Продаж безрецептурних лікарських засобів на АЗС: зручність чи ризик для пацієнта?

Дискусія щодо дозволу продажу безрецептурних лікарських засобів поза аптечними закладами, зокрема на автозаправних станціях, подається як крок до підвищення доступності ліків. Однак порівняльний аналіз умов, у яких здійснюється обіг лікарських засобів в аптеці та на АЗС, демонструє: йдеться не про доступність у медичному сенсі, а про зниження стандартів фармацевтичної безпеки.

АЗС не є аптекою: ключові відмінності

Аптека та АЗС принципово різняться за статусом, інфраструктурою та місією. Аптека є закладом охорони здоров’я, її діяльність регулюється Законом України «Про лікарські засоби», Ліцензійними умовами та наказами МОЗ, а робота підпорядкована стандартам належної практики — GPP та GSP. Основна мета аптеки — безпека пацієнта та контроль за правильним застосуванням лікарських засобів.

АЗС спеціалізується на торгівлі пальним, її бізнес-процеси та інфраструктура не передбачають фармацевтичної діяльності. Формальна наявність ліцензії без реальної системи контролю якості та дотримання нормативів не робить АЗС аптекою. На практиці отримання ліцензії вимагає створення складної системи управління якістю, проте більшість АЗС не мають ні відповідного обладнання, ні персоналу, ні процедур для функціонального забезпечення цих вимог.

Персонал і професійна відповідальність

Ключова ланка системи лікарського забезпечення — фармацевт, який постійно присутній в аптеці. Саме він несе персональну професійну та юридичну відповідальність за правильний відпуск, консультування, оцінку ризиків самолікування, виявлення небезпечних симптомів. Фармацевт працює в межах належної аптечної практики (GPP), що передбачає не торгівлю, а фармацевтичну опіку.

На АЗС персонал без фармацевтичної освіти, який не здатен забезпечити жоден із цих процесів. Вхідний контроль лікарських засобів, контроль серій і термінів придатності, зонування зберігання, дотримання температурного режиму, робота з розпорядженнями Держлікслужби, процедури вилучення з обігу — всі ці елементи вимагають спеціальної підготовки персоналу та постійної фармацевтичної присутності. Модель, за якої «одна уповноважена особа» формально відповідає за якість лікарських засобів у межах області, не може забезпечити реальний щоденний контроль у кожній точці продажу. Як наслідок, ризики самолікування, передозування та неправильного застосування ліків суттєво зростають, особливо для дітей, літніх пацієнтів та хронічно хворих.

Умови зберігання: від GSP до хаосу

Окремої уваги потребують умови транспортування та зберігання лікарських засобів. Аптеки працюють у межах GDP/GSP, забезпечуючи контроль температури, вологості, захист від світла, а для термолабільних препаратів — безперервність холодового ланцюга з документуванням кожного етапу. Також проходить зонування за фармакологічними групами, агрегатним станом і формою випуску, відокремлюються термолабільні препарати, окремо зберігаються лікарські засоби і БАДи. Крім того, системно контролюються строки придатності.

Для АЗС такі умови не є типовими. Відсутні спеціальні приміщення, обладнання для контролю температури та вологості, підготовлений персонал і системи запобігання плутанині. Термолабільні препарати стають особливо вразливими, адже АЗС не здатні забезпечити холодовий ланцюг і контроль за умовами транспортування та зберігання.

Втрата фармацевтичної опіки

Як ми знаєм, безрецептурний статус препарату не означає його безпечність за будь-яких умов. Більшість ОТС-засобів мають обмеження щодо дозування, тривалості застосування, віку пацієнта, взаємодії з іншими лікарськими засобами чи алкоголем. Фармацевтична опіка дозволяє коректно дозувати препарати, пояснити протипоказання, оцінити побічні реакції та взаємодії з іншими ліками, запобігти небезпечному самолікуванню і виявити симптоми серйозних захворювань. Оцінивши всі ризики, фармацевт може відмовити у відпуску або порекомендувати звернутися до лікаря.

На АЗС ця опіка повністю відсутня. Відповідальність за можливі помилки самолікування повністю перекладається на пацієнта, який часто не володіє необхідними знаннями. Це суттєво підвищує ризик ускладнень і небажаних реакцій.

Ризики для пацієнта

Продаж лікарських засобів поза аптекою створює комплекс ризиків: неконтрольоване самолікування, підвищення частоти побічних реакцій, відсутність професійного фільтру для уразливих груп, плутанина препаратів через неправильне розміщення і зниження ефективності ліків через порушення умов зберігання. У результаті пацієнт отримує не потрібний і безпечний препарат, а товар, який може завдати шкоди його здоров’ю.

Вилучення препаратів і фармаконагляд

Аптеки мають чіткі процедури отримання листів і розпоряджень Держлікслужби, карантинування небезпечних серій, документування дій та передачу інформації про побічні реакції. На АЗС ці механізми або відсутні, або існують формально. Відсутність фармацевта на місці робить практично неможливим оперативне реагування на небезпечні препарати, своєчасне вилучення їх із продажу та передачу інформації до відповідних органів.

Продаж безрецептурних лікарських засобів на АЗС — це не лише питання зручності, це питання системної безпеки пацієнта. Аптека — це контроль, професійна опіка і частина системи охорони здоров’я. АЗС, навіть із формальною ліцензією, не здатна відтворити ці функції без повної трансформації, що на практиці є складною та ресурсомісткою. Комфорт споживача не повинен ставати виправданням для створення потенційно небезпечних умов реалізації лікарських засобів.

***

Розширення місць продажу лікарських засобів саме по собі не означає підвищення доступності лікування. Воно не вирішує проблем сільських територій, не компенсує дефіцит медичної інфраструктури і не замінює професійної фармацевтичної допомоги.

Натомість створюється паралельний канал обігу лікарських засобів поза медичним контекстом, із розмитою відповідальністю та зниженими стандартами контролю.

Доступність лікарських засобів не може досягатися шляхом демонтажу аптечної моделі, усунення фармацевта та ігнорування системи якості, вибудуваної роками. Безпека пацієнта — це не опція і не маркетинговий аргумент. Це базовий принцип, який не можна спрощувати без наслідків.

Доступність ліків без фармацевтичної опіки — це не прогрес, а керований ризик, перекладений на пацієнта, тоді як аптека залишається єдиним місцем, де лікарський засіб є частиною системи охорони здоров’я, а не звичайним товаром.

Раніше ми аналізували, чому продаж ліків поза аптекою є викликом фармацевтичній безпеці.