Катерина Некрасова — про згорілі склади, нульові залишки й буфер

ДП «Медзакупівлі» перебуває в процесі перетворення на державне некомерційне товариство. В травні 2026-го головою комісії з перетворення призначено Катерину Некрасову. З нею ZN.UA обговорило, як МЗУ реагує на дефіцити, що вже вдалося виправити, чи можна довіряти даним про залишки в лікарнях і навіщо потрібен буферний запас.

Що перетворення МЗУ має змінити по суті — крім організаційно-правової форми?

— Ми створені як державне підприємство (ДП), але не виконуємо повною мірою функцій комерційного: від такого підприємства очікують передусім прибутку, тоді як наше головне завдання — забезпечувати наявність необхідних медтоварів завдяки ощадному й ефективному використанню коштів: ми закуповуємо їх і безоплатно передаємо медзакладам.

Наша діяльність ширша за класичну закупівельну функцію: МЗУ адмініструє електронний каталог Prozorro Market і використовує договори керованого доступу для закупівель інноваційних дороговартісних препаратів. Від імені держави ми проводимо прямі перемовини з виробниками, щоб домогтися економічно вигідніших умов.

Після зміни організаційно-правової форми реалізовувати ці завдання буде легше з юридичного погляду.

Сподіваємося, що шлях товару до пацієнта дещо пришвидшиться. Саме юридичне перетворення відбуватиметься лише в реєстрах, тому українці майже не відчують цього переходу.

Яких ліків бракує і що відбувається з лікуванням

Навесні повідомляли про зриви поставок тенофовіру й ентекавіру для пацієнтів із гепатитом В, силденафілу для лікування легеневої артеріальної гіпертензії та онкопрепаратів — абіратерону, доцетакселу, гемцитабіну й оксаліплатину. Що розв’язано, а що залишається проблемою?

— Залежить від того, що вважати розв’язаною проблемою. Тенофовір, ентекавір і силденафіл уже поставлені на склад МЗУ і триває їх розвезення в регіони. Причиною зривів був недобросовісний постачальник. Більше з ним не співпрацюємо, адже маємо юридичні підстави відхиляти його пропозиції.

Якщо йдеться про наявність, препарати зараз є. Із легеневою артеріальною гіпертензією живе менш як тисяча пацієнтів в Україні: ці ліки вони або отримують завдяки нашим закупівлям, або не отримують взагалі. Тому для нас надзвичайно важливо забезпечити безперебійну наявність препаратів.

Гепатити — питання громадського здоров’я всієї країни. Поставки відбулися, препарати розвозять: ми змогли забезпечити їх через інших постачальників.

Яких препаратів із централізованого переліку бракує зараз?

— На жаль, є проблеми з деякими онкопрепаратами. Частина з них пов’язана з атаками на фармацевтичні склади й підприємства. В одного з постачальників — не хотіла б його називати — згорів обсяг препарату, що відповідав п’яти–шестимісячній потребі країни.

Як один з інструментів зменшення ризику дефіциту ми вже маємо контракт із наступною поставкою не через п’ять місяців, після вичерпання потреби, а умовно через три. Тому незабаром перекриємо цю прогалину.

Ми також повідомили профільні заклади онкологічної служби, щоб урахували ситуацію у власних закупівлях або під час призначення терапії пацієнтам. Ще низка препаратів згоріла внаслідок влучання в один із фармскладів.

Бувають й інші ситуації: на глобальному ринку не всі виробники надають пріоритет нашій країні. У таких випадках залучаємо навіть посольства України в країні виробника, щоб на дипломатичному рівні посприяти пришвидшенню поставок медтоварів.

Так сталося з одним з онкопрепаратів. За контрактом надійшла певна частина від придбаного обсягу — і це завдяки співпраці з посольством, яке допомогло вийти на виробника, бо той нам довго не відповідав. Нам офіційно повідомили, що виробник надав пріоритет виробництву іншого препарату.

