Чому лікарям — 35 тисяч, а фармацевтам — виживати? Зарплатна нерівність у системі охорони здоров’я

Поки держава підвищує зарплати лікарям екстреної допомоги та первинної ланки, фармацевтична спільнота все частіше ставить незручне, але закономірне запитання: чому фармацевтів знову залишили осторонь?

У 2026 році фінансування екстреної медичної допомоги в Україні зросло до 13,1 млрд грн — це більш ніж на 2 млрд грн більше, ніж торік. Базова капітаційна ставка також підвищилася до 375 грн. Як наслідок, середня зарплата лікарів екстреної допомоги зросла з 31,2 тис. грн на початку року до 42 тис. грн у березні. У Херсонській області вона сягнула 63,9 тис. грн, у Києві — 46,5 тис. грн, на Донеччині — 45,9 тис. грн.

Суттєво збільшено й фінансування первинної ланки — до 29,5 млрд грн, що на 5,2 млрд грн більше, ніж у 2025 році. Капітаційна ставка зросла до 1007,3 грн на одного пацієнта, а середня зарплата сімейних лікарів уже перевищує 30,4 тис. грн. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко прямо заявив: завдання держави — забезпечити лікарям первинки оплату праці не нижче 35 тисяч гривень.

Для цього МОЗ, НСЗУ та керівники закладів уже проводять окрему роботу, шукають додаткові ресурси та механізми фінансування.

І тут виникає логічне питання: а чому держава не бачить зарплати фармацевтів? Невже вони менш потрібні системі охорони здоров’я воюючої країни?

Саме на це звернула увагу Громадська організація «Асоціація фармацевтів України» у своєму офіційному зверненні до голови підкомітету з питань фармації та фармацевтичної діяльності, народного депутата Сергій Кузьміних.

В АФУ наголошують: у багатьох громадах, особливо в сільській місцевості, прифронтових та деокупованих населених пунктах, саме фармацевт часто залишається найбільш доступним фахівцем системи охорони здоров’я. Саме він забезпечує населення лікарськими засобами, професійною консультацією та гарантує безперервність аптечного обслуговування.

Водночас галузь роками живе в умовах кадрового дефіциту. Причина — системна невідповідність між рівнем професійної відповідальності та фактичною оплатою праці. Наслідки вже очевидні: відтік кадрів, перевантаження персоналу, скорочення режиму роботи аптек, а подекуди — повне припинення аптечного обслуговування.

Асоціація пропонує встановити мінімальний рівень оплати праці фармацевтичних працівників не менше 25 тисяч гривень. Ідеться не про привілеї, а про базову компенсацію відповідальності, правових ризиків та професійного навантаження.

За даними Пенсійного фонду, середня номінальна зарплата в Україні у 2025 році становила 20 654 грн. Водночас середня зарплата фармацевта на початку 2026 року — близько 25 тисяч грн, причому в регіонах вона часто залишається на рівні 20 тисяч. У Києві — близько 30 тисяч, але це радше виняток, ніж правило.

Фактично 25 тисяч гривень — це не «підвищена» зарплата, а мінімально прийнятний рівень для того, щоб утримати фахівця у професії.

Особливо гостро проблема виглядає на тлі того, що гарантований державою мінімум для лікарів із 2026 року декларується на рівні 35 тисяч гривень, тоді як для фармацевтів подібних механізмів просто не існує. Інфляція, зростання цін, війна, постійні ризики роботи в прифронтових регіонах лише поглиблюють цю диспропорцію.

Фармацевти не просять особливих умов. Вони просять визнати очевидне: без аптек, без фахівців, без доступу до ліків система охорони здоров’я не працює.

І якщо держава справді говорить про стійкість медичної системи в умовах війни, то питання зарплат фармацевтів уже давно мало б стояти не в листах професійних асоціацій, а в урядових рішеннях.

Читайте також Українські фармацевти не мають ставати заручниками БПР та атестації.