Види аптечок в Україні та вимоги до їх комплектації: аналіз нормативно-правової бази

Аптечка як набір лікарських засобів і медичних виробів для надання домедичної допомоги є обов'язковим елементом функціонування транспортних засобів, підприємств, закладів охорони здоров’я, об’єктів цивільного захисту та підрозділів сил оборони. Попри поширеність цього поняття в повсякденній практиці, прямої законодавчої норми, яка встановлювала б обов’язкову наявність аптечки на кожному робочому місці чи уніфікований перелік її вмісту для всіх підприємств, не існує. Водночас для окремих категорій об’єктів – автомобільного транспорту, закладів охорони здоров’я, захисних споруд цивільного захисту, підрозділів сил безпеки й оборони – вимоги до складу аптечок деталізовано у спеціальних нормативних актах. До медичних виробів, що входять до складу аптечок, застосовуються вимоги технічного регулювання щодо медичних виробів, зокрема Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року № 753. Лікарські засоби, якщо їх включення до складу відповідної аптечки передбачено нормативними актами, підпадають під окреме правове регулювання у сфері обігу лікарських засобів.

Таким чином, у нормативно-правовій базі України можна виокремити щонайменше п’ять самостійних видів аптечок, кожен з яких має власне джерело регулювання, призначення та порядок комплектації.

Автомобільні аптечки

Найбільш детально в українському законодавстві врегульовано вимоги до аптечок медичних автомобільних (АМА). Базовим документом є державний стандарт ДСТУ 3961-2000 «Аптечка медична автомобільна. Загальні вимоги», до якого було внесено зміну № 1 (2001 р.) та зміну № 2, затверджену наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.06.2013 № 622, яка набрала чинності з 01.09.2013 року і залишається чинною редакцією стандарту.

ДСТУ 3961-2000 у редакції зі змінами №1 та №2 встановлює вимоги до двох типів аптечок медичних автомобільних:

• тип АМА-1 – для легкових і вантажних автомобілів, автобусів місткістю до 9 осіб, а також колісних тракторів;
• тип АМА-2 – для пасажирського транспорту, розрахованого на перевезення понад 9 осіб.

Кожен тип аптечки складається із двох обов’язкових наборів:

• набір № 1 (аварійний) – засоби для зупинки кровотечі (кровоспинний джгут, еластичний бинт) та ножиці;
• набір № 2 (експлуатаційний) – засоби для накладання пов’язок при інших травмах, а також додаткове оснащення (пристрій для проведення штучного дихання, рукавички, термопокривало, пінцет, шпильки).

Особливістю є те, що загальні лікарські засоби (знеболювальні, серцеві краплі, йод тощо), згідно діючої редакції стандарту,  не входять до обов’язкового складу автомобільної аптечки. Сучасна редакція стандарту орієнтована передусім на засоби для зупинки кровотеч і надання допомоги при травмах унаслідок дорожньо-транспортних пригод, тоді як розширення комплекту препаратами симптоматичної дії залишається на розсуд власника транспортного засобу.

Однак Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07 липня 1998 року №187, чинним на сьогодні, затверджено переліків лікарських засобів у медичних аптечках транспортних засобів, яким, зокрема, визначено в аптечках обов’язкову наявність 5% розчин йоду, 10 мл, буторфанолу тартрат 0,2%, 1 мл у шприц-тюбику, нітрогліцерин 1% у капсулах, сульфацил натрію 20%, 1 мл у шприц-тюбику.

Таким чином, для повного дотримання вимог законодавства, виробникам доцільно комплектувати аптечку медичну автомобільну з урахуванням і ДСТУ 3961-2000 у редакції зі змінами №1 та №2, і наказу МОЗ №187.

Обов’язковість наявності медичної аптечки у транспортному засобі закріплена не лише на рівні стандарту, а й на рівні підзаконного акту – підпункту «є» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху України, згідно з яким експлуатація транспортного засобу забороняється за відсутності медичної аптечки з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена (на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж). 

