Гепатит B: новий підхід, що може змінити противірусну терапію

Вірусний гепатит B залишається серйозним викликом для системи охорони здоров’я України. За даними Міністерства охорони здоров’я України, орієнтовно 621 тисяча українців можуть жити з цією інфекцією. Водночас значна частина людей не знає про свій діагноз і не отримує необхідної медичної допомоги. За наявною інформацією МОЗ, під медичним наглядом перебуває лише близько 3% людей із гепатитом B.

Особливість захворювання полягає в тому, що воно може роками перебігати без виражених симптомів, поступово пошкоджуючи печінку та підвищуючи ризик розвитку цирозу й раку печінки. Тому пошук ефективніших методів лікування залишається одним із пріоритетів сучасної медицини.

Сьогодні основою лікування хронічного гепатиту B є противірусні препарати, зокрема тенофовір та ентекавір. Вони пригнічують розмноження вірусу, знижують вірусне навантаження та допомагають запобігти прогресуванню ураження печінки. Однак існує важлива проблема: вірус здатний зберігати свій генетичний матеріал у клітинах печінки у формі ковалентно замкненої кільцевої ДНК. Вона залишається внутрішньоклітинним резервуаром інфекції, через що повне усунення вірусу є складним завданням, а лікування часто потребує тривалого застосування препаратів.

Одним із перспективних напрямів наукових досліджень стала терапія, спрямована на вірусну РНК. Її принцип полягає в тому, щоб перешкоджати утворенню вірусних білків ще до того, як вони зможуть брати участь у життєвому циклі вірусу. Для цього дослідники використовують антисенсові олігонуклеотиди (ASO) та технологію РНК-інтерференції (RNAi). Ці молекулярні інструменти здатні розпізнавати певні ділянки вірусної РНК і блокувати їхню активність або сприяти руйнуванню відповідних молекул.

Особливе значення має зниження рівня поверхневого антигену гепатиту B — HBsAg. Його надлишкова продукція пов’язана з підтриманням хронічної інфекції та пригніченням противірусної імунної відповіді. Тому зменшення кількості цього антигену розглядається як важливий крок до досягнення функціонального виліковування.

Одним із найбільш обговорюваних представників нового напряму є бепіровірсен (bepirovirsen) — досліджуваний антисенсовий олігонуклеотид для лікування хронічного гепатиту B. У 2026 році в журналі The New England Journal of Medicine були опубліковані результати двох масштабних клінічних досліджень III фази — B-Well 1 та B-Well 2.

У дослідженнях взяли участь дорослі пацієнти з хронічним гепатитом B, які вже отримували стандартну противірусну терапію. Результати продемонстрували, що:

• у дослідженні B-Well 1 функціонального виліковування досягли 20% пацієнтів, які отримували бепіровірсен;
• у дослідженні B-Well 2 відповідний показник становив 19%;
• у групах плацебо таких результатів не було.

Функціональне виліковування визначали як стійку втрату HBsAg та пригнічення вірусної ДНК протягом щонайменше 24 тижнів після завершення визначеного курсу лікування. Ці результати є важливим кроком у розвитку терапії гепатиту B, адже демонструють можливість досягнення тривалого контролю інфекції після обмеженого курсу лікування.

Водночас новий підхід потребує уваги до безпеки: у клінічних дослідженнях фіксували побічні реакції, зокрема підвищення рівня печінкових ферментів. Тому подальше оцінювання співвідношення користі та ризику залишається необхідним.

Для української системи охорони здоров’я розвиток РНК-терапії має особливе значення. В умовах значної кількості недіагностованих випадків хронічного гепатиту B важливими залишаються не лише пошук нових препаратів, а й доступність тестування, своєчасне встановлення діагнозу та забезпечення пацієнтів сучасним лікуванням. В Україні вже діють оновлені стандарти медичної допомоги дорослим і дітям із вірусним гепатитом B, затверджені наказом МОЗ України від 27 січня 2025 року № 165. Лікування пацієнтів забезпечується, зокрема, за кошти державного бюджету.

Впровадження інноваційних препаратів, спрямованих на вірусну РНК, у майбутньому може розширити терапевтичні можливості для українських пацієнтів. Проте для цього необхідні проходження відповідних регуляторних процедур, оцінювання клінічної ефективності, безпеки та економічної доцільності, а також визначення можливостей державного фінансування.

Попри перспективи нових методів лікування, найефективнішим способом запобігання інфікуванню залишається вакцинація. В Україні передбачена вакцинація дітей проти гепатиту B у першу добу життя, а також у віці 2 та 6 місяців. Вакцинуватися можуть і дорослі, які не мають захисту від інфекції. Не менш важливими є регулярне тестування, дотримання правил інфекційної безпеки та своєчасне звернення до лікаря.

Розробка препаратів, що впливають безпосередньо на вірусну РНК, демонструє зміну підходів до лікування хронічного гепатиту B. Якщо раніше головним завданням було тривале пригнічення розмноження вірусу, то сьогодні науковці прагнуть досягти стійкої втрати вірусних антигенів і функціонального виліковування.

Читайте також: ВООЗ розширила глобальну базу даних для виявлення лікарської стійкості туберкульозу