Пастка доступності: чому продаж ліків на АЗС та у вендингових автоматах

Останні законодавчі та ринкові ініціативи щодо розширення каналів дистрибуції лікарських засобів через неспеціалізовані торгові точки (зокрема АЗС та вендингові автомати) дедалі гостріше піднімають питання балансу між фізичною доступністю препаратів та безпекою пацієнта. Намагання спростити доступ до ліків може перетворити високотехнологічну та регульовану галузь на звичайний споживчий ритейл, що несе прямі загрози для громадського здоров’я та руйнує базові принципи належної аптечної практики (GPP).

Своїм баченням цієї проблеми та аналізом прихованих ризиків з інформаційним агентством «Інтерфакс-Україна» поділився Тарас Коляда, виконавчий директор мережі аптек «Подорожник». Його позиція відображає консолідоване занепокоєння професійної спільноти.

Регуляторний перекіс: один товар — різні правила

Головний деструктивний чинник, який привносить у галузь позааптечна торгівля — це створення безпрецедентного ліцензійного дисбалансу. Наразі на вітчизняному ринку складається парадоксальна ситуація, коли до реалізації одного й того самого специфічного продукту — лікарського засобу — держава висуває кардинально різні вимоги залежно від місця продажу.

«Ми підтримуємо збільшення доступності лікарських засобів для населення лише за умови дотримання стандартів безпеки для споживача, професійної відповідальності та збалансованого державного контролю, — наголошує Тарас Коляда. — Станом на сьогодні ми бачимо, що ліки поза аптекою створюють регуляторні, безпекові та репутаційні ризики для всієї системи фармацевтичної опіки».

Для класичного аптечного закладу отримання ліцензії — це жорсткий, капіталомісткий процес, який включає суворі вимоги до кваліфікації персоналу, площі приміщень, мікроклімату, умов зберігання (температурний режим, вологість) та утилізації. Натомість дозвіл продавати ліки на автозаправних станціях чи через торгові автомати фактично нівелює ці стандарти. Для ринку це означає викривлення здорової конкуренції та виникнення нерівних регуляторних умов, де класична аптека опиняється у завідомо програшному, з погляду витрат, становищі.

Синдром відсутності першостільника: втрата фармацевтичної опіки

Аптека в сучасній системі охорони здоров'я вже давно перестала бути просто «точкою продажу». Вона є первинною і найдоступнішою ланкою медичної допомоги, де ключову роль відіграє синергія між фармацевтом і пацієнтом. Перенесення ліків на полиці супермаркетів чи АЗС повністю ліквідує інститут фармацевтичної опіки.

Купуючи препарат разом із пальним чи кавою, споживач залишається сам на сам із фармакотерапевтичними ризиками. Оператор заправки чи касир не здатні (і не зобов'язані за законом!):

оцінити абсолютні чи відносні протипоказання;
попередити про критичні міжлікарські взаємодії, які можуть виникати, коли пацієнт уже приймає інші медикаменти;
надати вичерпну інформацію щодо специфіки прийому, дозування та можливих побічних ефектів.

Як приклад експерт наводить групу популярних, але далеко не безневинних засобів, які часто потрапляють до переліку «позааптечних» кандидатів. Гліцерилу тринітрат (нітрогліцерин) вимагає миттєвої оцінки стану, адже може спровокувати різкое зниження артеріального тиску. А такі звичні для українців метамізол натрію та ібупрофен за безконтрольного використання здатні викликати серйозні ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, системи кровотворення та нирок, особливо у коморбідних пацієнтів, літніх людей чи дітей.

Без фахового скринінгу з боку фармацевта ризик розвитку непередбачуваних побічних реакцій та госпіталізацій через неправильний прийом ОТС-препаратів зростає в рази.

Вендинг як апофеоз депрофесіоналізації

Окремим і найбільш тривожним вектором дискусії є ідея впровадження вендингових автоматів для продажу медикаментів. У такому форматі взаємодія «людина — фахівець» зводиться до нуля.

Машина не спроможна зібрати первинний анамнез, верифікувати доцільність вибору препарату чи розпізнати тривожні симптоми, які потребують негайного направлення до лікаря, а не самолікування. Як зазначає керівник мережі «Подорожник», такий підхід остаточно вимиває медичну складову з обігу ліків, штучно прирівнюючи їх до звичайних продуктів повсякденного попиту (FMCG).

Репутаційний виклик для індустрії

Поступове розмивання меж між аптекою та загальним ритейлом несе довгостроковий репутаційний ризик для всієї фармацевтичної спільноти. Якщо у свідомості українців формується стійка парадигма, що ліки — це «просто товар», знецінюється сама професія фармацевта, а рівень комплаєнсу (дотримання пацієнтом режиму лікування) катастрофічно падає.

Фізична доступність ліків у віддалених регіонах — це реальна проблема, яку держава має вирішувати спільно з легальним аптечним бізнесом (наприклад, через проєкти мобільних аптечних пунктів, розширення програми «Доступні ліки» в сільській місцевості чи розвиток ліцензованої E-commerce доставки). Проте хаотичний вихід медикаментів за межі контрольованого аптечного середовища під гаслами «зручності» — це крок назад від європейських стандартів охорони здоров'я, який перекладає весь тягар безпекових ризиків на плечі кінцевого споживача.

Читайте також Продаж ліків на АЗС: чому Народний депутат України Георгій Мазурашу вимагає скасування постанови №1803