Вітряна віспа повертається у клінічну практику: що варто знати фармацевтам про перебіг і лікування

Завдяки вакцинації вітряна віспа перестала бути повсякденною проблемою для багатьох лікарів. Однак зниження рівня імунізації дітей та поширення антивакцинальних настроїв змінюють ситуацію. На цьому тлі фахівці Чиказького дитячого госпіталю імені Роберта Лур’є та Університету Вандербільта оновили клінічний огляд, присвячений діагностиці, перебігу та лікуванню захворювання.

За даними огляду, після впровадження вакцинації захворюваність на вітряну віспу у світі зменшилася приблизно на 97%. Водночас скорочення охоплення дітей двома дозами вакцини створює умови для повернення інфекції в активну клінічну практику.

Як розпізнати вітряну віспу

Перші симптоми захворювання зазвичай з’являються через 14–16 днів після контакту з інфікованою людиною. Приблизно у половини дітей перед висипаннями виникають гарячка, головний біль і загальне нездужання.

Характерний висип з’являється хвилеподібно протягом кількох днів. Спочатку виникають червоні плями, які перетворюються на пухирці з прозорим вмістом, згодом їхній вміст мутнішає, а елементи вкриваються кірочками.

Однією з ключових ознак вітряної віспи є наявність на шкірі одночасно висипань на різних стадіях розвитку. При цьому елементи зазвичай розташовані окремо, а не утворюють характерних для деяких інших інфекцій груп.

Якщо клінічної картини недостатньо для встановлення діагнозу, оптимальним методом лабораторного підтвердження вважається ПЛР. Для дослідження використовують рідину з пухирців або матеріал із кірочок. Серологічні дослідження нині не є методом вибору через недостатню чутливість і специфічність.

Вакцинація не виключає інфекцію повністю

У щеплених дітей також можливі так звані проривні випадки вітряної віспи. За наведеними в огляді даними, така інфекція розвивається приблизно у 0,39% дітей після однієї дози вакцини та у 0,10% після двох доз.

Втім, у вакцинованих захворювання зазвичай має значно легший перебіг. Висипань, як правило, не більше 50, вони менше сверблять, а симптоми зникають протягом кількох днів.

Які ускладнення потребують особливої уваги

У більшості здорових дітей вітряна віспа минає без серйозних наслідків. Проте інфекція не є цілком безпечною.

Серед можливих ускладнень — вторинні бактеріальні інфекції шкіри та м’яких тканин, зокрема флегмони, лімфаденіти та інвазивні інфекції, спричинені стрептококом групи А. Небезпечними ознаками є повторне підвищення температури після її нормалізації та поява болю в зоні висипань, який не відповідає зовнішнім змінам шкіри.

Можливі також неврологічні ускладнення. Їхня частота становить близько 0,5–1,5 випадку на 1000 хворих. Серед них — мозочкова атаксія, енцефаліт та синдром Гієна–Барре. Порушення свідомості або зміни психічного стану дитини є підставою для невідкладної медичної допомоги та госпіталізації.

Найвищі ризики мають пацієнти з імунодефіцитами. Через протипоказання до живої атенуйованої вакцини вони залишаються особливо вразливими до тяжкого перебігу інфекції. У таких дітей летальність за тяжкого перебігу сягає 20%.

Що важливо враховувати під час симптоматичного лікування

Для здорових дітей із неускладненим перебігом основою допомоги залишається симптоматична терапія. Для зменшення свербежу можуть застосовуватися засоби на основі каламіну, при гарячці — парацетамол. Коротко підстрижені нігті допомагають знизити ризик травмування шкіри та приєднання бактеріальної інфекції через розчухування.

Водночас під час консультування пацієнтів принципово важливо пам’ятати про лікарські засоби, яких слід уникати.

Аспірин та інші саліцилати дітям із вітряною віспою застосовувати не можна через ризик розвитку синдрому Рея — рідкісного, але потенційно смертельного ускладнення.

Також небажаним вважається застосування ібупрофену та інших НПЗЗ. Їх пов’язують із підвищеним ризиком тяжких інвазивних стрептококових інфекцій шкіри та м’яких тканин у пацієнтів із вітряною віспою.

Для пацієнтів із підвищеним ризиком — зокрема дітей старшого віку, людей із хронічними захворюваннями легень або шкіри, тих, хто отримує стероїдну терапію, а також імунокомпрометованих пацієнтів — тактика лікування відрізняється. За тяжкого або дисемінованого перебігу та в інших випадках, визначених лікарем, противірусну терапію слід розпочинати якомога раніше: в огляді наголошується на важливості перших 72 годин.

Для фармацевта знання цих нюансів має практичне значення. Навіть якщо вітряна віспа рідше зустрічається у повсякденній практиці, саме в аптеці батьки часто шукають перші поради щодо засобу від температури, свербежу чи болю. Тому правильне інформування про допустимі та небажані препарати може допомогти уникнути потенційно небезпечного самолікування та своєчасно зорієнтувати пацієнта на звернення до лікаря.

Читайте також Профілактика починається не в лікарні: лікарка-епідеміологиня про роль фармацевтів у громадському здоров’ї.