Україні потрібні захищені фармацевтичні об’єкти на прифронтових територіях
Аптека у прифронтовому місті давно перестала бути просто торговельним закладом. Для людей, які залишаються поблизу зони бойових дій, це одне з критично важливих місць доступу до медичної допомоги. Тут отримують інсулін, препарати для лікування серцево-судинних та інших хронічних захворювань, антибіотики, знеболювальні. Тому кожна аптека, яка припиняє роботу через обстріл або руйнування, означає не лише втрату бізнесу, а й черговий розрив у ланцюжку доступності лікарських засобів.
Масштаб проблеми можна оцінити за даними Світового банку та Міністерства охорони здоров’я України, оприлюдненими навесні 2023 року. На той момент в Україні було пошкоджено або зруйновано щонайменше 596 аптек.
На сьогодні ж до переліку постраждалих від обстрілів або знищених аптечних закладів, за інформацію Держлікслужби, входить 1027. Однак війна продовжується, тому цифра збільшується чи не щодня.
Найбільше навантаження припадає саме на регіони, де фармацевтична інфраструктура працює поруч із зоною бойових дій. Держава окремо підтримує медичні заклади таких територій: у 2026 році для них передбачено додаткове фінансування, зокрема на збереження медичних команд і забезпечення безперервності роботи.
Аптеками держава не опікується, мовляв, то справа власника.
Але навіть після виписки з лікарні пацієнту все одно потрібна аптека. Як і багатьом тим, хто лікується амбулаторно.
Для аптечного закладу в прифронтовому населеному пункті загроза — це не тільки пряме влучання.
Перший ризик — руйнування самої будівлі. Вибухова хвиля, уламки ракет і дронів, пожежа можуть пошкодити фасад, вікна, двері, торговельне обладнання, холодильники та системи зберігання препаратів. Навіть якщо будівля формально вціліла, аптека іноді змушена припинити роботу через пошкодження електромережі, водопостачання чи систем охорони.
Другий — небезпека для працівників і відвідувачів. В аптеці завжди перебувають люди і під час повітряної тривоги вони не завжди мають достатньо часу, щоб дістатися іншої будівлі.
Третій ризик — перебої з електроенергією. Для аптеки це може означати ще й ризик втрати препаратів, які потребують певного температурного режиму. До цього додаються перебої з інтернетом, мобільним зв’язком та електронними системами, без яких сьогодні неможлива нормальна робота аптечного закладу.
І нарешті — кадровий ризик. Скільки фармацевтів згодні працювати під обстрілами? Питання риторичне. Відповіддю на нього стали оголошення «Шукаємо працівників в нашу команду», які сьогодні прикрашають двері чи не кожного аптечного закладу.
Отже, стійкість аптеки — це значно більше, ніж міцні стіни.
Україна фактично почала шукати нову модель медичної інфраструктури для територій, які регулярно атакуються.
На Харківщині було заявлено про будівництво підземного медичного комплексу «Ковчег» на базі Харківської обласної клінічної лікарні. Проєкт розрахований на одночасне перебування до 2 тис. пацієнтів і персоналу.
На Херсонщині також розвивають мережу захищених медичних просторів: у 2025 році повідомлялося про плани облаштувати 14 підземних лікарень.
ВООЗ окремо підготувала рекомендації щодо створення підземних укриттів у лікарнях. Документ передбачає не просто приміщення, куди персонал і пацієнти можуть спуститися під час тривоги, а можливість продовжувати надання медичної допомоги в умовах надзвичайної ситуації — із резервними системами, логістикою, запасами та організацією роботи персоналу.
І тут виникає цілком практичне питання: якщо під землю переміщується частина медичної інфраструктури, чому б не розглянути подібну модель і для аптек?
Йдеться не обов’язково про будівництво повноцінних підземних аптечних супермаркетів. Для невеликих громад це може бути економічно недоцільно. Натомість можна говорити про захищені аптечні пункти, інтегровані в укриття медичних закладів, підземні громадські простори або нові медичні комплекси.
