30 мобільних аптек на 19 областей: як Україна забезпечує доступ до ліків у прифронтових і віддалених громадах

В Україні вже працює 30 мобільних аптечних пунктів у 19 областях — саме вони забезпечують доступ до лікарських засобів у громадах, де стаціонарні аптеки відсутні або зруйновані через війну. Про це йдеться у відповіді Держлікслужби на запит «Фармацевта Практика».

Мобільні аптеки курсують як в тилових, так і в прифронтових регіонах. Зокрема, вони працюють у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській, Кіровоградській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях.

Найбільш критичною потреба у таких пунктах залишається у регіонах, що зазнають постійних обстрілів або частково окуповані. Так, у Харківській області мобільні аптечні пункти розгорнули одразу кілька операторів. Зокрема, ТОВ «Фармація Харківщини» забезпечує роботу мобільного пункту №1 (аптека №6), тоді як комунальне підприємство Харківської обласної ради «Обласний аптечний склад» організувало ще два — №14 і №15 (аптеки №43). 

У Херсонській області, де безпекова ситуація залишається складною, мобільний аптечний пункт функціонує на базі Миколаївської обласної організації Товариства Червоного хреста України «Шпиталь Українського Червоного Хреста» — це МАП № 3(аптеки № 1). 

У Запорізькій області мобільні аптеки організували одразу кілька суб’єктів: ТОВ «Роджерс», ПрАТ «Аптеки Запоріжжя» (мережа «Народна аптека») та комунальне підприємство «Аптека «Сімейний лікар». Кожен із них забезпечує роботу щонайменше одного мобільного пункту.

Як пояснюють у Держлікслужбі, саме мобільні аптечні пункти стали одним із ключових інструментів забезпечення доступу до ліків у громадах, де аптечна інфраструктура зруйнована або відсутня. Водночас їхня робота напряму залежить від безпекової ситуації — у разі загострення вони можуть тимчасово припиняти діяльність.

Читайте також Мобільний аптечний пункт АНЦ, коли рішення не про швидкість, а про відповідальність.