Перезавантаження професії: як нові компетенції фармацевта змінюють його роль у системі охорони здоров’я

Українська фармація перебуває в стані глибокої трансформації: фармацевт повертає собі статус ключової постаті в системі охорони здоров’я. З якими освітніми викликами стикається галузь і якими мають бути нові моделі співпраці вишів та ринку, розмірковує начальник Управління медичних кадрів, освіти і науки МОЗ України Сергій Убогов.

Від аптечної стійки до госпітальної палати: еволюція ролі та нові компетенції

Процес, який зараз розгортається в Україні, є природним відображенням глобальних світових тенденцій. За останні роки фармацевтичний сектор довів, що він є однією з опорних конструкцій національної безпеки та стійкості всієї системи охорони здоров’я. При цьому сприйняття фаху змінюється як у ритейлі, так і в лікувально-профілактичних закладах.

Наочним прикладом цієї еволюції стало стрімке зростання статусу клінічного фармацевта. Якщо раніше ця посада сприймалася як екзотика, то сьогодні до профільних вишів вишиковуються черги з бажаючих пройти цикли спеціалізації. Обов’язкова наявність клінічного фармацевта у відділах інфекційного контролю лікарень стала потужним імпульсом для всієї галузі. Більше того, перед лікарями та керівниками закладів охорони здоров’я відкривається новий горизонт співпраці: клінічний фармацевт стає незамінним аналітиком у питаннях раціональної фармакотерапії, фармакодинаміки, фармаконагляду та оптимізації лікарняних закупівель. Паралельно формується пласт нових міждисциплінарних професій — експертів з оцінки медичних технологій, спеціалістів із клінічних досліджень та фармаконагляду, де фармацевтичний фахівець володіє унікальними фундаментальними знаннями.

Змінюється і обличчя класичної аптеки: вона поступово стає першою, найдоступнішою лінією контактної первинної допомоги. Для багатьох пацієнтів саме фармацевт є тим фахівцем, до якого можна потрапити негайно, без черг та попереднього запису. Практичне делегування аптекам додаткових медичних функцій — від вимірювання базових фізіологічних показників до проведення вакцинації — вимагає від фахівця першого столу нових практичних навичок. Перші успішні курси з імунізації, проведені на базі НМУ імені О.О. Богомольця, довели: фахівці готові до розширення своїх повноважень, якщо система створює для цього належні освітні та регуляторні умови.

Системний бар’єр: чому виші шукають вступників, а галузь — кадри

Незважаючи на очевидне зростання професійної значущості, галузь зіштовхнулася з серйозним кадровим голодом. Намагаючись компенсувати брак фахівців, держава пішла на суттєве збільшення обсягів державного замовлення — якщо до повномасштабного вторгнення мова йшла лише про пів сотні бюджетних місць на всю країну, то у 2026 році ця цифра сягнула 320. Однак навіть розширене бюджетне фінансування не вирішило проблему повністю: частина місць у закладах вищої освіти залишається незаповненою.

Причини такого дисонансу лежать набагато глибше за вступний поріг чи конкурсні бали. Абітурієнт сьогодні аналізує траєкторію навчання критично та прагматично. Для того щоб стати фармацевтом, потрібно здолати високий бар’єр під час вступу, опанувати надзвичайно складний масив природничих та фармакологічних дисциплін, скласти суворі кваліфікаційні іспити КРОК, пройти інтернатуру та подальше довічне безперервне професійне навчання (БПР).

У результаті випускник отримує величезний рівень юридичної та моральної відповідальності за здоров’я пацієнта, але на старті кар’єри нерідко зіштовхується з відсутністю чіткої та зрозумілої вертикалі професійного зростання. Коли майбутній фахівець не бачить прозорого кар'єрного ліфта від асистента до керівника напряму чи госпітального аналітика, він обирає суміжні або менш регульовані галузі. Це серйозний виклик, який вимагає від держави, регуляторів та роботодавців перегляду самого підходу до формування привабливості професії.

