Е-рецепт: між розвитком і новими викликами — думка професорки НФаУ Аліни Волкової

Українська система охорони здоров’я впевнено рухається шляхом цифрової трансформації. Одним із ключових елементів цього процесу став електронний рецепт, який поступово охоплює дедалі більше напрямів медичної та фармацевтичної допомоги. Водночас дискусія щодо можливого повного переходу на електронний формат відпуску лікарських засобів викликає чимало запитань серед фармацевтичної спільноти.

Завідувачка кафедри соціальної фармації Національного фармацевтичного університету, доктор фармацевтичних наук, професор Аліна Волкова переконана: сама ідея електронного рецепта є беззаперечно правильною та відповідає сучасним європейським тенденціям розвитку охорони здоров’я. Однак ефективність будь-якої цифрової реформи залежить не лише від нормативних рішень, а й від готовності системи до її практичного впровадження.

За її словами, цифровізація медичних процесів дозволяє державі більш ефективно контролювати обіг лікарських засобів, прогнозувати потреби населення, управляти ресурсами системи охорони здоров’я та підвищувати прозорість усіх процесів.

«Питання полягає не в тому, чи потрібен електронний рецепт. Він безумовно потрібен. Питання полягає в тому, наскільки комплексно держава супроводжує його впровадження. Для ефективної роботи такого інструменту необхідно створювати умови як для пацієнтів, так і для медичних та фармацевтичних працівників. Будь-яка цифрова трансформація повинна супроводжуватися підтримкою тих, хто щодня працює із системою», — зазначає професорка.

Навантаження на аптеки зростає

На думку експертки, найбільший виклик сьогодні пов’язаний із технічною та організаційною готовністю системи до повного переходу на електронні рецепти.

«Суцільне впровадження цифрового обліку потенційно створює серйозне навантаження на медичні інформаційні системи, аптечні заклади та фармацевтів. Ми вже бачимо певні труднощі в роботі аптек. Наприкінці 2025 року було проведено опитування представників аптечних мереж і незалежних аптек, яке показало, що близько 40% респондентів стикалися з проблемами оптимізації роботи з електронними рецептами», — говорить Аліна Волкова.

За її словами, одна з найбільш відчутних проблем полягає в особливостях функціонування медичних інформаційних систем.

«Сьогодні лікар не може технічно та нормативно виписати кілька різних лікарських засобів на одному електронному рецептурному бланку. Якщо раніше на паперовому бланку форми №1 можна було зазначити декілька препаратів, то тепер система змушена створювати окремий електронний рецепт для кожного найменування. У результаті замість одного пакета інформації обробляється кілька окремих цифрових запитів. Під час пікових навантажень це може призводити до перевантаження серверів, збільшення часу обслуговування та формування черг в аптеках», — пояснює вона.

Додаткові витрати для аптечного бізнесу

Окремою проблемою професорка називає фінансове навантаження на аптечні заклади.

«Будь-який додатковий функціонал медичної інформаційної системи потребує фінансування. Це означає, що впровадження нових цифрових сервісів супроводжується додатковими витратами для аптек. Особливо чутливо це відчувають невеликі незалежні аптечні заклади, для яких кожна нова стаття витрат має значення», — зазначає Аліна Волкова.

Вона звертає увагу, що в багатьох країнах Європейського Союзу під час реалізації державних програм держава компенсує частину додаткового навантаження на фармацевтів.

«У багатьох країнах світу обслуговування пацієнта в межах державних програм розглядається як окрема фармацевтична послуга. Відповідно, фармацевт отримує оплату не лише за реалізацію лікарського засобу, а й за виконання додаткових професійних функцій. В Україні наразі такого механізму немає. Саме тому в професійному середовищі часто виникає відчуття несправедливості. Роботи стає більше, відповідальність зростає, а механізми компенсації відсутні», — наголошує вона.

Прифронтові регіони потребують особливого підходу

Окремо професорка акцентує увагу на ситуації в регіонах, які перебувають поблизу лінії бойових дій.

«Якщо говорити про оптимальний перехідний період для прифронтових територій, то він має тривати щонайменше до завершення війни. Сьогодні там зберігається можливість використовувати як електронні, так і паперові рецепти. І це абсолютно виправданий підхід. Необхідно враховувати перебої зі зв’язком, нестабільне електропостачання, складну безпекову ситуацію та обмежений доступ окремих категорій населення до цифрових сервісів», — вважає Аліна Волкова.

На її переконання, реформа має бути гнучкою та враховувати реальні умови життя громадян.

Чому досвід ЄС не можна копіювати буквально

Порівнюючи українську систему з європейськими моделями, експертка застерігає від прямого перенесення чужого досвіду.

«Кожна країна створювала власну систему електронних рецептів відповідно до особливостей національної системи охорони здоров’я. У більшості країн Європейського Союзу електронні рецепти інтегровані зі страховою медициною, електронними медичними картками та страховими реєстрами. В Україні модель функціонує в інших умовах, оскільки загальнообов’язкове медичне страхування поки що відсутнє», — пояснює вона.

Особливу увагу професорка звертає на механізми ідентифікації пацієнтів.

«У багатьох країнах ЄС використовуються пластикові картки медичного страхування, які дозволяють миттєво отримати доступ до інформації про рецепт. В Україні підтвердження рецепта здійснюється через SMS-повідомлення з 16-значним кодом. Для частини населення це зручно, але для літніх людей або пацієнтів, які мають обмежений доступ до цифрових технологій, така модель може створювати додаткові труднощі», — говорить вона.

Реформа потрібна, але потребує додаткових рішень

На завершення Аліна Волкова підкреслює, що питання не в доцільності реформи, а в якості її реалізації.

«Перехід до електронного рецепта є своєчасним і необхідним кроком. Водночас необхідно враховувати реалії воєнного часу та соціальну вразливість окремих категорій населення. На моє переконання, держава має доповнити реформу комплексом підтримуючих заходів. Це можуть бути спеціальні електронні носії для соціально незахищених громадян, компенсація інформаційних послуг, додаткові стимули для фармацевтів, удосконалення медичних інформаційних систем та використання результатів наукових досліджень. Стратегія розвитку охорони здоров’я визначає правильний напрямок руху. Але для її успішної реалізації потрібні конкретні механізми підтримки людей, які забезпечують роботу системи щодня», — підсумовує професорка Аліна Волкова.

Читайте також Артем Прощенко: Поспішний суцільний перехід на е-рецепти може коштувати людям здоров’я і життя