Порушення цієї вимоги може кваліфікуватися за статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом, що має несправності або не пройшов перевірку технічного стану) і тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі від 340 до 425 гривень.

Згідно з Правилами дорожнього руху України, аптечка має знаходитися у місці, передбаченому конструкцією заводу-виробника. Якщо таке місце не визначене, вона повинна бути легкодоступною для водія та пасажирів, а також захищеною від прямих сонячних променів та перегріву.

Якщо на транспортному засобі розміщено розпізнавальний знак «Лікар», у ньому повинна бути спеціальна медична аптечка та інструментарій за переліком, визначеним МОЗ, для подання кваліфікованої допомоги під час дорожньо-транспортної пригоди, однак чинний нормативний акт МОЗ, який би містив окремий перелік такої аптечки та інструментарію, відсутній. Наказ МОЗ №187 встановлює переліки лікарських засобів для автомобільних аптечок, але не містить окремого переліку спеціального оснащення автомобіля зі знаком «Лікар».

Аптечки на підприємствах 

На відміну від автомобільних аптечок, законодавство про охорону праці не встановлює єдиного уніфікованого переліку вмісту аптечки для надання домедичної допомоги для підприємств. Її склад роботодавець визначає самостійно, з урахуванням специфіки виробництва та притаманних йому шкідливих і небезпечних факторів, якщо інше не передбачено спеціальними нормативно-правовими актами для окремих галузей.

Проте обов'язок організації надання домедичної допомоги на підприємстві випливає з кількох актів непрямої дії:

• пунктом 133 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337, на роботодавця або особу, яка керує виробництвом під час зміни, покладено обов'язок вживати першочергових заходів для рятування потерпілих і надання їм домедичної допомоги;
• пунктом 5 цього ж Порядку безпосередній керівник робіт зобов’язаний терміново організувати надання першої домедичної допомоги потерпілому та за потреби забезпечити його направлення до закладу охорони здоров’я;
• відповідно до пункту 4.5 розділу IV Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 № 67, за рішенням роботодавця створюються приміщення для надання першої медичної допомоги, забезпечені необхідним устаткуванням, матеріалами та позначені відповідно до технічного регламенту знаків безпеки.

У фаховій практиці охорони праці склад аптечки для підприємств із чисельністю працівників до 100 осіб доцільно поділити на дві групи: медичні вироби (ножиці, пінцет, рукавички, маски, антисептичні серветки, бинти, індивідуальний перев'язувальний пакет, лейкопластир, кровоспинний джгут або турнікет, засіб для серцево-легеневої реанімації, гіпотермічний пакет) і лікарські препарати (антисептичні та дезінфікувальні засоби, антибактеріальна мазь, протиопікові засоби, засоби для пероральної регідратації, ентеросорбенти). 

Якщо аптечка містить лікарські засоби, їх вилучення з обігу та утилізація/знищення здійснюються відповідно до вимог законодавства у сфері обігу лікарських засобів, зокрема Правил, затверджених наказом МОЗ України від 24.04.2015 року № 242.

Аптечки в аптечних закладах

Окремий підхід законодавство передбачає для аптечних закладів. На відміну від більшості підприємств, де законодавство не встановлює єдиного обов’язкового переліку вмісту аптечки, для аптек така вимога прямо закріплена у Ліцензійних умовах. Відповідно до пункту 169 Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 929, аптека повинна мати аптечку для надання долікарської медичної допомоги. При цьому нормативний акт не встановлює централізованого переліку її вмісту: лікарські та інші засоби, які мають входити до такої аптечки, визначаються та затверджуються самим ліцензіатом. Це відрізняє аптечну аптечку, наприклад, від автомобільної, для якої нормативними документами встановлено конкретні переліки, і водночас наближає її до аптечки на підприємстві, склад якої також визначається з урахуванням умов діяльності. Для аптечного закладу такий підхід має певну логіку, оскільки аптека є місцем роботи персоналу та одночасно об’єктом, який щодня відвідує значна кількість населення. Тому аптечка може бути призначена не лише для працівників аптеки, а й для надання першої допомоги відвідувачу у випадку раптового погіршення стану здоров’я, травми чи іншої невідкладної ситуації до прибуття екстреної медичної допомоги. Однак аптечка в аптеці є ще одним прикладом загальної проблеми українського регулювання аптечок: обов’язок її наявності встановлений безпосередньо нормативно-правовим актом, але вимоги до її конкретного складу залишаються на рівні рішення ліцензіата. Це забезпечує певну свободу для врахування особливостей конкретного аптечного закладу, але водночас не дає єдиного нормативного орієнтира щодо мінімального набору засобів, необхідних для надання долікарської допомоги.

