Експеримент «на колесах»: чим обернеться позааптечний продаж ліків для галузі та безпеки руху

Дозволений урядом продаж безрецептурних ліків на автозаправних станціях залишається однією з найгарячіших тем для обговорення в медичній та фармацевтичній спільноті. Про процедурні порушення під час ухвалення цього рішення, приховані загрози для пацієнтів та реальні мотиви ритейлу у своїй авторській статті для «Економічної правди» розповідає Олена Омельчук — голова ГО «Асоціація фармацевтів України» та членкиня Ради громадського контролю при НСЗУ. Вона аналізує, чому спроба скопіювати європейський досвід перетворилася на небезпечний експеримент, та чим він загрожує українським аптекам і безпеці на дорогах.

Рішення Кабінету Міністрів України про дозвіл роздрібної торгівлі безрецептурними препаратами на автозаправних станціях сколихнуло професійну спільноту. Ініціатива, яку влада позиціонує як крок до покращення доступності медикаментів, де-факто нівелює базові засади фармацевтичної опіки та створює нові, непередбачувані ризики. Спробуймо глибше розібратися у правовому підґрунті, європейських паралелях та перших реальних наслідках цієї урядової «реформи».

Масштабний перерозподіл фармацевтичного ринку стартував наприкінці грудня 2025 року із прийняттям урядової постанови №1803, яка дозволила реалізацію ОТС-препаратів поза межами профільних закладів. А це, на хвилинку, понад 35% від усіх зареєстрованих в Україні ліків. Уже в березні 2026 року уряд наступною постановою №275 додатково лібералізував умови цієї торгівлі, запустивши процес на повну потужність.

У цьому рішенні фіксується очевидний правовий та процедурний дисонанс. По-перше, ми маємо справу з прямим порушенням закону, адже згідно зі статтею 2 Закону України «Про лікарські засоби», єдиним легальним місцем роздрібної торгівлі медикаментами є виключно ліцензовані аптечні заклади. По-друге, було повністю проігноровано процедуру громадського обговорення. Проєкт змін Держлікслужба оприлюднила 16 грудня 2025 року, а фінальну постанову ухвалили вже за десять днів. Провести за такий термін повноцінний аналіз зауважень ринку, оприлюднити узагальнені результати та отримати обов'язкові погодження профільних міністерств було фізично неможливо. Проте de facto безрецептурні ліки вже стали частиною асортименту заправок, і наразі влада не демонструє намірів скасовувати ці акти.

Головним аргументом профільного міністерства на користь реформи стала теза про «світові тренди» та досвід ЄС, де ліки нібито масово продаються за межами аптек. Проте аналіз реального стану регулювання ринку безрецептурних ліків у Європі повністю спростовує заяви чиновників. Дані масштабного опитування, проведеного журналом «Фармацевт Практик», свідчать, що як мінімум половина держав цивілізованої Європи зберігає виключно аптечну модель. Зокрема, у чотирнадцяти країнах, серед яких Австрія, Бельгія, Естонія та Латвія, усі безрецептурні препарати реалізуються виключно в ліцензованих аптеках під суворим контролем фармацевта. Ще п'ять держав, як-от Болгарія, Хорватія та Швейцарія, дозволяють продаж окремих видів ОТС лише через чітко визначені спеціалізовані точки. І лише десять країн мають більш ліберальну модель, але й там позааптечна торгівля стосується суворо обмежених і специфікованих груп ліків. Крім того, у країнах ЄС розширення доступу в жодному разі не означає послаблення контролю: там діють жорсткі вимоги до умов зберігання, температурного режиму та характеристик препаратів, адже безпека пацієнтів є ключовим пріоритетом.

Кабмін та МОЗ України пішли значно далі європейців, дозволивши продавати на заправках не окремі найменування з низьким рівнем ризику, а абсолютно весь спектр безрецептурних засобів, що налічує 3418 найменувань. Влада висунула дві основні теорії для обґрунтування цього кроку, які вщент розбилися об реальність. Перша теорія стосувалася забезпечення доступності ліків під час блекаутів. Проте український аптечний рітейл протягом останніх років повністю адаптувався до кризових умов, масово інвестувавши в генератори та системи автономного живлення. Друга теорія базувалася на фізичній доступності ліків у прифронтових регіонах та селах. На практиці ж бізнес розглядав продаж препаратів не як соціальну місію, а як інструмент збільшення середнього чека у великих містах. За даними аналітиків, географія продажів ліків на АЗС станом на червень 2026 року говорить сама за себе: майже сотня точок відкрилася у Києві та області, чверть сотні — на Львівщині, і лише чотири точки на всі прифронтові регіони разом узяті. Комерційні оператори просто розгорнули торгівлю там, де маржинальність та купівельна спроможність є найвищими.

Найбільш руйнівним наслідком цього експерименту є загроза життю та здоров'ю громадян через безконтрольне вживання ліків водіями, оскільки продаж на заправках стимулює самолікування безпосередньо в дорозі. До списку безрецептурних ліків, які тепер вільно лежать біля кас АЗС, входять препарати, категорично заборонені під час керування автотранспортом. Популярні кардіологічні та заспокійливі засоби, такі як «Барбовал», «Валокардин», «Валдикардин», «Корвалдин» та «Корвалол», спричиняють порушення координації рухів, сонливість та сповільненість реакцій. Ціла низка протизастудних, антигістамінних та знеболювальних засобів — від таблеток «Грипаут» і «Грипфлю» до сиропу «Бронхолітин», мефенамінової кислоти чи крапель «Галазолін» — можуть викликати нечіткість зору, втому і навіть судоми.

Тут виникає очевидний абсурд, адже більшість із цих найменувань через свій агресивний профіль безпеки були офіційно заборонені до рекламування наказом МОЗ від 24 квітня 2026 року. Виходить парадокс: держава забороняє рекламувати ці ліки через високі ризики самолікування, але водночас дозволяє водіям купувати їх разом із пальним. Це створює пряму загрозу безпеці дорожнього руху та провокує ризики важких аварій.

Підсумовуючи перші результати реформи, можна констатувати, що урядовий експеримент демонструє виключно негативні маркери. Він не вирішив проблему доступності ліків у прифронтових зонах, натомість створив загрози на дорогах, посилив тиск на класичні ліцензовані аптеки та відкрив шлях для системних порушень. Досвід сусідньої Польщі, яка свого часу обрала ліберальний шлях, доводить неминучість таких проблем, як недотримання температурного режиму зберігання ліків та вільний доступ до них неповнолітніх.

Я залишаюся оптимісткою і вважаю, що уряд та МОЗ будуть змушені увімкнути «реверсний режим» та повернутися до виключно аптечної моделі роздрібної торгівлі. Якщо ж держава принципово прагне зберегти присутність ліків на заправках, цей формат має бути негайно і суттєво обмежений. Перелік ліків повинен звузитися до кількох позицій екстреної допомоги, а умови їхнього зберігання, контролю та кваліфікації персоналу мають бути законодавчо прирівняні до суворих аптечних стандартів.

Читайте також Пастка доступності: чому продаж ліків на АЗС та у вендингових автоматах — це крок назад для охорони здоров’я