Паралельно з роботою над покращенням забезпеченості лікарень ми ведемо претензійну та судову роботу з недобросовісними постачальниками. Наші договори передбачають санкції та пеню, які ми нараховуємо через порушення умов договорів. Однак наша кінцева мета — не штраф і його сплата, а наявність ліків. Тому оперативно шукаємо альтернативи.

Є компанії зі стабільними поставками, де можлива затримка на день-два: дорога, кордон, автомобіль у дорозі. А є затримки на три-чотири місяці. Хочемо заздалегідь розуміти, яка поставка потенційно ризикована, та вживати заходів самостійно або разом із МОЗ, зокрема збільшуючи обсяги закупівель.

Назвіть, будь ласка, препарати, яких зараз бракує через ці втрати й затримки, зокрема той, запас якого на п’ять–шість місяців було знищено. Коли вони надійдуть до лікарень і як забезпечують пацієнтів до того?

— Так, на жаль, унаслідок атак на складську інфраструктуру було пошкоджено частину лікарських засобів, які мали поставити в межах контрактів МЗУ. Зокрема, йдеться про препарати для лікування онкологічних захворювань.

Водночас завдяки передбаченим у договорах механізмам поетапних поставок та наявності декількох партій нам вдалося мінімізувати потенційні наслідки цієї ситуації. Частину препаратів планують поставити за альтернативними договорами, і ми очікуємо на їх надходження ще до кінця поточного року.

Попри складні обставини, працюємо над тим, щоб максимально швидко відновити запаси та забезпечити безперервність постачання необхідних лікарських засобів для пацієнтів.

Важливо також розуміти, що втрата певних запасів МЗУ не означає автоматичного виникнення дефіциту цих препаратів у країні. Є і альтернативні механізми забезпечення пацієнтів. Тому паралельно ми працюємо над відновленням власних запасів і залученням додаткових ресурсів, щоб максимально швидко відновити планові поставки та забезпечити безперервність лікування пацієнтів.

Чи були перерви в лікуванні й хто їх обліковує?

— Складно прокоментувати саме перерви. Ми відстежуємо залишки в закладах. Пацієнти до системи не під’єднані: це персональні дані, з якими працюють в іншій захищеній системі.

Якщо переформулювати питання — чи бачили ми певний час нульові залишки й відсутність препарату, — так, згідно з даними в наших системах. Зі свого боку ми попереджаємо заклади про це.

Утім, якщо повідомляємо про можливу затримку на місяць-півтора або заклад бачить, що споживання перевищує заплановане й препарату може не вистачити до наступної поставки, він може самостійно докуповувати невеликі обсяги товарів, аби перекрити потенційний дефіцит до нашої поставки. Відповідальні заклади, які піклуються про пацієнтів, саме так і роблять. Це виняткові випадки.

На наступний рік уже заклали додаткові 5 мільярдів гривень на формування буферного запасу за критичними напрямами, де спостерігали збої: дитяча і доросла онкологія, серцево-судинні захворювання, легенева артеріальна гіпертензія тощо.

Формуватимемо ці запаси, щоб мінімізувати ситуації, коли закладу потрібно щось докуповувати або коли бачимо нульові залишки, але ще не можемо поставити препарат. Сподіваємося, це вирівняє ситуацію, адже ланцюги постачання і в Україні, і поза нею бувають непередбачуваними.

Ви бачили в системі нульові залишки, але не можете сказати, чи переривалося лікування. Хто має це з’ясувати? Чи перевіряєте ви, що лікарні справді змогли докупити препарати, а не лише отримали попередження про затримку?

— На сьогодні ми бачимо інформацію щодо наявних залишків у лікарнях тих препаратів та медвиробів, які МЗУ закуповують за кошти держбюджету, а також тих, що надходять до медзакладів як гуманітарна допомога та щодо яких звітують в інформаційно-аналітичних системах МЗУ.

