Тут дрони полюють на людей і аптеки: історія фармацевта Олександра Петрука з Херсона
Херсон сьогодні — це місто, де життя щодня балансує між звичайною рутиною та смертельною небезпекою. Тут машини горять чи не щодня просто посеред дороги від удару дрона, а поїздка на роботу перетворюється на лотерею. Саме в таких умовах працюють херсонські фармацевти — люди, які після лікарів залишаються для багатьох херсонців останньою надією на допомогу.
Олександр Петрук у фармації вже понад три десятиліття. Професію обирав сам, свідомо. У родині не було жодного провізора чи медика, він став першим. Закінчив університет у Запоріжжі.
Починав кар’єру військовим провізором, працював у Державній службі з контролю лікарських засобів, а з 2015 року опікується «Аптекою АНЦ» у Херсоні. Фармація стала справою всього його життя — і навіть сім’ї.
«Я перший у родині обрав цю професію. А тепер у мене династія. Син теж став провізором, зараз він військовий фармацевт у 38-мій окремій бригаді морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Донька — фармацевт, працює завідувачкою аптеки у Херсоні», — розповідає він.
Початок повномасштабного вторгнення Олександр зустрів у Херсоні. Місто швидко було окуповано. Перші два місяці аптеки працювали. Але вже у квітні 2022 року настрої загарбників змінилися.
«Перед першим травня росіяни почали вимагати від мене перевести аптеки під їхні прапори. Я зрозумів, що нормально працювати не дадуть, — згадує Петрук. — ФСБшники прямо говорили: або ви працюєте з нами, або підвал на пару днів, проведемо бесіди — і будете працювати, якщо хочете жити».
Співпрацювати з окупантами Олександр не став. Родина ухвалила рішення терміново виїжджати. «Син виїхав раніше. Ми з дружиною і донькою вибиралися важко. До території, яку контролювала Україна, пройшли через 28 перевірок росіян. Було страшно, нервово. Через Кривий Ріг дісталися Одеси. Нам просто пощастило, що нашу машину не розстріляли і ми живі й неушкоджені доїхали», — говорить Олександр.
Коли Херсон звільнили, Петрук повернувся вже через десять днів після деокупації — 21 листопада 2022 року. Те, що він побачив, більше нагадувало руїни, ніж аптеки.
«У приміщеннях були зламані меблі, викрадене комп’ютерне обладнання, винесені препарати. Що не змогли викрасти, те окупанти пошкодили», — розповідає він.

Попри все, команда почала збирати людей і відновлювати роботу. Вже 12 лютого відкрилися перші дві аптеки, які почали повноцінно обслуговувати містян. Щомісяця відкривали нову аптеку, бо потреба херсонців у ліках була велика.
До повномасштабної війни мережа налічувала 52 аптеки в області та 37 у самому Херсоні. Сьогодні працюють лише 18. І навіть це — майже диво.
«Є аптека, яку просто стерли з землі. Два прильоти — і приміщення повністю знищене. Його вже знесли. Є чимало пошкоджених аптек, які ми відразу після прильотів намагаємося відремонтувати, законсервувати», — говорить Петрук.

Частина аптек продовжує існувати буквально з фанерою на вікнах. «Після прильотів забиваємо вікна, ремонтуємо, підтримуємо навіть ті приміщення, які зараз не працюють», — каже він.
Найбільша небезпека для Херсона сьогодні — FPV-дрони. Місто щомиті цілодобово «гуде» від залізних мисливців над головою.
«Це справжнє сафарі на людей, на машини. Машини горять щодня. Буває по 7-8 за добу», — говорить Олександр.
Особливо небезпечно перевозити медикаменти. «Мікроавтобус із ліками — одна з головних цілей росіян. Вони, мабуть, думають, що в таких машинах не препарати і ліки, а зброя», — розповідає він.
Через це навіть доставка препаратів перетворюється на складну спецоперацію. Також, як і дорога до робочого місця для більшості фармацевтів. Громадський транспорт Херсона теж під прицілом ворога.
Війна торкнулася кожного працівника «Аптеки АНЦ». Практично у всіх родинах є чоловік, син, брат, який пішов до лав ЗСУ. А самі херсонські фармацевти цілодобово ризикують загинути.
«Торік, у лютому 2025 року загинула наша колега Вікторія Нікітіна. Шахед влучив у під’їзд дома, де вона жила на другому поверсі з двома дітьми. Молода жінка, представниця мирної професії, була підступно вбита росіянами. Діти дивом вижили. Ми допомогли цій родині. Малі наразі з батьком за кордоном», — тихо говорить Петрук.
Інша працівниця, теж Вікторія, потрапила під атаку дрона, коли їхала в автобусі додому. Фармацевтка отримала поранення та контузію. Місяць лікувалася, наразі працює. Ще одна колега Ольга Пальона отримала травму ноги, коли уламок від ворожого снаряду залетів через вікно у її квартиру. Після місяця лікарняного Оля повернулася на роботу.
У «Аптеках АНЦ» в Херсоні наразі працює понад 70 фармацевтів. Всі вони намагаються підтримувати один одного, щоб пережити випробування, які спіткали місто через війну.

Через війну Херсон втратив багатьох лікарів, особливо вузьких спеціалістів. Тому дедалі більше людей звертаються саме в аптеки за порадою, рекомендацією чи консультацією.
«Люди старші за 60 часто не хочуть або не можуть потрапити до лікаря. Вони приходять до фармацевта і радяться, який краще придбати препарат, або замінити той, що вже перестав допомагати», — каже Петрук.
І саме тут, переконаний він, суспільство часто недооцінює роль професії фармацевта. «Фармацевт — це не продавець ліків. На продавця можна і за два тижні вивчитися. А на фармацевта — роки. Фармацевт — це освічена людина, яка розуміє фармакологію, може вислухати, зрозуміти, що людина вже приймала, які має хвороби, що їй можна, а що ні», — наголошує він.
У Херсоні аптека давно стала не лише місцем, де купують таблетки. Тут питають поради. Тут заспокоюють. Тут допомагають пережити ще один день під війною.
«У нас є дівчата з величезним досвідом. Коли чую, як мої співробітниці консультують відвідувачів — диву даюся. Скільки у них знань, досвіду, наскільки вони компетентні. Вони завжди з людьми. Іноді люди приходять просто поговорити, бо їм страшно, і для кожного знаходиться добре слово», — каже Петрук.
І поки місто живе під постійними атаками, херсонські фармацевти продовжують відкривати аптеки, ремонтувати вибиті вікна і виходити на роботу. Бо для багатьох мешканців це — не просто аптека. Це ще один доказ того, що Херсон живе.
Читайте також Фармацевт під обстрілами: історія Дарії Ільченко зі Слов’янська, яка щодня рятує людей.