Як гумор допомагає фармацевту пережити стрес і де проходить межа доречності

Напружена зміна, черга біля каси, кілька складних відвідувачів поспіль, зниклий зв’язок із медичною інформаційною системою саме тоді, коли потрібно погасити електронний рецепт, телефон, що не замовкає, і колега, який нарешті вимовляє щось настільки влучне, що всі починають сміятися. Проблеми нікуди не зникли. Черга теж. Але напруга ніби трохи відступила.

У професіях, де люди щодня працюють із чужою тривогою, болем, невизначеністю та високою відповідальністю, гумор давно перестав бути лише розвагою. Він може ставати одним зі способів психологічної саморегуляції. Для фармацевта, який має залишатися уважним і доброзичливим навіть наприкінці виснажливої зміни, така коротка емоційна пауза іноді справді має значення.

Проте гумор — інструмент із дуже тонким налаштуванням. Один жарт допомагає команді видихнути, інший залишає людину з відчуттям приниження. Один скорочує психологічну дистанцію між фармацевтом і відвідувачем, інший змушує пацієнта більше ніколи не ставити «незручних» запитань. Тому важливо не лише дозволяти собі сміятися, а й розуміти, коли гумор підтримує, а коли сам стає додатковим джерелом стресу.

Кілька секунд психологічного перепочинку

Коли людина перебуває у стресі, її увага звужується навколо проблеми. Складна ситуація починає здаватися єдиною реальністю, а можливостей упоратися з нею — менше, ніж є насправді. Гумор здатний хоча б ненадовго змінити цю перспективу.

Цікаві результати отримали Stefan Stieger, Irina Schmid, Philip Altenburger, David Lewetz у роботі «Short-, medium-, and long-term impact of watching humorous video clips on stress and well-being: An experience sampling method-based field experiment», 2023. Учасники протягом трьох тижнів дивилися короткі гумористичні відео, а дослідники оцінювали зміни рівня стресу та самопочуття. Одразу після перегляду рівень стресу знижувався, а позитивний емоційний стан посилювався. Водночас ефект поступово слабшав, а переконливого довгострокового впливу на хронічний стрес дослідники не виявили.

Це важливе уточнення. Гумор може дати перепочинок, але він не скасовує причину виснаження. Якщо фармацевт постійно працює понаднормово, перебуває під тиском, стикається з агресією відвідувачів і не має часу на відновлення, самими жартами проблему не вирішити.

Проте навіть коротке переключення має цінність. Воно дозволяє на кілька хвилин послабити емоційну напругу й повернути собі відчуття, що ситуація складна, але не поглинає людину повністю.

Водночас важливо розрізняти гумор як спосіб подолання стресу і гумор як спосіб уникнення проблеми. У першому випадку людина жартує, трохи зменшує емоційне навантаження, а потім повертається до розмови, рішення або конкретної дії. У другому — жарт допомагає не помічати того, що потребує уваги.

Гумор корисний, коли допомагає пережити проблему, але стає небезпечним, коли допомагає лише не помічати її.

Не весь гумор однаково корисний

Психологи розрізняють кілька стилів гумору. Цей поділ пов’язаний із класичною моделлю Rod Martin та співавторів — Humor Styles Questionnaire, яка описує чотири основні стилі: афіліативний, самопідтримувальний, агресивний і самопринижувальний.

Афіліативний гумор допомагає людям зближуватися: це доброзичливі жарти, смішні спостереження, спільні історії, у яких немає «жертви». Самопідтримувальний гумор дозволяє людині помічати комічне навіть у власних труднощах, не принижуючи себе.

Агресивний гумор побудований на висміюванні іншої людини, сарказмі чи приниженні. Самопринижувальний — на постійному перетворенні себе на об’єкт жартів заради схвалення оточення.

Однак цю класифікацію не варто перетворювати на спрощену шкалу «хороший гумор — поганий гумор». Значення мають не лише стиль, а й ситуація, інтенсивність, повторюваність, стосунки між людьми та наслідки конкретного жарту. Навіть афіліативний жарт може бути недоречним у невідповідний момент, а самоіронія — приховувати виснаження або низьку самооцінку.

Для медичних професій ця різниця особливо показова.

