Фармацевтичний ринок після постанови №1803: що говорять експерти про продаж ліків на АЗС

Продаж безрецептурних лікарських засобів на автозаправних станціях, запроваджений постановою Кабінету Міністрів №1803, залишається однією з найрезонансніших тем для фармацевтичного ринку. Ініціатива, яка декларувалася як крок до підвищення доступності ліків для населення, викликала серйозні дискусії серед професійної спільноти щодо безпеки пацієнтів, державного контролю, відповідальності за реалізацію лікарських засобів та відповідності таких рішень європейським практикам.

Під час круглого столу «Ліки поза аптекою: перші підсумки, безпековіризики та майбутнє фармацевтичного ринку», який відбувся 11 червня вагентстві «Інтерфакс-Україна», представники професійних фармацевтичнихорганізацій, експерти галузі, регулятори та народні депутати обговорилиперші результати дії нових правил. У центрі уваги опинилися питання фармацевтичної опіки, умов зберігання лікарських засобів, ризиків неконтрольованого продажу окремих препаратів, а також майбутнє регулювання ринку в контексті набуття чинності нового Закону України «Про лікарські засоби» з 1 січня 2027 року. Публікуємо ключові коментарі учасників дискусії.

Олена Пруднікова: «Продаж ліків на АЗС — тимчасовий експеримент, який створює більше запитань, ніж відповідей»

Постанова №1803 ухвалювалася під гаслом підвищення доступності ліків, однак досі немає переконливих доказів, що саме відсутність аптек є ключовою проблемою для пацієнтів. Під час круглого столу, присвяченого першим результатам реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2025 року №1803, я вкотре переконалася, що професійна фармацевтична спільнота та представники влади по-різному оцінюють наслідки дозволу на продаж безрецептурних лікарських засобів на автозаправних станціях.

Постанова ухвалювалася під гаслом підвищення доступності ліків для населення, особливо в сільській місцевості. Однак під час дискусії так і не було надано переконливих доказів того, що саме відсутність аптек або фармацевтичних працівників є головною проблемою доступу до лікарських засобів.

Коли пролунала теза про нестачу фахівців у сільських аптеках, я не могла залишитися осторонь. Як людина, яка працює і живе в сільській місцевості, можу відповідально заявити: фармацевтичні спеціалісти в селах є. Більше того, законодавство вже передбачило додаткові механізми кадрового забезпечення, зокрема можливість роботи медичних сестер у певних випадках. Тому пояснювати необхідність продажу ліків на АЗС виключно кадровим дефіцитом — надто спрощений підхід до складної проблеми.

Особливе занепокоєння викликає те, що рішення про допуск лікарських засобів до реалізації поза аптечними закладами було ухвалене без комплексного аналізу довгострокових наслідків для системи фармацевтичного забезпечення. Ми говоримо не просто про зміну місця продажу товару. Йдеться про зміну філософії обігу лікарських засобів, де традиційно ключову роль відіграє фармацевтична опіка, професійна консультація та відповідальність спеціаліста.

Під час обговорення я звернула увагу на очевидну правову колізію. Для аптечного закладу законодавство чітко визначає відповідальність за порушення правил відпуску лікарських засобів. Якщо фармацевт відпустить препарат із перевищенням дозволеної кількості або порушить вимоги щодо рецептурного відпуску, він нестиме відповідальність. Водночас АЗС не є аптечним закладом. Відповідно, виникає закономірне питання: хто і якою мірою відповідатиме за аналогічні порушення під час продажу лікарських засобів на заправках?

Показовою була позиція представника правоохоронних органів, який підтвердив існування прогалин у механізмах контролю та відповідальності. Це означає, що держава фактично створила новий канал реалізації ліків, не забезпечивши для нього рівнозначних інструментів нагляду.

Не менш важливим є питання умов зберігання препаратів. Аптека функціонує в умовах жорстких ліцензійних вимог. Температурний режим, контроль якості, спеціальне обладнання, кваліфікований персонал — усе це є обов'язковими складовими фармацевтичної діяльності. На автозаправних станціях така система лише декларується, але наскільки ефективно вона працюватиме на практиці, покаже лише час.

Окремо хотіла б звернути увагу на висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушень законодавства щодо лікування, реабілітації та протезування військовослужбовців і ветеранів, завищення вартості та неналежної якості лікарських засобів і медичних виробів. У своєму звіті комісія також висловила застереження щодо продажу лікарських засобів на АЗС та наголосила на ризиках послаблення державного контролю за фармацевтичним ринком. Це свідчить про те, що професійна спільнота не єдина має побоювання.