Однак маю зазначити: ми не маємо в цій системі повної інформації про закупівлі, які лікарні здійснюють самостійно за власні кошти або з інших джерел фінансування. Тому не можемо відстежити всі альтернативні шляхи забезпечення медзакладів відповідними препаратами.

Що змінить збільшення бюджету

У проєкті бюджету-2027 на централізовані закупівлі передбачено 20,8 мільярда гривень — на 5,6 мільярда більше, ніж цьогоріч. Збільшення бюджету передбачене насамперед для нових напрямів лікування, запасу чи закриття незабезпеченої потреби?

— Передусім для створення буферного запасу на шість, дев’ять або 12 місяців залежно від специфіки та критичності відповідної позиції. Перший крок — безперебійно забезпечити те, що держава вже гарантує, перш ніж брати додаткові зобов’язання.

Скільки потрібно на кожне із цих завдань?

— Для запасу важливо, на який період його створюємо, де та як зберігаємо. 2026 року для онкології, серцево-судинних захворювань і легеневої артеріальної гіпертензії розрахували орієнтовно 1,5 мільярда гривень. У 2027–5 мільярдів гривень майже за всіма напрямами закупівель, з урахуванням збільшення кількості випадків і невеликого подорожчання, яке побачили цього року.

За всіма централізованими закупівлями ліків, медвиробів та обладнання нам виділили для закупівлі 15,7 мільярда гривень. Якщо говорити про запас на 12 місяців, потрібно фактично подвоїти цей обсяг.

Скільки потрібно, аби закуповувати все необхідне, відразу відповісти складно: немає сталого переліку того, що не купують саме через обмеженість фінансування.

Варто бачити всю екосистему. Пацієнт може отримати ліки через реімбурсацію або в лікарні — з наших поставок чи із тих, що придбав сам заклад за договором із НСЗУ. Навіть у Європі не все закуповують централізовано.

Щодо інноваційних препаратів за договорами керованого доступу: багато компаній пройшли оцінку медичних технологій, і ми наразі ведемо перемовини з виробниками щодо цін, аби покращити доступ пацієнтів до інноваційного лікування важких хвороб.

Яка частина потреби залишиться незабезпеченою навіть після збільшення бюджету?

— Коли говоримо про забезпечення потреби, маємо на увазі виключно те, щодо чого держава вже взяла зобов’язання. Не йдеться про нові позиції чи молекули.

Бачимо, про що запитують пацієнти, але це складно відстежувати: деякі препарати навіть не зареєстровані в Україні. Іноді звертається один пацієнт — із цього важко скласти статистику. Тому насамперед зосереджені на виконанні зобов’язань, які вже взяла держава.

За якими критеріями визначають, що препарат закуповує МЗУ, а не лікарня чи програма реімбурсації?

— Реімбурсація передбачає вибір виробника: найдешевший препарат покриває держава, за дорожчий пацієнт має доплатити.

МЗУ завжди закуповувало те, що необхідно отримувати безпосередньо в закладі охорони здоров’я: під наглядом лікаря, із проведенням певних аналізів. Те, що цього не потребує, здебільшого доступне в аптеках через реімбурсацію.

Постачальники: як запобігти повторним зривам

Із чим найбільше пов’язані нинішні дефіцити: із фінансуванням, помилками у визначенні потреби, процедурами, постачальниками чи розподілом?

— Найкритичніші ситуації пов’язані з постачальниками, які прострочують поставку або взагалі не виконують зобов’язань.

Точково закупівля може тривати вдвічі-втричі довше: коли багато учасників, триває складна кваліфікація, а її результати оскаржують в Антимонопольному комітеті. Усе це потребує часу.

Але найкритичніше — затримки поставок. Ми купуємо для потреб усієї країни, а виробник чи постачальник зазвичай не має готового обсягу: під нас розміщують виробниче замовлення.