Досвід Ізраїлю тут цікавий насамперед тим, що захист цивільної інфраструктури там давно є частиною архітектури та планування.
Один із ключових елементів системи — захищені приміщення. У нових будівлях передбачають спеціальні укріплені простори — merkhav mugan, зокрема індивідуальні та інституційні. Для громадських і робочих будівель існує формат інституційного захищеного приміщення. Такий підхід дозволяє не просто мати десь неподалік бомбосховище, а забезпечувати людям можливість швидко перейти у захищену зону.
Для аптек це особливо важливо. Під час ракетної загрози персонал і відвідувачі не повинні опинятися перед вибором: або закрити аптеку і бігти до далекого укриття, або залишатися всередині незахищеної будівлі і ховатися під касами.
Показовою є й інша ізраїльська практика: медична система розглядає захищені простори як частину безперервності надання послуг. Міністерство охорони здоров’я Ізраїлю прямо повідомляє про роботу відділень невідкладної допомоги у захищених зонах лікарень.
Головний принцип: укриття не повинно бути відірваним від операційної моделі. Потрібно заздалегідь визначити, де перебувають працівники під час тривоги, як зберігаються препарати, як відновлюється робота після удару, де є резервне живлення та зв’язок і як пацієнт отримає необхідні ліки, якщо конкретна точка тимчасово не працює.
Не менш важливий елемент ізраїльського підходу — розподілена система захисту. У країні використовуються різні типи захищених просторів: від громадських укриттів до укріплених приміщень у будівлях. Окремо застосовуються невеликі захисні споруди там, де повноцінне укриття побудувати складно.
Україні не обов’язково копіювати цю модель буквально. Але її логіка може бути корисною.
Для прифронтових територій варто розглядати щонайменше кілька моделей.
Перша — аптека із захищеним приміщенням безпосередньо у структурі будівлі. Це дозволило б персоналу та відвідувачам швидко перейти в укриття, не залишаючи аптеку та не виходячи на вулицю.
Друга — аптечний пункт у складі захищеного медичного комплексу. Якщо громада будує підземну лікарню або медичний центр, логічно передбачити там і фармацевтичну складову. Пацієнт отримує медичну допомогу, а також необхідні препарати в одному захищеному просторі.
Третя — підземна або напівпідземна аптека для громад із найбільшим рівнем ризику. Не обов’язково велика. Її головна функція — забезпечити базовий асортимент препаратів і безперервний доступ до критично важливих ліків.
Питання захисту аптек варто нарешті розглядати не тільки як питання безпеки окремого бізнесу.
У прифронтовій громаді аптека є частиною системи життєзабезпечення. Саме в такому ракурсі розглядає проблему голова Асоціації прифронтових міст та громад, міський голова Харкова Ігор Терехов. Він запропонував кардинально змінити підходи до мотивації фахівців, які щодня ризикують життям заради того, щоб жителі міст і селищ поруч із зоною бойових дій мали можливість лікуватися.
Ключові стимули для медичних і фармацевтичних працівників:
Спеціальний статус та відповідний пакет гарантій мають поширюватися на всіх фахівців, які забезпечують життєдіяльність системи охорони здоров'я — лікарів, медсестер, фельдшерів, а також фармацевтів аптечних закладів.
Якщо зникає лікарня — це проблема. Якщо одночасно з нею зникають аптеки, де люди отримують препарати для постійного лікування, — проблема стає системною. І вимагає системного вирішення.
Захищений аптечний простір, резервне живлення, дубльована логістика та можливість продовжувати роботу під час повітряної тривоги — це вже інвестиція не тільки у конкретний заклад, а в стійкість фармацевтичного забезпечення громади.
Читайте також Фармацевтичний резерв: у Парламенті пропонують створити обов'язкові запаси ліків у кожній області.