Cuiyun Fang, Shuanghua Fan, Di Chen, Yuan Zhou, Wei Fan у дослідженні «The relation between humor styles and nurse burnout: a cross-sectional study in China», 2024 вивчали зв’язок різних стилів гумору з професійним вигоранням у 244 медичних сестер. Самопідтримувальний гумор був пов’язаний із нижчим емоційним виснаженням та вищим відчуттям професійної реалізації. Натомість агресивний і самопринижувальний стилі асоціювалися з менш сприятливими показниками вигорання. Оскільки дослідження було поперечним, воно показує зв’язок, а не доводить причинність.

Ще новіше дослідження серед 250 працівників сфери охорони здоров’я продемонструвало схожу картину. Miriam Leñero-Cirujano, Héctor González-Ordi, Juan Ignacio Torres-González та співавтори, «Relation Between Humor Styles and Psychopathological Symptoms in Healthcare Professionals: A Cross-Sectional Study», 2025 встановили: доброзичливий та самопідтримувальний гумор був пов’язаний із меншою вираженістю психологічних симптомів, тоді як агресивний і особливо самопринижувальний — із менш сприятливими показниками психічного благополуччя.

Тож фраза «головне — більше сміятися» надто спрощує ситуацію. Значення має не лише кількість гумору, а й те, хто сміється, над чим сміються, де і коли це відбувається та хто після цього почувається гірше.

Місце, час і авдиторія мають значення

На доречність гумору впливає не лише те, про що і з ким жартують, а й де та коли це відбувається.

Аптека є відкритим професійним простором. Біля першого столу одночасно можуть перебувати люди з абсолютно різним емоційним станом. Один відвідувач прийшов за звичайним препаратом, інший — після встановлення тяжкого діагнозу, третій купує ліки для близької людини, четвертий соромиться поставити делікатне запитання.

Відвідувач не знає контексту внутрішніх жартів між працівниками. Тому те, що для колег є цілком невинним гумором, сторонньою людиною може бути сприйняте як несерйозність, байдужість або навіть насмішка. Навіть якщо жарт не стосується конкретного відвідувача, він може почути лише уривок розмови й не зрозуміти її контексту.

Зовсім інша ситуація — перерва, службова кімната, чашка кави після напруженої частини зміни. Саме тут доречний гумор може виконувати позитивну функцію: зменшувати напруження, допомагати переключитися та підтримувати неформальне спілкування між колегами.

Тому варто пам’ятати просте правило: доречний гумор — це не лише правильний жарт, а й правильно обрані місце, час та авдиторія.

«Ти ж розумієш, це просто жарт»

У колективі аптеки гумор часто народжується з професійного досвіду. Є фрази постійних відвідувачів, дивні запити, непередбачувані ситуації під час зміни, власні дрібні помилки, особливості програмного забезпечення чи нескінченних робочих чатів.

Та існує проста межа: професійна ситуація може бути предметом гумору, вразливість конкретної людини — ні.

Якщо колеги сміються з того, що комп’ютерна система «відчула кінець робочого дня і вирішила теж відпочити», — такий жарт може об’єднати команду. Якщо предметом розваги стає літній відвідувач, який не розуміє, як працює електронний рецепт, людина з мовними труднощами чи пацієнт, який соромиться запитати про делікатний препарат, психологічна функція гумору змінюється. Він уже не зменшує напругу, а створює нерівність.

Дослідники Julia Raecke та René T. Proyer у роботі «Humor as a Multifaceted Resource in Healthcare: An Initial Qualitative Analysis of Perceived Functions and Conditions of Medical Assistants’ Use of Humor in their Everyday Work and Education», 2022 показали, що працівники охорони здоров’я сприймають гумор як ресурс для подолання робочого стресу, підтримки стосунків із пацієнтами та взаємодії всередині команди. Водночас його використання дуже залежить від ситуації, людей та контексту.

Інакше кажучи, хороший професійний гумор потребує не лише почуття гумору, а й емпатії.

Чорний гумор: захист чи тривожний сигнал?

Окрема розмова — про чорний гумор. Для людей, які постійно стикаються зі стресовими або травматичними подіями, він нерідко стає способом говорити про те, про що важко говорити прямо.

Український досвід останніх років особливо добре демонструє цю функцію. Тетяна Храбан у дослідженні «Humor as a resource for confronting wartime challenges», 2023 аналізувала гумор українців під час війни та дійшла висновку, що його стиль змінюється залежно від психологічного стану й етапу адаптації до тривалого стресу. Зокрема, чорний гумор може використовуватися для емоційної розрядки, тоді як самопідтримувальний — супроводжувати відновлення психологічної стійкості.

