Одинадцять поранених за годину: як лікарня в Харкові організовує невідкладну допомогу

Коли до лікарні одночасно доправляють людей із тяжкими травмами, часу на тривалу підготовку немає. У Харківській обласній клінічній лікарні з початку повномсаштабної війни запроваджений алгоритм, який дозволяє медичним командам переходити до роботи в режимі масового надходження за лічені хвилини. Тут рятують пацієнтів із множинними уламковими пораненнями, відновлюють пошкоджені судини й виконують складні реконструктивні операції, які раніше нерідко потребували переведення до спеціалізованих центрів.

Від повідомлення про обстріл до роботи операційних

16 жовтня після російського удару по ринку в Шевченківському районі Харкова до обласної клінічної лікарні доправили одинадцятьох постраждалих. Двоє отримали допомогу без госпіталізації, решту розподілили між профільними відділеннями. Одночасно медики обстежували новоприбулих, визначали тяжкість травм і готували пацієнтів до невідкладних втручань.

У момент надходження поранених у закладі вже тривали п’ять планових операцій. Їх не зупиняли, однак наступні заплановані втручання відклали, щоб звільнити ресурси для допомоги тим, чиє життя опинилося під загрозою.

Виконувач обов’язків медичного директора з хірургічної допомоги Віталій Даниленко розповідає, що після повідомлення про велику кількість постраждалих лікарня переходить у «червоний» режим. Координаційна служба уточнює кількість очікуваних пацієнтів і наявність вільних місць у реанімації. Працівникам сповіщають через робочий чат і телефонну систему, а рації дають змогу підтримувати зв’язок у разі проблем із мобільною мережею.

«Протягом п’яти хвилин ми вже всі в зборі. Ми готові. Ми зустрічаємо швидкі, і тільки швидка заїжджає, ми вже починаємо сортування постраждалих», — пояснює Віталій Даниленко.

Під час медичного сортування першими допомогу отримують люди з найтяжчими травмами. Пацієнтів у критичному стані направляють до спеціально визначеної зони, де їх стабілізують і готують до операції, тоді як інші проходять необхідні обстеження. Такий розподіл дає змогу кільком командам працювати паралельно, не втрачаючи часу на визначення черговості допомоги.

Пошкоджена артерія: боротьба за життя і збереження ноги

Серед постраждалих від удару по ринку була Наталія Клименко, яка торгувала дитячими іграшками. Внаслідок вибуху жінка отримала численні уламкові поранення голови, тулуба й кінцівок. Найбільш небезпечним стало пошкодження стегнової артерії, що спричинило значну крововтрату та геморагічний шок.

Судинний хірург Олексій Прокопов разом із колегами видалив уламок і відновив пошкоджену судину. Пацієнтці також проводили переливання компонентів крові та підтримували дихання за допомогою апарата штучної вентиляції легень. Завдяки злагодженій роботі хірургів, реаніматологів, фахівців екстреної допомоги, діагностики й лабораторії кровотечу вдалося зупинити, а кровопостачання ноги — відновити.

Це дало змогу уникнути ампутації. Через шість днів після операції Наталія вже могла потроху ходити, хоча лікування ще тривало.

Подібні випадки показують, наскільки важливою є не лише майстерність окремого хірурга, а й готовність усього медичного закладу швидко забезпечити необхідні втручання, діагностику та інтенсивну терапію. За тяжких мінно-вибухових травм рахунок може йти на хвилини, а результат залежить від послідовності дій багатьох фахівців.

Коли одного пацієнта оперують шістнадцять хірургів

Одинадцять постраждалих після одного обстрілу — не найбільше навантаження, з яким доводилося стикатися лікарні. Під час інших атак сюди доправляли десятки людей, а кількість оперативних втручань після одного масового надходження сягала вісімнадцяти.

