препаратів, які використовуються в невідкладній допомозі, така невизначеність особливо критична. 

Наскільки незалежним є українське виробництво ін’єкційних препаратів від імпортної сировини та технологічних компонентів? Чи може підприємство продовжувати роботу, якщо виникають перебої з фінансуванням закупівель?

— Повна сировинна й технологічна автономність сьогодні нереалістична. Значна частина активних фармацевтичних інгредієнтів, спеціалізованих матеріалів, обладнання та запасних частин має іноземне походження.

Водночас локалізація виробництва забезпечує виконання в Україні важливих технологічних процесів: приготування розчинів, формування та наповнення первинної упаковки, контроль якості, випуск серій і функціонування системи якості. Саме тут зосереджені технологічні компетенції, обладнання та досвід фахівців.

Проблема полягає у тому, що закупівлі імпортної сировини потребують завчасного планування. Через воєнні ризики іноземні постачальники нерідко вимагають передоплату, а виготовлення та доставка компонентів можуть тривати тижні чи навіть місяці.

Так само неможливо просто замінити один компонент іншим. Будь-яка зміна потребує оцінки якості, додаткових досліджень і проходження відповідних регуляторних процедур.

Тому пропущений сьогодні платіж може спричинити проблему не відразу, а через кілька місяців, коли наявні запаси будуть вичерпані та підприємство не зможе забезпечити черговий виробничий цикл. Саме тому стабільний доступ до обігових коштів для фармацевтичного виробника є умовою не лише поточної роботи, а й майбутньої доступності препаратів.  

Збереження українського виробництва — це також питання економічної доступності лікування. Держава має оцінювати не тільки наявність зареєстрованих препаратів, а й реальні виробничі потужності, строки можливого заміщення та цінові наслідки втрати вітчизняного постачальника.

Які чинники сьогодні впливають на стійкість українських фармацевтичних виробників? Чи достатньо уваги приділяється ризикам, пов’язаним із війною?

— Війна створює для галузі значно ширше коло проблем, ніж безпосереднє пошкодження заводів. Ми вже бачимо наслідки знищення виробничих потужностей, фармацевтичних складів і товарних запасів. 

Зруйнований завод «Кусум» у Сумах — приклад втрати українських виробничих можливостей. Значних збитків зазнали й дистриб’ютори, на складах яких зберігалася продукція вітчизняних виробників.

При цьому фінансові наслідки руйнувань не обмежуються власниками пошкоджених об’єктів. Коли збитки дистриб’юторів залишаються не відшкодованими, вони можуть звертатися по підтримку до виробників. У результаті додаткове навантаження лягає на підприємства саме тоді, коли їм необхідно закуповувати сировину, виробляти нові серії та відновлювати запаси.

Знищені товарні залишки потрібно виробляти повторно, але для цього необхідні кошти, ресурси й час. Відновлення не відбувається автоматично. 

Є й інша важлива проблема — водо- та енергозабезпечення. Для виробництва водних ін’єкційних розчинів вода для ін’єкцій є основним компонентом, до якості якого встановлені особливо суворі вимоги. Її отримання потребує належної підготовки, безперебійної роботи обладнання та постійного контролю.

Тому навіть виробництво препаратів із відносно простою рецептурою залежить від складної інфраструктури. Надійне водопостачання та енергозабезпечення безпосередньо визначають, чи зможе підприємство працювати. 

На мою думку, державна політика має враховувати всі ці фактори. Йдеться про підтримку діючих виробничих потужностей, доступ до оборотного фінансування, резервне водо- й енергозабезпечення, розосередження запасів та дієві механізми компенсації воєнних втрат. Створення нових підприємств і формування стратегічних резервів також важливі, але вони не замінять необхідності зберігати вже працюючі заводи. 

Яким ви бачите майбутнє «Фармасел» і загалом українського виробництва ін’єкційних препаратів? Що сьогодні має стати пріоритетом держави? 

— Ми бачимо майбутнє компанії в розвитку українського виробництва. Окрім наявного портфеля, у нас розробляється ще щонайменше 20 лікарських засобів. Проте через нинішні обмеження частину розробок довелося зупинити.

Серед них — інгаляційний препарат для пацієнтів із муковісцидозом, який ми планували зробити суттєво доступнішим за ціною для українських пацієнтів. Тобто наслідки нинішньої ситуації вимірюються не лише можливими перебоями з уже зареєстрованими препаратами. Це також нові лікарські засоби, які можуть не вийти на ринок у запланований строк, і можливості здешевлення лікування, які пацієнти не отримують вчасно. 

Кожен працюючий український виробник знижує ризики для системи лікарського забезпечення. Це додаткові виробничі потужності, ще одне джерело постачання, команда фахівців і можливість відновлювати запаси після чергових втрат. Якщо підприємство зникає, навантаження на решту виробників збільшується, а можливостей у системи реагувати на нові кризи стає менше.