Ірина Клименко та Ірина Бортнічук у роботі «Психологічні особливості сприймання різних видів гумору в умовах війни», 2023 також виявили особливості сприйняття сарказму та чорного гумору людьми з різним досвідом переживання воєнних подій. Зокрема, серед більш травматизованих учасників спостерігалася тенденція до позитивнішого сприйняття жорсткіших форм гумору.

Отже, чорний гумор не обов’язково свідчить про байдужість. Іноді це своєрідна психологічна броня. Але є суттєва різниця між жартом, яким колеги діляться у своєму колі після важкого дня, і тією самою фразою, сказаною при людині, яка щойно дізналася про тяжкий діагноз близького або прийшла по препарат після особистої втрати.

Те, що допомагає працівникам витримувати реальність у службовій кімнаті, не автоматично доречне біля першого столу.

Гумор у спілкуванні фармацевта з відвідувачем

Можна, але не варто подавати гумор як універсальний спосіб налагодження контакту.

На відміну від лікаря, який часто має більше часу для бесіди, збору анамнезу і може бачити пацієнта повторно, контакт фармацевта з відвідувачем за першим столом нерідко триває лише кілька хвилин. За такий час складно достатньо оцінити емоційний стан людини, її особисті межі та ставлення до гумору.

Тому базовими інструментами мають залишатися доброзичливість, повага, уважність та зрозуміла професійна інформація. Легкий нейтральний гумор може іноді доповнювати вже встановлений контакт, але не повинен бути способом встановити його будь-якою ціною.

У короткому контакті фармацевта з відвідувачем гумор — не спосіб налагодити комунікацію за замовчуванням, а можливий результат уже встановленого доброзичливого контакту.

У спілкуванні з постійним відвідувачем, який сам любить жартувати й добре знає працівника аптеки, легка усмішка або доброзичливий жарт можуть створити відчуття людського контакту. У напруженій розмові м’який гумор іноді справді допомагає знизити градус емоцій.

Проте навіть якщо людина сама жартує, це не завжди є запрошенням пожартувати у відповідь. За гумором вона може приховувати тривогу, страх, сором або незручність. Якщо відвідувач наляканий, розгублений, роздратований або повідомляє про серйозну проблему зі здоров’ям, експериментувати з гумором не варто.

Особливої обережності потребують теми тяжкого захворювання, психічного стану, сексуального та репродуктивного здоров’я, зовнішності, віку, смерті, особистих і сімейних обставин. Також не варто жартувати щодо фінансових можливостей людини, її здатності зрозуміти медичну інформацію чи необхідності придбати певний препарат.

Навіть нешкідлива, на перший погляд, фраза може мати зовсім інший зміст для того, хто сьогодні почув її не у свій найкращий день.

Якщо жартує відвідувач

Комунікація є двосторонньою, тому важливо враховувати й ситуацію, коли ініціатором гумору є сам відвідувач.

Його жарт може бути доброзичливим і допомагати встановленню контакту. Але може бути двозначним, провокативним або агресивним — містити сарказм, знецінення професійної компетентності, коментарі щодо віку, зовнішності, статі чи інших особистих характеристик фармацевта.

Фармацевт не зобов’язаний сміятися з жарту відвідувача лише для того, щоб залишатися ввічливим. Можна скористатися простим алгоритмом:

• доброзичливий гумор — м’яко підтримати, якщо це не заважає професійній розмові;
• двозначний або недоречний — не підтримувати й повернути розмову до професійної теми;
• образливий або агресивний — спокійно встановити межу.

Наприклад: «Я готовий допомогти вам із препаратом, але прошу без особистих коментарів». Або: «Повернімося, будь ласка, до вашого запиту».

Ввічливість не означає обов’язкову усмішку у відповідь на будь-який жарт.

Сміятися разом, а не з когось

Для аптечної команди найбезпечніший гумор — той, у якому не потрібна жертва.

Можна жартувати над абсурдністю ситуації, власною розгубленістю, технічними труднощами чи спільним професійним досвідом. Але навіть самоіронія має свою межу. Постійні фрази на кшталт «я тут найгірший фармацевт», «мені нічого не можна доручати» або «я безнадійна» можуть виглядати як веселощі, хоча за ними іноді приховуються низька впевненість у собі чи виснаження.

Водночас не кожен невдалий жарт є агресією. У колективі можуть бути люди, які щиро прагнуть бути товариськими, підтримувати позитивний настрій і розряджати напруження, але не завжди вдало жартують. Хороший намір ще не гарантує хорошого результату.

