Європейський досвід продажу ліків поза аптеками: що показує практика Литви
– 3 хв. читання
Питання реалізації лікарських засобів поза аптечними закладами сьогодні перебуває в центрі уваги як української фармацевтичної спільноти, так і європейських регуляторів. У контексті євроінтеграційних процесів дедалі частіше звучать пропозиції орієнтуватися на практики країн Європейського Союзу, однак досвід держав-членів свідчить: єдиної моделі організації такого продажу не існує.
Про особливості литовського підходу до реалізації безрецептурних препаратів розповіла доцент кафедри технології лікарських засобів Литовського університету наук про здоров’я Юргіта Дауксієне під час круглого столу в агентстві «Інтерфакс-Україна» на тему «Ліки поза аптекою: перші підсумки, безпекові ризики та майбутнє фармацевтичного ринку».
За словами експертки, країни Європейського Союзу використовують різні механізми регулювання доступу населення до лікарських засобів.
«Коли ми говоримо про європейський досвід, важливо розуміти, що універсальної моделі не існує. У різних країнах застосовуються різні підходи: десь лікарські засоби продаються виключно через аптеки, десь діє обмежена система реалізації окремих препаратів поза аптечними закладами, а в окремих країнах ринок є більш лібералізованим», — наголосила Юргіта Дауксієне.
Як Литва відкривала ринок безрецептурних препаратів
Литовська дослідниця зазначила, що до 2019 року всі безрецептурні лікарські засоби в країні реалізовувалися виключно через аптечну мережу. Проте після багаторічних дискусій було ухвалено рішення про часткову лібералізацію цього сегмента ринку.
Водночас експертка підкреслила, що відкриття такого каналу продажу не означало відмову від державного контролю.
«Лібералізація не означає повної свободи. Навпаки, після ухвалення рішення було запроваджено низку додаткових обмежень, які мають гарантувати безпечне використання лікарських засобів населенням», — пояснила Дауксієне.
Не всі ліки і не в будь-якій кількості
Однією з ключових особливостей литовської моделі є суворо визначений перелік препаратів, які можуть продаватися поза аптекою.
«Йдеться не про всі безрецептурні лікарські засоби. Ми маємо чітко визначений список препаратів, дозволених до продажу в магазинах. Це окремі групи знеболювальних, жарознижувальних, антиалергічних препаратів, антисептиків та деяких інших засобів», — пояснила вона.
За словами експертки, навіть у межах цих категорій діють додаткові обмеження щодо дозування та форми випуску.
«Наприклад, не всі знеболювальні препарати можуть продаватися поза аптекою. Дозволяються лише окремі діючі речовини у невеликих дозуваннях та невеликих упаковках», — зазначила Юргіта Дауксієне.
Особливу увагу литовський регулятор приділяє саме розміру упаковки.
«Як правило, мова йде про упаковки, які містять шість або десять таблеток. Якщо це порошки чи саше для лікування застуди або гарячки — не більше десяти доз в одній упаковці. Великі упаковки для продажу поза аптекою не допускаються», — розповіла вона.
Експертка наголосила, що система обмежень стосується не лише кількості таблеток чи доз в упаковці, а й самого асортименту препаратів.
«Перелік лікарських засобів, дозволених до продажу поза аптекою, також є обмеженим. Це додатково стримує покупця від надмірного або необдуманого придбання медикаментів. Ми свідомо поєднуємо обмеження щодо асортименту та розміру упаковок, оскільки питання безпеки для нас є пріоритетним», — пояснила Дауксієне.
На її думку, саме обмеження кількості препарату в упаковці дозволяє мінімізувати ризики неправильного або надмірного застосування лікарських засобів.
«Якщо говорити про той самий ібупрофен, то великі упаковки можуть становити додатковий ризик. У разі неправильного застосування або поєднання з іншими речовинами наслідки можуть бути дуже серйозними, аж до летальних випадків. Саме тому ми вважаємо, що до таких рішень потрібно підходити дуже обережно», — наголосила експертка.
Водночас вона звернула увагу, що навіть у країнах, де дозволено продаж ліків поза аптечними закладами, питання професійної консультації залишається актуальним. Наприклад, може працювати цілодобова телефонна лінія, за якою покупець має можливість отримати професійну пораду», — зазначила Дауксієне.
За словами литовської дослідниці, саме професійний супровід або робота в межах чітко визначених переліків препаратів залишаються важливими елементами системи безпеки.
«З точки зору безпекових міркувань, обмеження через спеціальні переліки лікарських засобів або можливість отримати консультацію фармацевта є виправданими механізмами. У наших країнах такі підходи розглядаються як спосіб зберегти баланс між доступністю ліків та безпекою пацієнтів», — підкреслила вона.
Європейський досвід: більше доступності, але не менше контролю
Литовський приклад демонструє, що навіть у країнах, які дозволили продаж окремих безрецептурних препаратів поза аптечними закладами, система залишається жорстко регульованою.
Обмежені переліки лікарських засобів, контроль дозувань, невеликі упаковки, можливість професійного консультування та постійний моніторинг наслідків лібералізації є ключовими елементами такої моделі.
«Ми бачимо, що в Європі існують різні моделі, але спільним для всіх залишається прагнення знайти баланс між зручністю для пацієнта та відповідальним використанням лікарських засобів», — підсумувала Юргіта Дауксієне.
Обговорення, яке відбулося під час круглого столу в «Інтерфакс-Україна», вкотре підтвердило: європейський досвід продажу ліків поза аптекою значно складніший, ніж може здатися на перший погляд. Навіть у країнах із більш ліберальними підходами доступність препаратів завжди супроводжується чіткими правилами, обмеженнями та механізмами контролю, спрямованими насамперед на захист пацієнта.
Читайте також Продаж ліків на АЗС: чому Народний депутат України Георгій Мазурашу вимагає скасування постанови №1803