На мою думку, поява ліків на автозаправних станціях має всі ознаки тимчасового проєкту, який більше пов'язаний із комерційними інтересами окремих учасників ринку, ніж із системним вирішенням проблем доступності лікарських засобів. Особливо на тлі того, що частина препаратів, ціни на які раніше були знижені в рамках державних ініціатив, уже демонструє тенденцію до подорожчання.

Важливо й те, що з 1 січня 2027 року набирає чинності новий Закон України «Про лікарські засоби», який фактично повертає європейський підхід до регулювання фармацевтичного ринку та закріплює принцип реалізації лікарських засобів через аптечні заклади. Саме тому сьогодні багато експертів розглядають продаж ліків на АЗС як тимчасове рішення, перспективи якого після повноцінного запуску нового законодавства залишаються невизначеними.

Фармацевтичний ринок потребує розвитку, модернізації та підвищення доступності лікарських засобів. Але ці зміни мають відбуватися не за рахунок зниження стандартів безпеки. Ліки — це не звичайний товар. І чим більше держава віддаляється від принципу професійної фармацевтичної опіки, тим більше ризиків виникає для пацієнта. Саме тому будь-які експерименти з альтернативними каналами реалізації лікарських засобів повинні супроводжуватися прозорим контролем, чіткою відповідальністю та відкритим діалогом із професійною спільнотою.

Олег Клімов: «Продаж ліків поза аптекою потребує професійного обговорення та оцінки ризиків»

Постанова №1803 стала прикладом рішення, яке було ухвалене всупереч професійним застереженням, міжнародному досвіду та принципам фармацевтичної безпеки.

Ще до ухвалення цього рішення професійна спільнота неодноразово попереджала органи влади про його потенційно небезпечні наслідки. 12 січня 2026 року мною було направлено офіційне звернення до Прем’єр-міністра України, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та інших державних інституцій. У документі детально викладалися ризики, аналізувався європейський досвід та наводилися аргументи, чому запропонована модель не відповідає практикам цивілізованих країн. На жаль, ці застереження були проігноровані.

Сьогодні ми вже можемо говорити не про прогнози, а про наслідки. Фактично було відкрито «ящик Пандори» у сфері обігу лікарських засобів. Під гаслами підвищення доступності ліків держава створила механізм, який послаблює професійний контроль та нівелює роль фармацевта як фахівця системи охорони здоров’я.

Особливо цинічними виглядають спроби виправдати це рішення посиланнями на європейський досвід. Такої моделі, яку сьогодні впроваджено в Україні, не існує в країнах Європейського Союзу. У більшості держав ЄС позааптечний продаж стосується обмеженого переліку препаратів — зазвичай 28–30 найменувань. Це спеціально адаптовані лікарські засоби у менших упаковках, зі зниженими дозуваннями та чіткими попередженнями для споживача. В Україні ж дозволено значно ширший перелік препаратів без належних обмежень та без створення ефективної системи контролю.

Більше того, представники окремих державних органів продовжують маніпулювати поняттям євроінтеграції, підміняючи його вибірковим копіюванням окремих елементів європейської практики. Але європейська модель — це не лише продаж окремих препаратів поза аптекою. Це насамперед жорсткий контроль, професійне самоврядування, відповідальність учасників ринку та ефективний фармаконагляд. Без цих складових будь-які заяви про відповідність європейським стандартам є відвертим введенням суспільства в оману.

Особливу тривогу викликає можливість безконтрольного придбання препаратів, які містять потенційно небезпечні діючі речовини. В аптеці фармацевт може звернути увагу пацієнта на ризики, пояснити правила застосування, попередити про можливі побічні реакції або запобігти зловживанню. На автозаправній станції такого механізму немає і бути не може. Лікарський засіб перетворюється на звичайний товар, хоча його неправильне застосування може мати серйозні наслідки для здоров’я людини.

Не менш важливим є питання відповідальності. Хто нестиме відповідальність за порушення умов зберігання? Хто контролюватиме температурний режим? Хто гарантуватиме, що до споживача не потрапить фальсифікований або неякісний препарат? Хто відповідатиме за наслідки неправильного використання лікарських засобів, придбаних без будь-якої професійної консультації? На ці питання суспільство досі не отримало чітких відповідей.