Якщо очевидно, що людина не намагалася принизити колегу, ситуацію іноді можна м’яко завершити, перевести розмову на іншу тему або доброзичливо пожартувати над самим фактом, що жарт цього разу «не спрацював»:

• «Цей жарт сьогодні не пройшов контроль якості».
• «Відправляємо цей жарт на доопрацювання».
• «Схоже, комунікаційний тест цього разу не пройдено».

Це гумор уже не над людиною, а над самою комунікативною ситуацією.

Водночас необхідно чітко відрізняти невдалий доброзичливий жарт від образи, замаскованої під гумор. Якщо висловлювання систематично принижує людину, стосується її вразливих особистих характеристик або продовжується після прохання припинити, фраза «треба просто простіше ставитися до жартів» уже неприйнятна.

Почуття гумору — це не лише вміння пожартувати, а й уміння зрозуміти, коли краще не жартувати.

Влада, статус і повторюваність

Особливої уваги потребує гумор керівника щодо підлеглого, досвідченого працівника щодо новачка або наставника щодо стажера.

Тут важливо пам’ятати: «Усі сміються» не обов’язково означає «усім смішно». Працівник може підтримувати жарт керівника не тому, що йому справді весело, а тому, що не хоче виглядати ображеним, конфліктним або псувати стосунки.

Тому чим більша професійна або управлінська асиметрія між людьми, тим більшої обережності потребує гумор того, хто має вищий статус. Керівникові варто особливо уважно стежити за тим, чи не стає жарт способом продемонструвати владу або перевірити лояльність працівника.

Доречність визначається не тільки змістом одного жарту. Одноразовий жарт щодо певної особливості колеги може бути сприйнятий нормально. Але якщо місяцями повторюється одне прізвисько, жарти про вік, зовнішність, повільність, акцент або колишню помилку працівника, накопичувальний ефект може перетворити начебто нешкідливий гумор на форму групового тиску.

Тому реакцію людини треба оцінювати не лише на конкретний жарт, а й у контексті всієї попередньої взаємодії.

Гумор не повинен маскувати проблему

Існує ще одна пастка: перетворити гумор на єдиний спосіб говорити про складне.

«Ще кілька таких змін — і поселимося в аптеці», «відпочинемо вже на пенсії», «нервова система закінчилася ще у вівторок» — знайомі формули робочого гумору. Іноді вони просто допомагають розрядитися. Але якщо одна й та сама тема постійно повертається в жартах, до неї варто поставитися серйозніше.

Можливо, команда справді перевантажена. Можливо, людина давно не відновлюється між змінами. Можливо, конфлікт із колегою ніхто не вирішує, а лише перетворює на саркастичні репліки. Можливо, організаційні недоліки вже стали настільки звичними, що про них простіше жартувати, ніж обговорювати.

Гумор не має підмінювати розмову про умови праці, перевтому, агресію відвідувачів чи потребу у психологічній допомозі. Якщо після жарту ніхто не повертається до проблеми, не шукає рішення і не змінює ситуацію, гумор поступово може стати способом її уникнення.

Показовим є дослідження Jose M. León-Pérez, Francisco J. Cantero-Sánchez, Ángela Fernández-Canseco, José M. León-Rubio «Effectiveness of a Humor-Based Training for Reducing Employees’ Distress», 2021. Після програми, спрямованої саме на адаптивне використання гумору, працівники служби екстреної медичної допомоги повідомляли про нижчий рівень психологічного дистресу. Водночас самі автори розглядають гумор як один із ресурсів підтримки благополуччя на роботі, а не як універсальний засіб проти професійного стресу.

Право не сміятися

У здоровому колективі має існувати не лише право жартувати, а й право не підтримати жарт.

Людина не зобов’язана сміятися, щоб довести, що вона «своя», має почуття гумору або не ображається. Якщо колега сказав: «Я розумію, що ти жартуєш, але ця тема для мене неприємна», здоровою реакцією буде прийняти цю межу, а не пояснювати: «Ти просто неправильно зрозумів» або «У тебе немає почуття гумору».

Не повинно бути й повторюваних підколів через зовнішність, характер, вік чи професійні помилки. Тим більше людина не має виправдовувати свій дискомфорт перед фразою «та ми ж просто жартуємо».

Водночас культура гумору потребує певної гнучкості з обох сторін. Не кожен невдалий жарт є навмисною образою, і не кожну комунікативну помилку потрібно перетворювати на конфлікт. Але гнучкість не означає відмову від меж.