Тому нас дивує недостатня увага до ситуації, коли під загрозою опиняється діючий виробник лікарських засобів. Держава підтримує створення нових підприємств грантами та кредитними програмами, але водночас мають бути механізми, які не дозволять поставити під загрозу їхню роботу через процесуальні обмеження без оцінки наслідків для лікарського забезпечення.

Для нас принциповим є питання збереження виробництва саме зараз. Не після завершення всіх судових процесів, не після відновлення економічної стабільності, а сьогодні, коли медична система продовжує працювати в умовах війни.

Що саме серед процесуальних обмежень викликає найбільше запитань і яким, на вашу думку, міг би бути механізм захисту безперервності виробництва?

— Ми вважаємо, що необхідно запровадити чіткий механізм оцінювання впливу процесуальних обмежень на роботу критично важливих фармацевтичних підприємств. Він має захищати майнові інтереси всіх сторін, але водночас не допускати припинення обґрунтованих поточних виробничих витрат і зриву постачання лікарських засобів.

 Наприклад, якщо арешт рахунків унеможливлює закупівлю сировини, оплату енергоресурсів або виплату заробітної плати, це вже не лише майнове питання. Воно безпосередньо впливає на виробничий процес і виконання договорів із медичними установами. Тому потрібен оперативний перегляд таких обмежень, якщо їхні наслідки створюють загрозу безперервності постачання. 

Окремо варто врегулювати проведення слідчих дій та доступ до документації. Ми розуміємо необхідність розслідування, але вилучення документів має бути обґрунтованим і не повинно позбавляти підприємство можливості виконувати свої обов’язки у сфері якості, реєстрації та фармаконагляду.

У нашому випадку були вилучені, зокрема, договори маркетингу та акти виконаних робіт, які необхідні нам для захисту своєї позиції в господарському суді. Також у нас виникають запитання щодо необхідності вилучення реєстраційних досьє, якщо предмет розслідування безпосередньо не стосується складу лікарського засобу чи технології його виготовлення. За потреби відповідні копії можна отримати в Державному експертному центрі.

 Ми не заперечуємо право правоохоронних органів проводити необхідні процесуальні дії. Але вважаємо, що вони мають бути пропорційними, а їхні наслідки для діючого виробництва — оціненими заздалегідь.

 Законодавство повинно передбачати можливість оперативно переглядати обмеження, які створюють ризик для постачання критично важливих препаратів. Судовий спір має вирішуватися в правовому полі, але підприємство не повинно втрачати можливість працювати ще до того, як цей спір буде остаточно розглянутий. 

Яке послання ви хотіли б адресувати професійній фармацевтичній спільноті?

– За наявністю лікарських засобів у лікарнях та аптеках стоїть щоденна робота конкретних людей і підприємств. Вони долають наслідки війни, відновлюють виробництво, шукають фінансування, підтримують 

постачання та створюють нові препарати. Але їхні можливості витримувати втрати й додаткові навантаження не безмежні.

Щоб відновлювати зруйновані склади, забезпечувати водою виробництво й продовжувати розробку препаратів, потрібні ресурси та підприємства, які можуть безперервно працювати. 

Саме збереження діючих українських виробництв має бути одним із пріоритетів державної політики у сфері фармацевтичної безпеки. Втратити виробничі потужності значно легше, ніж створити їх заново.


Читайте також: Аптеки під тиском: директор ЄФА Іван Задворних — про ризики для фармринку

Поділитися цим дописом

Автор

Бактеріофаги замість антибіотиків: можливості та обмеження альтернативної терапії

Бактеріофаги замість антибіотиків: можливості та обмеження альтернативної терапії

Redaction FP • 4 хв. читання
До 90 днів медсестринського догляду: держава розширює зимову підтримку для маломобільних людей і переселенців

До 90 днів медсестринського догляду: держава розширює зимову підтримку для маломобільних людей і переселенців

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
Єврокомісія схвалила нову вакцину Sanofi проти сказу для всіх вікових груп

Єврокомісія схвалила нову вакцину Sanofi проти сказу для всіх вікових груп

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
ВЛК для фармацевток — без жодних доплат: НСЗУ роз’яснила правила фінансування медоглядів у 2026 році

ВЛК для фармацевток — без жодних доплат: НСЗУ роз’яснила правила фінансування медоглядів у 2026 році

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
У ніч на 20 листопада у Харкові внаслідок ворожої атаки пошкоджено лікарню

У ніч на 20 листопада у Харкові внаслідок ворожої атаки пошкоджено лікарню

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
«Доступні ліки» частинами та курс на фармацевтичний рецепт: НСЗУ і МОЗ готують зміни до Наказу № 360

«Доступні ліки» частинами та курс на фармацевтичний рецепт: НСЗУ і МОЗ готують зміни до Наказу № 360

Фармацевт Практик • 2 хв. читання