Аптечки закладів охорони здоров’я

Для закладів охорони здоров'я вимоги до укомплектованості аптечок невідкладної допомоги мають самостійне, більш суворе нормативне підґрунтя, пов’язане з ліцензуванням медичної практики. Пунктом 20 підпункту 14 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 28, наявність укомплектованої аптечки невідкладної допомоги визначена як одна з умов провадження медичної практики. Аналогічну вимогу містить пункт 20.14 Стандартів акредитації закладів охорони здоров’я, затверджених наказом МОЗ від 14.03.2011 року № 142, згідно з яким аптечка першої невідкладної допомоги повинна бути належним чином укомплектована та доступна для персоналу. 

Зберігання лікарських засобів у таких аптечках здійснюється відповідно до Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах, затверджених наказом МОЗ від 16.12.2003 року № 584 зі змінами.

Водночас жоден чинний нормативно-правовий акт не встановлює єдиного обов’язкового переліку найменувань для аптечки невідкладної допомоги загального профілю – заклад охорони здоров’я формує так звані посиндромні укладки самостійно, орієнтуючись на групи невідкладних станів, з якими стикається персонал. До таких груп традиційно відносять серцево-судинні й гіпотензивні препарати, спазмолітики, знеболювальні засоби, ентеросорбенти та антидоти, кровозамінники, бронхолітики, антигістамінні препарати. 

Для окремих структурних підрозділів закладів охорони здоров’я передбачено власні, більш конкретизовані переліки. Так, для пунктів щеплення склад аптечки невідкладної допомоги має відповідати Примірному переліку лікарських засобів та медичних виробів для надання медичної допомоги при невідкладних станах у пунктах щеплення, затвердженому наказом МОЗ України від 02.02.2021 року № 165. Цей перелік передбачає, зокрема, наявність епінефрину та дифенгідраміну в ампулах, розчину натрію хлориду для інфузій, сальбутамолу в аерозолі, внутрішньовенних катетерів різних розмірів, систем для інфузій, венозного джгута та маски-клапана для штучної вентиляції легень – тобто засобів, необхідних насамперед для купірування анафілактичної реакції на вакцинацію.

Аптечки об’єктів цивільного захисту

Окрему групу становлять вимоги до укомплектування медичного майна захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення (укриттів), згідно яких захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення повинні бути укомплектовані Аптечками колективними (на 100-150 осіб). Перелік лікарських засобів і медичних виробів для цієї категорії визначено додатком 21 до Вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року № 579. У разі відсутності конкретних позицій із затвердженого переліку допускається їх заміна аналогами, що пройшли державну реєстрацію або сертифікацію відповідно до законодавства. Якщо до формування, яке обслуговує укриття, залучено фельдшера або лікаря, такі фахівці додатково забезпечуються медичними укладками для надання домедичної допомоги.

