Під час евакуації пораненого недостатньо надати медичну допомогу. Потрібно швидко встановити контакт із людиною, яка пережила бойову травму, втримати ситуацію під контролем і скоординувати дії всієї команди. Для старшої сержантки Ірини з позивним «Тантал» це частина щоденної роботи, пише Армія.Inform. За плечима військової — 12 років служби, досвід роботи в медичному пункті бойового підрозділу та сотні врятованих військовослужбовців.

Медик має знати психологію, щоб допомогти людині 

У військовій медицині є обставини, за яких професійні знання потрібно застосовувати без тривалої підготовки й можливості відкласти рішення. Саме в таких умовах працює Ірина, яка нині служить у медичному пункті одного з батальйонів 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.

Її робота не обмежується медичними маніпуляціями. Один із важливих етапів — евакуація пораненого та його психологічна підтримка. Людина, яку доставляють до медиків після бойового ураження, може перебувати у стані сильного стресу. Тому потрібно не лише оцінити її стан і надати допомогу, а й налагодити комунікацію.

Ірина переконана: медична команда має задавати тон спілкуванню, не дозволяючи паніці чи емоціям визначати подальші дії.

«Ми з хлопцями завжди розмовляємо. Вони вже розуміють, що перебувають у безпечному місці, і переключаються на нас. Наше завдання — не піддаватися їхньому настрою, а вести їх за собою», — пояснює вона.

Саме інтерес до психологічної складової допомоги став однією з причин, чому військова паралельно зі службою здобуває вищу освіту за спеціальністю «Психологія». Нові знання вона розглядає не як окремий напрям професійного розвитку, а як інструмент, потрібний безпосередньо під час роботи з пораненими.

Військова медицина як командна робота

Порятунок пораненого залежить від багатьох людей, і медик, який надає допомогу, — лише один із учасників цього процесу. Ірина наголошує на значенні злагодженої роботи евакуаційної групи. Особливо важлива роль водіїв, які мають доставити поранених до медичного пункту, а також підтримка командування.

Цей досвід сформувався за роки служби. До війська Ірина прийшла вже з медичною освітою та практикою роботи в цивільній системі охорони здоров’я.

Вона народилася в Полтаві. Медицину обрала після дев’ятого класу, працювала у Полтавській обласній клінічній лікарні, а пізніше — у військкоматі, де відповідала за питання військово-лікарських комісій і медичного супроводу призовників.

У 2014 році вирішила змінити звичний формат медичної роботи на військову службу. Перший бойовий виїзд відбувся майже без часу на адаптацію: на підготовку відвели лише два дні. Ірина вирушила до сектору «М» під Маріуполем, де очолила медичний пункт протитанкового дивізіону.

Вона не приховує, що розуміла ризики, однак вважала свою присутність там професійно виправданою.

«Я хотіла цього. Я знала, що я спеціаліст. Я знала, що буду там кориснішою. Страх? Можливо, якийсь був. Але такого, що я не поїду чи не хочу, — не було ніколи. У мене є бойова задача, її треба виконати», — згадує військова.

За роки служби вона допомогла сотням поранених. У таких ситуаціях Ірина намагається зосереджуватися винятково на пацієнтові та необхідних діях.

«Для мене важливо, щоб той, хто опинився у мене на столі, вижив. Це найголовніше», — говорить вона.

Повернення до війська після перерви

У військовій біографії Ірини була вимушена пауза: через стан здоров’я вона тимчасово залишила службу. За цей час побувала в Ізраїлі, жила в Норвегії за Полярним колом. Проте після початку повномасштабного російського вторгнення повернулася в Україну та вирішила знову стати до лав війська.

Сьогодні вона продовжує працювати за фахом у бойовому підрозділі. За 12 років служби Ірина переконалася, що військова медицина стала для неї не просто продовженням цивільної професії, а справою, з якою пов’язує своє життя.

Своє рішення долучитися до війська у 2014 році вона пояснювала передусім громадянською відповідальністю.

«Я дуже люблю Україну. Я подорожувала, бачила інші країни, але моя душа — українська. Мені тут подобається, мені тут добре. Тут мій дім. Як громадянка не маю права бути осторонь», — розповідала Ірина.

Військове середовище також стало для неї близьким за характером взаємодії між людьми.

«Мені комфортно в армії. Тут мене оточують люди, яких я розумію і які розуміють мене. Тут усе чітко і по суті», — зазначає старша сержантка.

Про найважчі випадки зі своєї практики «Тантал» поки не розповідає. Але її ставлення до роботи найточніше передає фраза, якою вона визначає власну відповідальність за життя поранених: «На моїй зміні смерть відміняється».


Читайте також «Я не бабця, я солдат»: як 74-річна медикиня Тетяна Теплюк після полону в Оленівці та Таганрозі повернулася у стрій «Азову».

Поділитися цим дописом

Автор

Голова Асоціації фармацевтів України про «Доступні ліки»: як частковий відпуск може покращити доступність лікування

Голова Асоціації фармацевтів України про «Доступні ліки»: як частковий відпуск може покращити доступність лікування

Фармацевт Практик • 3 хв. читання
Подолання туберкульозу на 2031–2040 роки: ВООЗ готує оновлення протоколів лікування та діагностики

Подолання туберкульозу на 2031–2040 роки: ВООЗ готує оновлення протоколів лікування та діагностики

Фармацевт Практик • 2 хв. читання
Від зміїної отрути до шоколаду: таємниці паризького музею фармації

Від зміїної отрути до шоколаду: таємниці паризького музею фармації

Ліна Миронова • 5 хв. читання
Контрактування за ПМГ-2027: як закладам охорони здоров’я підготуватися

Контрактування за ПМГ-2027: як закладам охорони здоров’я підготуватися

Фармацевт Практик • 2 хв. читання
Дозволи на паралельний імпорт ліків із 1 січня видаватиме Укрфармагентство

Дозволи на паралельний імпорт ліків із 1 січня видаватиме Укрфармагентство

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
Необґрунтовані розрахунки та ризики для аптек: чому ДРС відмовила у погодженні Типового договору на доставку ліків

Необґрунтовані розрахунки та ризики для аптек: чому ДРС відмовила у погодженні Типового договору на доставку ліків

Фармацевт Практик • 3 хв. читання