Виконувач обов’язків завідувача хірургічного відділення Олег Волченко згадує пацієнта з Куп’янська, який мав проникаючі поранення черевної порожнини та грудної клітки, пошкодження стегнової артерії й травму лівого ока. До його порятунку одночасно долучилися шістнадцять хірургів. Попри масштаб ушкоджень, чоловік вижив і приблизно за місяць після госпіталізації зміг повернутися додому.

Війна змусила цивільні лікарні частіше працювати з травмами, які раніше траплялися значно рідше. Уламки можуть одночасно пошкоджувати судини, кістки, м’язи та внутрішні органи, тому лікування нерідко потребує участі кількох хірургічних напрямів. Водночас завершення першої операції не означає, що найскладніший етап позаду: попереду можуть бути повторні втручання й тривале відновлення.

Відновлення черевної стінки тканинами зі стегна

36-річний Едуард Ахтирський зі Слов’янська зазнав тяжких поранень під час удару російської керованої авіабомби. Вибух пошкодив живіт і судини правої руки, а також розтрощив плечову кістку. Після перших операцій чоловіка перевели до Харківської обласної клінічної лікарні, де медики продовжили лікування.

Однією з найскладніших проблем став великий дефект передньої черевної стінки. Через втрату значної частини шкіри та м’язів внутрішні органи залишилися без належного захисту. Щоб закрити ушкоджену ділянку, хірурги використали тканини з правого стегна самого пацієнта.

«Залишався дуже великий дефект передньої черевної стінки — настільки великий, що дном рани був кишківник. Щоб його закрити, ми використали тканини з правого стегна самого пацієнта. Так нам вдалося повністю закрити черевну стінку й захистити кишківник», — розповів хірург Андрій Полюхович.

Такі операції належать до реконструктивної хірургії: їхнє завдання — відновити втрачені тканини та захисні функції організму, а не просто закрити рану. За словами Андрія Полюховича, настільки масштабні дефекти в цивільній практиці трапляються рідко, однак війна суттєво збільшила потребу в подібній допомозі.

Раніше пацієнтів із великими ушкодженнями тканин могли направляти до спеціалізованих центрів в інших містах. Тепер частину таких складних втручань проводять безпосередньо в Харкові. Едуард уже рухається та самостійно харчується, але попереду в нього ще операції на плечовій кістці й подальша реабілітація.

Лікарня, яка не припиняє роботу під час війни

Харківська обласна клінічна лікарня приймає поранених не лише з міста й області, а й із сусідньої Донеччини. Водночас тут продовжують лікувати пацієнтів з інфарктами, інсультами та іншими тяжкими захворюваннями, проводити планові операції й реабілітацію. За даними генерального директора Руслана Врагова, у закладі працюють понад 1800 співробітників, а протягом 2025 року тут виконали понад 14 тисяч операцій.

Коли надходить велика кількість поранених, до лікарні викликають додаткові бригади. Медики приїжджають навіть уночі, а операційні можуть працювати цілодобово, доки команди надають допомогу тим, хто не може чекати. Після стабілізації ситуації лікарі повертаються до планових втручань.

Постійна загроза обстрілів створює ще одну проблему — необхідність захистити пацієнтів і персонал. Саме тому на території лікарні будують підземний медичний комплекс «Ковчег» площею близько 15 тисяч квадратних метрів. Проєкт передбачає операційні, діагностичні кабінети, реанімацію та інші приміщення, де можна буде надавати допомогу навіть під час атак.

Поки триває будівництво, лікарня продовжує працювати у звичному для воєнного часу напруженому ритмі. Медики не можуть знати, скільки постраждалих привезуть наступного дня, але алгоритм дій у разі масового надходження вже відпрацьований. За кілька хвилин після повідомлення команди збираються, зустрічають карети швидкої допомоги та починають лікування.

Для пацієнтів ці хвилини можуть стати вирішальними. Для медиків — це щоденна робота, у якій швидкість має поєднуватися з точністю, а результат залежить від спільних дій усієї лікарняної команди.

Читайте також: У Львові запрацювало перше в Україні відділення клінічних фармацевтів