За своєю структурою колективна аптечка для захисних споруд об'єднує кілька функціональних груп вкладень:

• засоби для зупинки кровотечі та накладання пов'язок при травмах – стерильні марлеві серветки, стерильний марлевий бинт, стерильний перев'язувальний пакет, кровоспинний джгут, котушковий лейкопластир, еластичний бинт, перев'язувальна косинка;
• антисептичні та дезінфікувальні засоби для обробки шкіри – розчин аміаку, повідон-йод (або аналог за діючою речовиною), розчин хлоргексидину біглюконату 0,05 %;
• знеболювальні, жарознижувальні та протизапальні засоби – метамізол натрію (анальгін), ацетилсаліцилова кислота, парацетамол;
• серцеві та заспокійливі засоби – настоянка валеріани, нітрогліцерин;
• спазмолітичні засоби – дротаверин;
• антимікробні засоби при шлункових захворюваннях – лоперамід, активоване вугілля;
• засоби при інфекційно-запальних захворюваннях очей – сульфацил натрію або краплі з левоміцетином;
• засоби при підвищеному артеріальному тиску – каптоприл;
• додаткові вироби та приладдя – стаканчик для приймання ліків, медичний термометр, термопокривало, нітрилові рукавички, а також довідник із надання домедичної допомоги та рекомендації щодо застосування вкладень.

Наведений перелік періодично актуалізується. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.08.2025 року № 546 до додатку 21 наказу № 579 внесено зміни, якими, зокрема, збільшено кількість розчину хлоргексидину у складі аптечки, скориговано кількість медичних термометрів та додано імобілізаційні шини для верхніх кінцівок різних розмірів, а також уніфіковано саму структуру переліку – окремі позиції «Опис-1», «Опис-2» і «Аптечка» об’єднано в єдиний перелік лікарських засобів і медичних виробів. Це свідчить про те, що склад аптечок цивільного захисту не є статичним і підлягає перегляду з урахуванням практики використання захисних споруд.

Аптечки сил безпеки і оборони

Вимоги до аптечок військового призначення врегульовано наказом від 24.07.2024 року № 506, яким затверджено переліки лікарських засобів і медичних виробів для укомплектування:

• аптечки медичної загальновійськової індивідуальної (АМЗІ);
• аптечки автомобільної загальновійськової (ААЗ);
• сумки (наплічника) медичного стрільця-санітара (СМСС);
• наплічника медичного бойового медика (НМБМ).

Цей наказ прийшов на зміну попередньому регулюванню і відображає диференціацію військових аптечок за рівнем підготовки особи, яка надає допомогу, від індивідуального застосування військовослужбовцем до розширених комплектів для медичного персоналу. 

Функціонально склад комплектів відповідає сучасним підходам тактичної медицини, зокрема пріоритетності контролю масивної кровотечі, забезпечення прохідності дихальних шляхів, підтримки дихання, кровообігу та профілактики гіпотермії.

Найбільш деталізовано представлено склад аптечки медичної загальновійськової індивідуальної (АМЗІ), яка є обов’язковим елементом спорядження кожного військовослужбовця. До її обов'язкового складу входять:

• засоби для зупинки кровотечі – два турнікети комірцевого типу, два гемостатичні (тампонувальні) бинти з гемостатичною речовиною, а також компресійні засоби – еластичний бандаж завширшки не менше 14 см і пресовані марлеві бинти;
• засоби при пораненнях грудної клітки та очей – пара оклюзійних наклейок на гелевій основі для допомоги при пневмотораксі та жорсткий щиток для захисту ока;
• фармакологічний набір («pill-pack») – комплект таблетованих препаратів, що включає антибіотик (моксифлоксацин або левофлоксацин) і знеболювальні засоби (парацетамол, мелоксикам), як стандартну схему знеболення на полі бою за відсутності поруч медика;
• допоміжні засоби: атравматичні ножиці, термоковдра, нітрилові рукавички, лейкопластир, а також водостійкий маркер;
• картка постраждалого (форма № 002/о) – бланк із вологостійкого синтетичного матеріалу для фіксації часу накладення турнікета, анатомічної локалізації поранення та переліку введених препаратів; дані з картки є первинним джерелом для електронного обліку поранення.