Окреме занепокоєння викликає спосіб ухвалення цього рішення. Воно було прийняте без належного врахування позиції професійної спільноти та без повноцінного публічного обговорення. Фармацевтичні організації, експерти та практики неодноразово закликали до відкритого діалогу, однак їхню думку фактично проігнорували. Такий підхід є неприйнятним для держави, яка декларує рух до європейських стандартів управління.

Сьогодні настав час поставити прямі запитання органам державної влади та регуляторам. Якою була реальна мета цього рішення? Які проблеми системи охорони здоров’я воно вирішує? Чому було проігноровано професійні застереження? І головне — хто нестиме відповідальність, якщо наслідком цього експерименту стане погіршення фармацевтичної безпеки та зростання ризиків для пацієнтів?

Професійна фармацевтична спільнота не виступає проти розвитку ринку чи підвищення доступності лікарських засобів. Але ми категорично проти рішень, які під виглядом реформ руйнують систему професійного контролю та створюють додаткові ризики для громадян.

Європейська інтеграція — це не декларації та не вибіркове використання окремих норм. Це впровадження комплексних стандартів безпеки, відповідальності та контролю. Те, що сьогодні відбувається у сфері регулювання позааптечного продажу лікарських засобів в Україні, не має нічого спільного з кращими європейськими практиками. Якщо держава справді ставить у центр своєї політики пацієнта, вона повинна переглянути підходи до реалізації постанови №1803 та повернутися до професійного діалогу з фармацевтичною спільнотою.

Безпека пацієнта не може бути предметом експериментів. І амец ей принцип має залишатися головним критерієм будь-яких рішень у сфері обігу лікарських засобів.

Лариса Просяник: “Ліки — це питання національної безпеки: професійна спільнота має бути почутою”

Будь-які рішення щодо обігу лікарських засобів мають ухвалюватися на основі професійної експертизи та принципу безпеки пацієнта. Під час круглого столу я вкотре наголосила на позиції професійної фармацевтичної спільноти: будь-які рішення щодо обігу лікарських засобів повинні ухвалюватися з урахуванням принципів безпеки пацієнта, професійної експертизи та широкого обговорення з фахівцями галузі.

Сьогодні фармацевти по всій Україні говорять в один голос про головний пріоритет — безпечність лікарських засобів для пацієнта. Це позиція людей, які мають профільну освіту, багаторічну практику, постійно навчаються та несуть професійну відповідальність за якість фармацевтичної допомоги.

Саме тому у професійної спільноти виникають цілком закономірні питання до регуляторних органів. Зокрема, фармацевтів цікавить рівень представленості профільних спеціалістів у структурах, які формують та реалізують державну політику у сфері обігу лікарських засобів. Переконана, що рішення, які безпосередньо впливають на здоров’я громадян, мають базуватися насамперед на професійній експертизі.

Окремо хочу наголосити: професійна спільнота не виступає проти розвитку нових форматів реалізації лікарських засобів. Водночас перед ухваленням таких рішень необхідно було провести широке фахове обговорення із залученням представників аптечної галузі, науковців, профільних асоціацій та державних органів. Саме такий підхід відповідає європейським практикам і дозволяє уникнути ризиків для пацієнтів.

Фармацевтична спільнота пропонує низку практичних кроків, які могли б забезпечити баланс між доступністю лікарських засобів і безпекою їх використання. Зокрема, йдеться про обмеження переліку препаратів для позааптечного продажу лише тими, що не потребують спеціальних умов зберігання, використання спеціальних упаковок із мінімально необхідною кількістю доз, встановлення жорстких вимог до умов зберігання та забезпечення можливості отримання консультації фармацевтичного працівника на вимогу споживача.

Особливу увагу необхідно приділити препаратам, які можуть містити діючі речовини з потенційними ризиками неконтрольованого використання. Саме тому механізми реалізації таких лікарських засобів потребують додаткових запобіжників та професійного контролю.

На наше переконання, аптека та лікарські засоби є складовою національної безпеки держави. Ліки — це не звичайний товар, а стратегічний продукт, від якого залежить здоров’я і життя людей. Саме тому державна політика у фармацевтичній сфері має формуватися на основі професійного діалогу, експертності та відповідальності перед суспільством.

Головний висновок круглого столу полягає в тому, що професійна спільнота повинна бути залучена до обговорення нормативних рішень ще на етапі їх підготовки, а не після того, як вони вже набули чинності. Лише спільна робота держави, регуляторів та фахової спільноти дозволить сформувати ефективну та безпечну модель регулювання фармацевтичного ринку України.

Читайте також Фармацевтичний експеримент на заправках: як бізнес-інтереси витісняють соціальну місію продажу ліків на АЗС