Після зриву поставки одночасно шукаємо доступні залишки, зокрема в іноземних компаній. Один постачальник зазвичай не перекриє весь обсяг простроченого контракту: таких кількостей не тримають на складах. Відповідальні партнери також перевіряють, чи можуть отримати препарат з іншого ринку та поставити нам у разі оголошення закупівлі. Паралельно розміщуємо нові замовлення на виробництво.

Якщо швидко знайти запас на всю країну неможливо, що ви робите ще до зриву поставки? Наведіть один випадок, коли завчасне реагування дало змогу уникнути нестачі ліків.

— У випадку, коли на виробництво ліків потрібно багато часу, ми робимо додатковий запит до виробника, щоб знайти наявні залишки. Зі свого боку виробник або постачальник додатково шукає в країнах, де готовий препарат може бути, і повідомляє про наявні залишки, як правило, в іноземній упаковці. Зважаючи на те, що ми можемо приймати такий товар, ми йдемо в закупівлю з максимально швидкою поставкою, щоб уникнути переривання лікування пацієнтів. Наприклад, так ми змогли уникнути нестачі мелфалану — препарату від онкологічного захворювання.

Ви говорили про оновлення нецінових критеріїв. Їх та нову стратегію МЗУ планували обговорити на зустрічі з бізнесом наприкінці жовтня. Що вже затверджено, а що залишається пропозицією? Коли нові правила почнуть діяти і як мають запобігати повторним зривам? Які документи можна оприлюднити?

— Ми не чекали, доки з’являться загальні правила «згори», а напрацювали власну методику застосування нецінових критеріїв, яка покликана сформувати єдині та прозорі правила їхнього застосування під час наших закупівель. Зараз фіналізуємо її з урахуванням коментарів АМКУ та Держаудитслужби й очікуємо зворотного зв’язку від Мінекономіки.

Варто зазначити, що це документ, розроблений виключно для внутрішнього використання, і ми вже перейшли до застосування його норм: оголосили низку закупівель із використанням нецінових критеріїв у межах пілотних проєктів. Це дасть змогу перевірити, як новий підхід працює на практиці, та врахувати отриманий досвід для подальшого вдосконалення методики.

Чи можна довіряти даним про залишки

Повний функціонал e-Stock планували завершити до кінця 2023 року. Що працює сьогодні? Чи бачите залишки й передбачаєте дефіцит?

— Говоримо вже не про окремі системи e-Stock, MedData чи інші, а про цифрову платформу МЗУ: потрібні не фрагментовані, а інтегровані дані.

Бачимо залишки, які заклади підтверджують кваліфікованим електронним підписом і оновлюють кожні два тижні. Через платформу також збираємо потребу, щоб адаптувати плани закупівель і поставок на наступний рік.

Хотіли б бачити залишки частіше, але не впевнені, що зараз доречно вимагати від закладів звітувати щодня. Тому вивчаємо можливість автоматично отримувати дані з різних медичних інформаційних систем: це дасть нам оперативніший доступ до інформації, а заклади звільнить від додаткового навантаження.

За залишками, потребою, фактичним і плановим споживанням прогнозуємо, на скільки вистачить ліків чи медвиробів.

Виклик — коли заклад тривалий час показує незмінний залишок, а потім за місяць списує обсяг піврічної потреби: споживання було, але дані не оновлювалися. Це спотворює прогнози. Тому ведемо проактивну комунікацію з лікарнями, щоб вони вчасно та коректно вносили дані.

— Яка частка закладів передає актуальні дані?

— Тут важливо розмежувати подання звітності та якість даних. В один період звіти підписують понад 95% закладів, в інший — близько 92%. Однак точну частку достовірних даних визначити складніше: потрібно зіставити інформацію в наших IT-системах із фактичними залишками в лікарнях.

Контролювати своєчасність подання, повноту та достовірність даних мають також департаменти охорони здоров’я обласних держадміністрацій.

