Коли замовити неможливо: АФУ пропонує захистити аптеки від відповідальності за дефіцит

Програма реімбурсації має гарантувати пацієнтові доступ до необхідних ліків. Але що відбувається, коли препарат, який аптека зобов’язана постійно мати в наявності, неможливо закупити ні в одного з постачальників? Саме на цю проблему звернула увагу Громадська організація «Асоціація фармацевтів України», запропонувавши НСЗУ розмежувати відповідальність аптеки та обставини, на які вона фактично не може впливати.

Обов’язок є, а препарату на ринку немає

4 вересня 2026 року Асоціація фармацевтів України звернулася до Національної служби здоров’я України щодо проблем, з якими аптечні заклади стикаються під час виконання договорів про реімбурсацію. Йдеться насамперед про вимогу постійно забезпечувати наявність препаратів і медичних виробів, вартість яких держава відшкодовує повністю.

Чинна Типова форма договору про реімбурсацію, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 136, зобов’язує аптечний заклад забезпечувати безперервну наявність щонайменше одного повністю реімбурсованого лікарського засобу за кожною міжнародною непатентованою назвою та одного відповідного медичного виробу за кожною назвою. Така вимога поширюється на кожну аптеку та аптечний пункт, де відпускаються препарати чи медичні вироби за договором із НСЗУ.

На рівні принципу ця норма цілком зрозуміла: пацієнт, який отримав електронний рецепт, повинен мати реальну можливість одержати препарат безоплатно. АФУ наголошує, що безумовно підтримує необхідність максимальної доступності лікарських засобів у межах програми реімбурсації. Проблема виникає тоді, коли виконання цієї вимоги перестає залежати від самої аптеки.

Між аптечним складом і аптечною полицею — цілий ланцюг

Аптека може своєчасно планувати запаси, мати кошти на закупівлю, регулярно формувати замовлення і працювати з кількома дистриб’юторами. Але вона не виробляє лікарські засоби, не керує їх імпортом і не визначає, коли конкретна торгова позиція з’явиться на складах постачальників.

Фактична наявність препарату в аптеці залежить від значно довшого ланцюга: виробництва, імпорту, запасів дистриб’юторів, роботи складів, транспортної логістики та можливості фізично доставити товар до конкретного місця провадження діяльності.

Саме тому, зазначає АФУ, вимогу про безперервну наявність препарату доцільно застосовувати з урахуванням об’єктивної можливості аптеки цей препарат придбати та отримати. Інакше виникає ситуація, коли роздрібна ланка фактично відповідає за процеси, яких вона не контролює.

Війна зробила слабкі місця логістики ще помітнішими

В умовах воєнного стану ця проблема перестає бути винятковою. Бойові дії, пошкодження виробничої, складської, транспортної та енергетичної інфраструктури, обмеження маршрутів, затримки імпорту — кожен із цих факторів може призвести до того, що певний препарат тимчасово зникає з доступних пропозицій.

Особливо складною є ситуація для аптек на прифронтових, деокупованих та інших територіях із нестабільною логістикою. Навіть коли лікарський засіб формально є в обігу в Україні, його доставка до конкретного населеного пункту може бути ускладненою або тимчасово неможливою.

За інформацією, яку Асоціація отримала від учасників фармацевтичного ринку, у різні періоди серед доступних для замовлення позицій постачальників були відсутні окремі препарати, що підлягають повній реімбурсації. 

За таких обставин навіть належно організована робота з товарними запасами не гарантує виконання вимоги договору. Якщо препарат відсутній у постачальників, аптека фізично не може поставити його на полицю.

Відповідальність без можливості впливати

Саме цей дисбаланс АФУ вважає ключовою проблемою чинного підходу. Якщо негативні наслідки для аптечного закладу можуть наставати навіть тоді, коли він зробив усе залежне від нього для закупівлі препарату, фактично йдеться про відповідальність за чужу зону контролю.

«Аптечний заклад як суб’єкт роздрібної торгівлі не здійснює виробництво лікарського засобу, не контролює його імпорт в Україну та не може гарантувати наявність відповідної торговельної позиції у виробника, імпортера чи дистриб’ютора», — наголошується у зверненні Асоціації.

Тому, на думку АФУ, принциповим має бути питання не лише про те, чи був препарат у конкретний момент у аптеці, а й про те, чи мала аптека реальну можливість його придбати.

Такий підхід не звільняє аптечний заклад від обов’язку належно працювати із запасами. Навпаки, аптека має довести, що вживала розумних і достатніх заходів для замовлення необхідної продукції. Але відповідальність за відсутність препарату не повинна наставати автоматично, якщо причини дефіциту перебували поза її контролем.