Здорова культура гумору — це не колектив, у якому всі жарти вдалі. Це колектив, який уміє пережити невдалий жарт, не перетворюючи його ні на образу, ні на приниження.

А тепер спробуйте вирішити самі

Ми розглянули, коли гумор допомагає зменшити напруження та підтримати комунікацію, а коли він може перейти професійні або особисті межі. Проте в реальному житті такі ситуації рідко мають одну очевидну відповідь.

Тому пропонуємо кілька коротких ситуацій без готових рішень. Прочитайте кожну з них і спробуйте відповісти для себе:

• що саме тут відбулося;
• де проходить межа доречного гумору;
• як би ви відреагували на місці фармацевта, колеги або керівника;
• що можна було б зробити інакше;
• чи змінили б вашу оцінку місце, час, авдиторія, статус учасників або повторюваність подібних жартів?

Не поспішайте шукати єдину «правильну» відповідь. Спробуйте аргументувати власне рішення та співвіднести його зі своїм професійним досвідом. Можливо, після завершення статті ви ще повернетеся подумки до однієї із ситуацій і побачите її дещо інакше.

Кейс 1. Гумор біля першого столу

Відвідувач уперше звертається до аптеки з приводу препарату на делікатну тему. Відчуваючи незручність, він сам переводить ситуацію в жарт. Фармацевт розуміє гумор і може легко відповісти в тому самому тоні. Але за спиною відвідувача стоїть черга.

Чи варто підтримати жарт? Чи означає гумор самого відвідувача, що фармацевт отримав своєрідний дозвіл жартувати у відповідь? Чи змінює ситуацію присутність інших людей? Якою буде професійна відповідь, якщо фармацевт вирішить не підтримувати жарт?

Кейс 2. «Я ж просто жартую»

Постійний відвідувач аптеки під час кожного візиту жартує з молодою фармацевткою щодо її зовнішності. Він усміхається, не використовує грубих слів і щоразу повторює: «Та я ж просто жартую».

Фармацевтка у відповідь також посміхається, але насправді ці коментарі їй неприємні. Чи залишається це доброзичливим гумором? Як фармацевтці правильно встановити межу? Чи повинен у такій ситуації втрутитися колега або керівник? Що змінює той факт, що подібні коментарі повторюються під час кожного візиту?

Кейс 3. Жарт, який не вдався

Один із працівників аптеки дуже товариський і постійно намагається підтримувати гарний настрій у колективі. Під час перерви він невдало жартує над колегою. Настає незручна тиша.

Сам автор жарту розуміє, що сказав щось невдале, хоча явно не хотів нікого образити. Як краще відреагувати іншим? Перетворити ситуацію на конфлікт, промовчати, прямо сказати, що жарт був недоречним, чи м’яко розрядити ситуацію гумором уже над самим невдалим жартом?

Де проходить межа між толерантністю до комунікативної помилки та необхідністю захищати особисті межі? Що мав би зробити сам автор жарту?

Кейс 4. Жарт керівника

Завідувач аптеки під час ранкової наради жартує про те, що новий працівник «знову довго думає» і «ще не навчився працювати в нормальному темпі». Кілька колег сміються. Новачок також усміхається, але після наради стає мовчазним і намагається уникати розмов із керівником.

Чи був це просто невдалий жарт? Як на оцінку ситуації впливає різниця в статусі? Чи достатньо того, що керівник не мав наміру образити працівника? Як можна було б відреагувати колегам або самому керівникові?

Для фармацевта гумор може бути маленьким, але цінним ресурсом. Він допомагає побачити складний день не лише як низку проблем, повертає команді відчуття спільності й на кілька хвилин послаблює напругу. Але його доречність завжди залежить від контексту: хто жартує, з ким, про що, де, коли, хто ще це чує, які стосунки існують між людьми і як цей жарт сприймається іншою стороною.

Гумор у службовій кімнаті між добре знайомими колегами і гумор біля першого столу з людиною, яку фармацевт бачить уперше, — це різні професійні ситуації. Так само необхідно розрізняти невдалий, але доброзичливий жарт і систематичне приниження, замасковане фразою «я ж просто жартую».

Почуття гумору — це не лише вміння пожартувати, а й уміння зрозуміти, коли краще не жартувати. Найкраще гумор працює тоді, коли допомагає людям сміятися разом — і нікому не доводиться платити за цей сміх власним комфортом.

Читайте також: Як фармацевту навчитися приймати конструктивну критику без образ