Освітній фронт: євроінтеграція, стандарти НАТО та кінець «заочки»

Відповіддю на ці виклики має стати масштабна реформа фармацевтичної освіти, підвалини якої закладені в профільній Державній стратегії. Головний вектор змін — це відхід від формального навчання на користь якості, сумісної з європейськими та світовими стандартами.

Наразі регулятор фіналізує розробку освітніх стандартів другого покоління для магістрів та фахових молодших бакалаврів фармації. Вони гармонізовані з Міжнародною класифікацією освіти та ключовими вимогами Директиви 2005/36/ЄС щодо визнання професійних кваліфікацій. Це означає досягнення повної відповідності щодо тривалості підготовки, обов’язкових дисциплін та обсягу практичних занять із країнами Євросоюзу.

Одним із найбільш кардинальних кроків стане повна відмова від заочної форми підготовки фармацевтів після завершення режиму воєнного стану. Оскільки подібна практика повністю відсутня в європейському освітньому просторі, Україна готує якісну альтернативу, яка дозволить здобувати вищу освіту без втрати практичної складової.

Водночас українські виші змушені адаптувати навчальні плани до жорстких вимог воєнного часу. До освітніх стандартів імплементується обов’язкова військова підготовка за програмою офіцерів запасу обсягом 44 кредити ECTS, що відповідає стандартам НАТО. Аби не збільшувати термін навчання та не порушити вимоги євродиректив щодо обсягу фахових предметів, освітяни здійснюють глибоку ревізію програм: усувають дублювання матеріалу, оптимізують вибіркові дисципліни та інтегрують військову фармацію безпосередньо в професійні блоки.

Зміни торкаються і процедур оцінювання та фінансування. Наразі оновлюється структура та змістове наповнення іспиту КРОК 1, до розробки якого залучаються провідні викладачі галузевих кафедр. А для підтримки вступників держава розгортає систему спеціальних грантів, які покривають значну частину вартості контрактного навчання, заохочуючи молодь обирати фармацевтичний фах.

Від споживання до партнерства: як має змінитися співпраця ринку та освіти

Жодна освітня реформа не дасть бажаного результату, якщо роботодавці залишатимуться лише споживачами готових кадрів, висуваючи претензії до їхньої якості. Сьогодні регулятор прямо закликає аптечні мережі та заклади охорони здоров’я ставати повноцінними співавторами освітнього процесу.

Насамперед ідеться про запровадження дуальної форми освіти. Вона розрахована на осіб, які вже здобули фахову передвищу освіту і працюють асистентами фармацевтів, але прагнуть підвищити свій рівень до магістра. У цій моделі роботодавець та університет ділять відповідальність: студент навчається і працює одночасно, отримуючи офіційну заробітну плату та наставництво на робочому місці, а виш адаптує теоретичну частину під реалії сучасної практики.

Іншим перспективним вектором є перетворення аптечних закладів на повноцінні навчально-практичні бази для університетських кафедр. Досвід окремих регіонів, зокрема Харкова, демонструє, що спільні симуляційні майданчики, наукові семінари та тренінги на базі реальних мереж значно підвищують рівень підготовки студентів та їхню мотивованість залишитися в професії.

Зрештою, має змінитися і філософія безперервного професійного розвитку. Переорієнтація фармпрацівників із суто маркетингових тренінгів з продажів на серйозні освітні заходи з належної аптечної практики, фармацевтичної опіки та клінічного консультування — це інвестиція, яка повертається до роботодавця довірою пацієнтів.

Тільки через тристоронній діалог — між державою, яка формує регуляторні рамки, освітянами, які забезпечують якість знань, та роботодавцями, які створюють гідні умови праці та кар'єрного зростання — українська фармація зможе подолати кадровий дефіцит і остаточно закріпити за фармацевтом статус висококваліфікованого фахівця охорони здоров’я.

Читайте також У НФаУ відбувся круглий стіл, де обговорили підготовку конкурентоспроможного фахівця для системи охорони здоров’я.