Там, де Харків не здається: 105 років НФаУ і будинок, що вистояв

10 вересня 2026 року Національний фармацевтичний університет відзначає 105 років. За цією датою — не просто понад століття роботи одного з найвідоміших фармацевтичних закладів освіти України. Це історія поколінь науковців, викладачів і фармацевтів, наукових шкіл і професійних традицій, відкриттів і знань, які з Харкова поширювалися далеко за його межі.

А ще історія НФаУ живе у харківських будинках. У стінах, сходах, старих фасадах і аудиторіях, які пам’ятають людей різних поколінь. Одним із таких місць став будинок, у якому сьогодні працює Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ. Він старший за сам Університет і за понад 140 років пережив не одну зміну епох. А у вересні 2025 року — ще й російський удар.

Будинок, який служив людям задовго до НФаУ

Історія цієї харківської споруди розпочалася ще у 1884 році. Нині вона має статус пам’ятки архітектури місцевого значення і залишається одним зі зразків історичної забудови Харкова кінця XIX століття.

Колись тут знаходився Харківський будинок працьовитості. Саме його призначення багато говорить про дух цього місця. Сюди могли звернутися люди, які залишилися без засобів до існування, роботи чи прихистку. Їм намагалися не просто дати дах над головою, а допомогти знову стати на ноги — через працю, підтримку і можливість повернутися до самостійного життя.

Минали десятиліття, змінювалося місто, змінювалося призначення будинку. Та дивовижним чином зберігалося головне — служіння людині.

Згодом замість допомоги тим, хто шукав роботу, ці стіни стали давати інший ресурс — знання. Будинок увійшов в історію Національного фармацевтичного університету як осередок післядипломної фармацевтичної освіти. Тут розмістився Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ — місце, куди фахівці приходять уже з професією, але продовжують навчатися, вдосконалювати компетентності й опановувати нові вимоги фармацевтичної практики.

Від благодійності XIX століття до сучасної фармацевтичної освіти — різні епохи, різні форми допомоги, але одна наскрізна місія: бути корисним людям.

16 вересня: удар по будинку з історією

16 вересня 2025 року до понад сторічної біографії цієї споруди було вписано сторінку, якої ніколи не мало бути. Російський безпілотник влучив у будівлю Інституту.

Удар припав на дах. Виникла пожежа, були серйозно пошкоджені конструкції покрівлі та перекриття, постраждали приміщення. Будинок, що пережив понад 140 років харківської історії, за лічені хвилини опинився перед загрозою подальшого руйнування.

Це був удар не просто по університетському корпусу. Російська атака зачепила пам’ятку архітектури, частину історичного Харкова і простір, пов’язаний з освітою та фармацією. Місце, де не виробляли зброю і не планували військових операцій. Тут навчали людей, які працюють з лікарськими засобами, допомагають пацієнтам і відповідають за безпеку фармацевтичної допомоги.

Та вже в перші години після удару стало зрозуміло: історія цього будинку не завершиться руїною.

Місто не залишило університет сам на сам із руйнуваннями

До ліквідації наслідків атаки відразу долучилися рятувальники та міські служби. Харківський міський голова Ігор Терехов публічно заявив, що місто допомагатиме Національному фармацевтичному університету відновлювати пошкоджений корпус. І це було принциповим рішенням: НФаУ є державним закладом, однак для Харкова цей будинок — значно більше, ніж об’єкт на балансі певної установи. Це частина архітектурної та освітньої спадщини міста.

Після атаки комунальні служби працювали безпосередньо на місці, допомагаючи усувати небезпечні наслідки руйнувань. Водночас міська влада розпочала взаємодію з керівництвом університету щодо подальшого відновлення історичної споруди. Ігор Терехов наголошував: через статус пам’ятки архітектури будинок потребує особливого підходу, але місто не залишиться осторонь і працюватиме разом з НФаУ, щоб його зберегти.

Саме тому сьогодні, говорячи про відновлення Інституту, важливо згадати особисту увагу Харківського міського голови Ігоря Терехова до долі пошкодженої пам’ятки та підтримку міста в найскладніший момент — одразу після російського удару, коли потрібно було швидко ліквідувати його наслідки і визначати подальший шлях порятунку будинку.

Від пошкодженого даху — до відновлення

Руйнування завжди помітні одразу. Відновлення відбувається інакше — крок за кроком, завдяки людям, які беруть на себе відповідальність за те, що варто зберегти.

До цієї роботи долучилася ГО «Асоціація фармацевтів України». За сприяння Асоціації дах історичної будівлі Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ, зруйнований під час російської атаки, вдалося відновити.

Для фармацевтичної спільноти йшлося не просто про ремонт конструкцій. Відновити дах означало захистити сам будинок від подальшого руйнування, зберегти його для університету, Харкова і наступних поколінь фахівців.

До цього результату вели спільні зусилля. Підтримка міста, особиста увага Ігоря Терехова до долі пошкодженої пам’ятки, сприяння Асоціації фармацевтів України, робота керівництва НФаУ та Інституту, праця фахівців, які безпосередньо виконували відновлювальні роботи. У кожного була своя частина відповідальності. Але всі вони працювали заради одного — щоб будинок вистояв.

Дах як символ

У мирний час фраза «відновили дах» могла б здаватися звичайною господарською новиною. Під час великої війни вона набуває іншого змісту.

Бо відновлений дах над історичною будівлею — це можливість зберегти аудиторії, робочі приміщення, архітектурну пам’ятку. Це захист від наступного дощу і снігу. Це шанс продовжити життя споруди, яку російський удар міг приректи на повільне руйнування.

А ще — це дуже харківська історія. У місті, де війна щодня залишає свої сліди на житлових будинках, лікарнях, університетах, пам’ятках архітектури, відновлення давно перестало бути лише будівельним процесом. Воно стало способом сказати: ми не погоджуємося з тим, що руйнування має бути фіналом.

105 років, які тривають

За своє життя цей будинок бачив Харків кінця XIX століття, пережив революції, війни, зміну держав і поколінь. Спочатку тут допомагали людям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Згодом — навчали фармацевтів. У XXI столітті російський дрон намагався перетворити частину цієї історії на згарище. Не вдалося.

Сьогодні відновлений дах будівлі ІПКСФ — значно більше, ніж результат ремонтних робіт. Це ще одне свідчення того, що історичну пам’ять можна пошкодити, але її не так легко знищити, коли є люди, готові її захищати.

У день 105-річчя Національного фармацевтичного університету ця історія звучить особливо. За понад століття НФаУ неодноразово змінювався разом із країною, але зберігав те, заради чого був створений: знання, науку, професійну школу і людей.

Так само вистояв і старий харківський будинок, який став частиною університетської історії. Понад 140 років тому він був створений, щоб служити людям. Сьогодні, переживши російський удар і отримавши шанс на відновлення, він продовжує виконувати цю місію.

І, можливо, саме в цьому найкраще пояснення того, що означають 105 років НФаУ: історія триває доти, доки є кому її берегти, відновлювати і продовжувати.

Читайте також Від окремих лекцій до сучасного університету: 105 років НФаУ.