Рівномірність подання звітності покращилася, але між початком і кінцем місяця ще є коливання на 2–3 відсоткові пункти. Одна з можливих причин — у багатьох закладах звітність досі формує бухгалтерія, яка узагальнює дані наприкінці місяця. На динаміку залишків впливає і фактична видача ліків пацієнтам.

Інтеграція із системами, якими керівники користуються для власної роботи, має покращити ситуацію. Є заклади, які щодня оновлюють і публікують залишки, — з ними можемо інтегруватися і отримувати ці дані.

Тобто пацієнт переважно перевіряє відвантаження зі складу МЗУ, а не наявність у лікарні?

— Пацієнт може перевірити все: від закупівлі до поставки на склад МЗУ та фактичних залишків у лікарнях. Для цього МЗУ розробили публічні аналітичні дашборди.

Однак інформація про залишки формується на основі даних, які лікарні вносять самостійно в наші системи. Оскільки звітність подається двічі на місяць, відображені залишки можуть відрізнятися від фактичної наявності препарату на момент звернення пацієнта. Для підтвердження наявності конкретного препарату пацієнту варто звернутися безпосередньо до медзакладу.

Якщо дані не завжди точні, як ви перевіряєте надійність прогнозу забезпечення? І де пацієнт може самостійно перевірити наявність свого препарату в конкретній лікарні та побачити дату оновлення інформації?

— На інформаційно-аналітичному дашборді на сайті МЗУ у вкладці «Залишки» можна відфільтрувати дані за регіоном і побачити, в яких саме лікарнях є необхідний препарат та медвиріб, а також коли заклад востаннє оновлював інформацію.

Щодо прогнозування, то ми аналізуємо заявлену потребу, фактичні залишки, темпи використання препаратів, уже здійснені закупівлі та графіки майбутніх поставок. Якщо виявляємо нетипові показники або ризики дефіциту, додатково уточнюємо інформацію безпосередньо в медзакладів.

Буфер: ліки вже є чи лише замовлені?

У бюджетних планах йшлося про приблизно тримісячний запас ключових препаратів. Для яких ліків і чи достатньо трьох місяців?

— У дорослій онкології, наприклад, йдеться про понад 70 позицій. Чи достатньо трьох або шести місяців? Малоймовірно. Але це те, що зараз може собі дозволити держава.

Хотіли б мати більші запаси, щоб пацієнти й лікарі були спокійніші: якщо препарат закінчується, наступну поставку можна оперативно відвантажити. Однак обсяг запасу залежить від фінансування.

Можна було б і збільшувати запаси, і розширювати напрями, але розуміємо контекст. Якщо наступного року вдасться збільшити бюджет на 5 мільярдів гривень, докладемо максимум зусиль, щоб пацієнти й лікарні відчули це через наявність препаратів.

Який запас уже існує фізично?

— Пропоную називати його буферним запасом. Раніше наш підхід полягав у його централізації. Але події останніх кварталів змусили змінити підхід: накопичення в одному місці обсягів на кілька місяців створює ризики для безперервного забезпечення.

Тому максимально відвантажуємо препарати в регіони — до закладів охорони здоров’я та регіональних баз спецмедпостачання, де запас покриватиме піки споживання.

Для яких критично важливих препаратів запасу немає?

— Підготували окрему довідку. Оскільки вона ще не фіналізована й не підтверджена, не готова озвучити. За результатами закупівель маємо певну економію, яку також спрямували на буферний запас. У фокусі — препарати від онкологічних хвороб для дорослих, вироби для ендопротезування, а також ліки та медвироби від серцево-судинних захворювань. За окремими позиціями запас сформовано навіть на шість місяців.

Однак важливо розуміти: це не завжди фізичний запас в Україні. Можуть бути замовлені нами обсяги на наступний період.

Це не означає, що хтось тримає додаткові 15–20 флаконів у шухляді. Проте важливо підкреслити, що збільшення фінансування і кількості закупівель дало змогу за певними позиціями зробити замовлення з урахуванням буфера.

