Лактоза, крохмаль і целюлоза: як ексципієнти впливать на якість лікування?
– 3 хв. читання
Коли пацієнт читає склад лікарського засобу, його увага найчастіше зосереджується на діючій речовині. Проте поруч із нею в таблетці можуть бути лактоза, крохмаль, целюлоза, повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид та інші компоненти. Вони не мають фармакологічної дії, але забезпечують необхідні властивості лікарської форми.
В українському законодавстві допоміжна речовина (ексципієнт) визначається як речовина лікарської форми, яка не є АФІ або готовим лікарським засобом, не здійснює фармакологічної, імунологічної чи діагностичної дії та необхідна для виробництва, зберігання та застосування лікарського засобу.
Таблетка – це не просто спресована діюча речовина
Більшість діючих речовин не можна просто спресувати в таблетку. Порошок може мати незадовільну сипкість, погано пресуватися або нерівномірно розподілятися. Допоміжні речовини дають змогу збільшити об’єм таблеткової маси, поліпшити її сипкість і пресування, забезпечити механічну міцність, сприяти розпаданню таблетки або регулювати вивільнення діючої речовини.
Тому вибір ексципієнта під час фармацевтичної розробки – не формальність: його властивості та функція мають відповідати характеристикам конкретного лікарського засобу.
Лактоза: більше, ніж просто наповнювач
Лактоза – один із поширених фармацевтичних ексципієнтів. У таблетках її часто використовують як наповнювач, але різні фармацевтичні сорти лактози мають відмінні технологічні властивості. На поведінку порошкової суміші та готової таблетки можуть впливати форма лактози, розмір частинок, вологість та інші характеристики сировини. Сучасні дослідження розглядають лактозу з погляду її функціональності та критичних характеристик матеріалу.
Для пацієнта лактоза важлива з іншої причини. За лактазної недостатності її вживання у достатній кількості може спричиняти шлунково-кишкові розлади, однак кількість лактози в конкретній таблетці може бути невеликою. Водночас для пацієнтів із рідкісними спадковими порушеннями метаболізму галактози або глюкози питання її наявності має особливе значення. Тому оцінювати ризик потрібно за складом конкретного препарату та інформацією в його інструкції.
Крохмаль: таблетка має бути міцною і водночас розпастися
Крохмаль та його похідні можуть виконувати функції наповнювачів, зв’язувальних речовин, дезінтегрантів. Сучасний огляд підтверджує, що крохмаль та його похідні мають широкий спектр застосування під час розробки лікарських форм.
Для таблетки негайного вивільнення важливо, щоб після контакту з рідиною вона втратила структурну цілісність: це дає змогу діючій речовині вивільнитися та перейти до подальшого розчинення. Розпаданню сприяють, зокрема, змочування, проникнення рідини в пори та набухання частинок. Отже, під час виробництва таблетка має бути достатньо міцною для пакування, транспортування та зберігання, але після прийому – здатною своєчасно розпадатися. Цей баланс є одним із технологічних завдань під час розробки лікарської форми.
Целюлоза: рослинний полімер у ролі конструктора
Мікрокристалічна целюлоза (МКЦ) – один із поширених матеріалів для таблетування завдяки добрій здатності до пресування. Особливо важлива вона для прямого пресування, де підготовлену порошкову суміш безпосередньо пресують у таблетки. МКЦ може виконувати роль наповнювача та зв’язувального компонента, сприяючи формуванню механічно міцної таблетки.
Водночас «целюлоза» – не одна речовина з однією функцією. Наприклад, гіпромелоза застосовується у плівкових оболонках і матричних системах із модифікованим вивільненням. Тобто похідні однієї хімічної родини можуть вирішувати різні технологічні завдання.
Чому дві таблетки з однаковою діючою речовиною можуть поводитися по-різному?
Два препарати з однаковою діючою речовиною та дозою можуть мати різний набір допоміжних речовин. Наприклад, в одному можуть бути лактоза та МКЦ, в іншому – прежелатинізований крохмаль, повідон і мікрокристалічна целюлоза. Подібні відмінності можна побачити й у матеріалах Державного експертного центру МОЗ України.
Це не означає, що один препарат автоматично кращий за інший. Ексципієнти є частиною конкретної технології, а їх поєднання може впливати на міцність, розпадання, розчинення, стабільність та вивільнення діючої речовини. Тому заміна одного ексципієнта іншим не обов’язково є технологічно рівнозначною.
Допоміжні – не означає «неважливі»
Для фармацевта це має і практичне значення. Пацієнт може запитати, чи можна приймати препарат із лактозою, чи можна замінити його іншим засобом із тією самою діючою речовиною або чи дозволено подрібнювати таблетку. Відповідь не варто будувати лише за одним компонентом складу: потрібно враховувати конкретну лікарську форму та інструкцію для медичного застосування. Особливо обережними слід бути з таблетками модифікованого вивільнення – їх пошкодження може змінити профіль вивільнення діючої речовини.
Лактоза, крохмаль і целюлоза не замінюють АФІ, але допомагають перетворити фармацевтичну субстанцію на лікарську форму з передбачуваними властивостями. За невеликою таблеткою стоїть складна система взаємодії фармацевтичної субстанції, допоміжних речовин і технологічного процесу. Тому знання складу препарату для фармацевта – це розуміння того, чому таблетка має саме такі властивості та коли її склад може мати значення для конкретного пацієнта.
Читайте також Коли наука дає шанс: як дослідження змінюють лікування раку.