Аптечка автомобільна загальновійськова (ААЗ) розрахована на оснащення військової техніки та транспортних засобів і за функціональним призначенням є розширеною версією індивідуального комплекту. Вона доукомплектовується турнікетами (зокрема типу CAT), додатковими гемостатичними та перев’язувальними засобами в більшій кількості, розрахованій на надання допомоги кільком постраждалим одночасно. Сумка (наплічник) медичного стрільця-санітара (СМСС) і наплічник медичного бойового медика (НМБМ) є комплектами наступного, розширеного рівня, призначеними для осіб з відповідною медичною підготовкою, і включають, окрім перелічених вище позицій, додаткові вироби для забезпечення прохідності дихальних шляхів, інфузійної терапії та розширеного моніторингу стану постраждалого.

Спільною вимогою для всіх зазначених комплектів, як і для аптечок цивільного призначення, залишається обов’язкова державна реєстрація лікарських засобів в Україні та відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року № 753.

Аптечки в закладах освіти

Для закладів освіти нормативне регулювання відрізняється залежно від типу закладу. Для закладів загальної середньої освіти окремий примірний перелік медичних виробів, лікарських засобів та інших матеріалів для медичного пункту затверджено наказом МОЗ України від 06.04.2021 року № 637. Документ передбачає саме «медичну укладку для надання медичної допомоги у медичному пункті закладу освіти», а не універсальну аптечку для кожного приміщення закладу. 

Перелік  має статус примірного, охоплює медичні вироби, лікарські засоби та інші матеріали, необхідні для роботи медичного пункту, а тому його не слід ототожнювати з нормативно встановленим складом звичайної аптечки, яка повинна знаходитися, наприклад, у кожному класі чи кабінеті.

Окреме регулювання з 2025 року діє для закладів дошкільної освіти. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2025 року № 1080 затверджено вимоги до медичного осередку, ізолятора та медичного кабінету закладу дошкільної освіти. Для медичного осередку встановлено орієнтовний перелік оснащення для надання домедичної допомоги, до якого, зокрема, входять механічні засоби для зупинки кровотечі, нітрилові рукавички, термопокривало, стерильні марлеві пов’язки, еластичні та марлеві бинти, ножиці, холодові пакети, засоби для обробки рук і шкіри та маски. 

Для медичного кабінету закладу дошкільної освіти передбачено окремі орієнтовні переліки медичних виробів та лікарських засобів для надання домедичної та/або невідкладної медичної допомоги. Таким чином, у дошкільній освіті законодавство вже розмежовує оснащення для домедичної допомоги та оснащення медичного кабінету, що є важливим з точки зору організації зберігання та використання лікарських засобів. 

Надання домедичної допомоги в закладах освіти здійснюється відповідно до порядків, затверджених наказом МОЗ України від 09.03.2022 року № 441. Цим наказом затверджено, зокрема, порядки надання допомоги при раптовій зупинці кровообігу, масивній кровотечі, анафілаксії, гіпоглікемії, травмах, утопленні та інших невідкладних станах. 

Таким чином, для закладів освіти характерна не одна «аптечка навчального закладу», а декілька рівнів медичного забезпечення: медична укладка медичного пункту закладу загальної середньої освіти, оснащення медичного осередку та медичного кабінету закладу дошкільної освіти, а також засоби для надання домедичної допомоги, необхідність яких визначається умовами функціонування конкретного закладу.

Аптечки на водному транспорті

Окреме регулювання існує для суден та підготовки членів їх екіпажів, яке значною мірою пов’язане з міжнародними вимогами Міжнародної морської організації.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 07.10.2014 року № 491 затверджено Вимоги до обладнання, призначеного для медичної підготовки осіб командного складу та суднової команди. Документ передбачає використання під час підготовки моряків муляжів аптечки першої допомоги та аптечки колективних рятувальних засобів, а також перев’язувальних матеріалів, джгутів, рукавичок, шин, нош та іншого обладнання для надання першої медичної допомоги. 