Але замовлені ліки теж можуть не надійти вчасно — саме це ми й обговорюємо. Яка частина буфера вже фізично є в Україні й може бути використана у разі зриву поставки? На скільки лікування її вистачить і для яких критично важливих препаратів такого запасу поки немає?

— З погляду нормативно-правового забезпечення перешкод для формування буферного запасу ліків в Україні немає. Головний бар'єр сьогодні — це обмежені ресурси державного бюджету в умовах війни.

Утім, завдяки економії на цьогорічних закупівлях ми отримали погодження МОЗ і вже формуємо резерв із 57 критичних позицій ліків та медвиробів, які закупимо до кінця року, а в лікарні вони надійдуть уже 2027 року.

Ціна закупівлі та результат для лікарні

За договорами керованого доступу держава отримує дороговартісні препарати за конфіденційними цінами. Хто незалежно перевіряє, що ці умови справді вигідні для бюджету? Яку інформацію про результати таких закупівель можна оприлюднювати?

— Аби перемовини стали можливими, має бути виконано кілька умов.

По-перше, незалежна оцінка медичних технологій (ОМТ), яку проводить Державний експертний центр України. У висновку оцінюють клінічну ефективність препарату, його економічну доцільність та вплив на бюджет.

По-друге, виробник має дотримуватись порогу вартості ліків відповідно до економіки країни. У висновку ОМТ наведено розрахунки рекомендованого зниження ціни для досягнення порогових значень ефективності витрат — на рівні 3 ВВП та 5 ВВП на душу населення.

Далі МОЗ України рекомендує МЗУ першочергово проводити перемовини з тими компаніями, чиї пропозиції дають змогу забезпечити ефективність витрат менше ніж на рівні 1 ВВП на душу населення або в межах 1–3 ВВП. Якщо ціна непідйомна для бюджету, робоча група МОЗ з питань супроводу договорів керованого доступу ухвалює рішення про подальші кроки — зазвичай, нові раунди перемовин. До її складу входять, зокрема, представники МОЗ та ДНП «Національний інститут раку».

Щодо прозорості: фінальна знижка за такими договорами залишається конфіденційною, але міжнародна непатентована та торговельна назви препарату, виробник, дозування, показання до застосування та строки дії контракту завжди відкриті для суспільства. Статус перемовин можна відстежувати на нашому сайті МЗУ.

Що робити пацієнту

Повернімося до людини, якій у лікарні кажуть: «Вашого препарату немає, чекаємо поставки». Куди їй звертатися, щоб отримати не пояснення причин, а конкретний шлях до лікування? Що в такій ситуації може зробити МЗУ і що відбудеться після звернення?

— Насамперед важливо розуміти: відсутність препарату в конкретному закладі не завжди означає його відсутність в інших лікарнях чи регіонах. Тому радимо не обмежуватися інформацією про очікувану поставку, а звернутися до адміністрації лікарні та свого лікаря, щоб з’ясувати можливі шляхи забезпечення лікування.

Пацієнт також може звернутися безпосередньо до МЗУ. Ми індивідуально перевіряємо, чи препарат передбачений у централізованих закупівлях, чи купували його та в яких обсягах, що вже поставлено і коли очікуються наступні поставки. Окремо аналізуємо залишки в лікарнях, зокрема в інших регіонах. Якщо препарат є в інших закладах, інформуємо пацієнта про можливість звернення до органів охорони здоров’я для розгляду перерозподілу.

Водночас МЗУ забезпечує централізовані закупівлі та постачання, але не визначає індивідуальну тактику лікування і самостійно не ухвалює рішень про перерозподіл препаратів між закладами. Такі питання вирішують на рівні закладів.

Наше завдання — дати людині не лише пояснення причин відсутності препарату, а й конкретні відомості про його наявність, очікувані поставки та можливі подальші дії. 

Читайте також Між державними закупівлями та благодійністю: чому життя онкохворих дітей досі залежить від обставин.