Дефіцит чи бездіяльність: АФУ пропонує провести межу

Асоціація пропонує нормативно розмежувати дві принципово різні ситуації. Перша — коли необхідного препарату немає через дії або бездіяльність самого аптечного закладу. Друга — коли аптека готова закупити товар, однак зробити це неможливо через його відсутність у виробника, імпортера чи постачальника або через об’єктивну неможливість доставки.

У другому випадку, переконані в АФУ, тимчасова відсутність лікарського засобу або медичного виробу не повинна автоматично кваліфікуватися як порушення договору про реімбурсацію.

Для цього Асоціація пропонує внести зміни до підпункту 5 пункту 8 Типової форми договору. Обов’язок забезпечувати безперервну наявність препарату пропонується прямо пов’язати з його фактичною наявністю у доступних аптечному закладу постачальників та з об’єктивною можливістю поставки до конкретної аптеки або аптечного пункту.

Аптека має довести, що намагалася закупити препарат

Водночас АФУ не пропонує замінити чітку договірну вимогу можливістю просто послатися на дефіцит. Важливо, щоб аптечний заклад міг підтвердити свої дії.

Таким підтвердженням, на думку Асоціації, можуть бути дані електронних систем замовлення дистриб’юторів, відмови чи повідомлення постачальників про відсутність товару, інформація про сформовані, але невиконані замовлення, а також інші об’єктивні відомості, які засвідчують, що придбати відповідний препарат було неможливо.

Тобто запропонована модель передбачає баланс. З одного боку, аптека повинна реально докладати зусиль, щоб необхідні ліки були доступними пацієнтові. З іншого — вона отримує можливість довести, що тимчасова відсутність препарату виникла не через недбалість або неналежне управління запасами.

До зміни правил аптекам потрібні зрозумілі роз’яснення

Окреме питання — період до можливого внесення нормативних змін. Адже договори виконуються вже зараз, а ситуації з тимчасовою відсутністю окремих препаратів можуть виникати в будь-який момент.

Тому Асоціація просить НСЗУ до остаточного нормативного врегулювання надати аптечним закладам — сторонам договорів про реімбурсацію — чітке роз’яснення щодо того, як Служба оцінюватиме випадки тимчасової відсутності повністю реімбурсованих препаратів, якщо причини такої відсутності не залежать від аптеки.

Для ринку це важливо не лише з погляду можливість  санкцій. Невизначеність створює додаткове адміністративне навантаження, змушує аптеки працювати в умовах ризику та особливо відчутно позначається на тих закладах, які продовжують роботу в громадах зі складною логістикою.

Головна мета — щоб пацієнт не залишився без ліків

На перший погляд може здатися, що йдеться передусім про захист інтересів аптечного бізнесу. Однак у центрі дискусії залишається пацієнт. Надмірно жорстке застосування вимог, які аптека не завжди здатна виконати з незалежних від неї причин, саме по собі не створює додаткових запасів лікарських засобів у країні та не відновлює порушених логістичних ланцюгів.

Натомість додаткові ризики для аптек, особливо на територіях, де забезпечувати населення ліками і без того складно, можуть мати протилежний ефект.

Саме тому АФУ пропонує закласти в правила реімбурсації принцип пропорційності: аптечний заклад має відповідати за те, на що він дійсно може впливати, і підтверджувати свої дії, але не має нести негативних наслідків за відсутність товару у виробника, імпортера чи дистриб’ютора.

«Запровадження такого підходу дозволить забезпечити справедливе та пропорційне застосування умов договорів про реімбурсацію, усунути ризик покладення на аптечні заклади відповідальності за обставини, які перебувають поза межами їх контролю, та водночас збереже належний рівень відповідальності аптечних закладів за реальне вжиття заходів для забезпечення доступності лікарських засобів для пацієнтів», — ідеться у зверненні.

По суті, пропозиція АФУ стосується не послаблення вимог до аптек, а уточнення меж їхньої відповідальності. Адже стабільність програми реімбурсації залежить не тільки від формального виконання договорів, а й від того, наскільки самі правила враховують реальність фармацевтичного ринку — особливо в умовах війни. І якщо кінцевою метою залишається безперервний доступ пацієнта до необхідних ліків, то відповідальність на кожному етапі ланцюга має відповідати реальним можливостям його учасників.

Читайте також Адміністративний бар’єр для ліків: як перепідтвердження сертифікатів GMP в Україні впливає на забезпечення пацієнтів.