Окремі вимоги до оснащення рятувальних засобів передбачають наявність аптечки первинної медичної допомоги. Наприклад, у вимогах до обладнання для підготовки та перевірки знань осіб командного складу та суднової команди з рятування на воді серед обладнання первинної допомоги передбачена аптечка первинної медичної допомоги. 

При цьому важливо розрізняти аптечку як фактичне медичне забезпечення судна і аптечку як елемент навчально-тренажерного обладнання. Наказ безпосередньо встановлює вимоги до обладнання навчально-тренажерних закладів та підготовки моряків, а не є універсальним нормативним актом, який встановлює єдиний склад аптечки для всіх морських і річкових суден.

На відміну від автомобільної аптечки, для водного транспорту вимоги до медичного забезпечення мають більш диференційований характер і залежать від типу судна, кількості осіб на борту, характеру плавання та рівня медичної підготовки екіпажу.

Проведений аналіз дає підстави виокремити декілька системних особливостей чинного регулювання. Поняття аптечки в українському законодавстві не має єдиного нормативного змісту. Залежно від сфери застосування йдеться про аптечки медичні автомобільні, аптечки підприємств, аптечки в аптечних закладах, аптечки невідкладної допомоги у закладах охорони здоров’я, колективні аптечки захисних споруд, військові аптечки, а також медичні укладки та інші комплекти, передбачені для закладів освіти, водного транспорту тощо. Відповідно, відрізняються не лише їх склад і кількість вкладень, а й підходи до встановлення відповідних вимог.

Найбільш врегульованою залишається сфера автомобільних аптечок, однак окремого врегулювання потребує вимога щодо спеціальної аптечки та інструментарію для автомобілів зі знаком «Лікар», оскільки передбачена Правилами дорожнього руху вимога не підкріплена окремим чинним переліком МОЗ.

Для підприємств ситуація протилежна: законодавство покладає на роботодавця обов’язок організувати надання домедичної допомоги, але не встановлює універсального переліку аптечки. Для аптечних закладів обов’язок мати аптечку прямо передбачений Ліцензійними умовами, однак її конкретний склад також визначається ліцензіатом. Такий підхід дозволяє враховувати особливості конкретного підприємства чи аптечного закладу, однак одночасно створює значну варіативність у підходах до їх комплектації.

У закладах охорони здоров’я, цивільного захисту та секторі безпеки й оборони вимоги є значно детальнішими, проте й тут відсутня єдина модель. В одних випадках нормативний акт встановлює конкретний перелік і кількість засобів, в інших – лише примірний або орієнтовний перелік. Показовою є ситуація із закладами освіти, де законодавство фактично розмежовує медичну укладку, оснащення медичного осередку, медичного кабінету та засоби для надання домедичної допомоги. Для водного транспорту, своєю чергою, необхідно розмежовувати вимоги до фактичного медичного забезпечення судна та вимоги до обладнання для навчання екіпажу.

Склад окремих переліків періодично стає предметом фахової дискусії щодо обгрунтованості включення певних найменувань, кількісних норм забезпечення або порядку пакування лікарських засобів, що свідчить про відсутність усталеного механізму публічного обговорення проєктів відомчих актів у цій сфері до їх затвердження. Наявність такої дискусії вже після набуття актом чинності ускладнює своєчасне коригування вимог і покладає додаткове навантаження на суб’єктів, які мають забезпечувати виконання цих вимог на практиці.

Доцільним є подальше впорядкування нормативної бази: уточнення термінології, перегляд застарілих переліків, усунення дублювання та суперечностей між нормативними актами, а також чітке визначення статусу кожного переліку – обов’язкового, примірного чи орієнтовного. Особливої уваги потребують ті випадки, коли нормативний акт встановлює обов’язок мати аптечку, але не визначає її склад, або, навпаки, містить перелік, юридичний статус якого для конкретного суб’єкта залишається незрозумілим.

Читайте також Вакцинація в аптеках: вимоги та особливості проведення.