Тисячі кілометрів заради життя: як залізничники забезпечують доставку ліків і медичну евакуацію
– 3 хв. читання
4 листопада в Україні відзначають День залізничника — професійне свято людей, завдяки яким навіть у найскладніші часи продовжують курсувати потяги, здійснюється евакуація населення, транспортуються поранені, доставляються лікарські засоби, медичне обладнання та гуманітарна допомога.
Із початком повномасштабного вторгнення українська залізниця стала однією з важливих ланок забезпечення медичної допомоги. Коли звичні логістичні маршрути були порушені, залізничний транспорт допомагав підтримувати постачання необхідних вантажів до медичних закладів. В умовах бойових дій, обмеженого транспортного сполучення та постійної небезпеки залізничники продовжували виконувати свою роботу, забезпечуючи перевезення людей і вантажів, необхідних для функціонування системи охорони здоров’я.
Особливо показовим є досвід Харківського залізничного вокзалу, який продовжував працювати навіть у перші, найскладніші місяці війни. У найбільш напружені дні звідси евакуювали до 40 тисяч людей на добу. Водночас залізничники організовували перевезення поранених, співпрацювали з військовими госпіталями, медиками та волонтерами. Для евакуації пацієнтів використовували санітарні вагони та спеціальне обладнання, а працівники вокзалу допомагали з посадкою і супроводом людей, які потребували особливої уваги та медичної допомоги.
Про перші місяці повномасштабного вторгнення згадує начальник вокзалу станції Харків-Пасажирський Михайло Макаренко: «Ми бачили людей, які виїжджали. Бачили дітей, родини. Люди говорили: “Ми повернемося”. І це дуже впливало на нас. Ми розуміли, що виконуємо дуже важливу роботу».
Окремим напрямом роботи стала доставка медикаментів і медичного обладнання. Для термінових перевезень використовували не лише спеціальні вагони, а й пасажирські потяги. За потреби медичні вантажі розміщували в купе, тамбурах та інших доступних місцях. Значну частину таких перевезень здійснювали безкоштовно, розуміючи, наскільки важливо своєчасно доставити необхідні засоби для лікування пацієнтів. У ситуаціях, коли медичні установи потребували термінового постачання, залізничники шукали можливості організувати доставку без зайвих зволікань.
«Якщо була потреба у терміновій доставці медикаментів чи медичного обладнання, ми не могли сказати: зачекайте, поки буде зручний момент. Якщо це потрібно — значить, робимо», — згадує Михайло Макаренко.
На території Харківського вокзалу також організували роботу волонтерів і Червоного Хреста, облаштували приміщення для приймання гуманітарної допомоги. Для обліку та розподілу вантажів використовували автоматизовану систему, яка дозволяла визначати напрямки доставки, відповідальних осіб та отримувачів допомоги. Така організація роботи допомагала координувати гуманітарні перевезення та спрямовувати необхідні вантажі до громад і установ, які їх потребували.
Ця робота має особливе значення для фармацевтичної спільноти, оскільки безперервність фармацевтичного забезпечення залежить не лише від виробництва та наявності лікарських засобів, а й від можливості вчасно доставити їх туди, де вони найбільше потрібні. Навіть за наявності необхідних препаратів порушення транспортного сполучення може ускладнити забезпечення лікарень, аптек і пацієнтів. Тому стабільна робота залізниці є важливою складовою стійкості системи охорони здоров’я.
Сьогодні робота українських залізничників залишається надзвичайно складною та небезпечною. Російські обстріли залізничної інфраструктури, пошкодження колій, тягових підстанцій, локомотивів і станцій створюють додаткові загрози як для працівників, так і для пасажирів. За кожним таким ударом стоять не лише зруйновані об’єкти, а й ризик порушення транспортного сполучення, затримки важливих вантажів та ускладнення евакуації людей, які потребують допомоги.
Попри небезпеку, працівники залізниці беруть участь у відновленні пошкодженої інфраструктури, організовують рух за зміненими маршрутами, допомагають пасажирам і забезпечують перевезення необхідних вантажів. За цією щоденною роботою стоять величезна відповідальність, професіоналізм і людська витримка.
Стійкість залізничників Михайло Макаренко описує словами: «Але ми працюємо. Ми все витримуємо. Ми залізні. Сталеві люди».
Українські залізничники продовжують долати тисячі кілометрів, з’єднуючи не лише міста, а й людські долі. Адже залізниця — це значно більше, ніж колії, вокзали та потяги. Це довгоочікувані зустрічі на перонах, щирі усмішки, міцні обійми після тривалої розлуки, сльози радості та хвилюючі миті повернення додому. Це особливі миті, коли після довгих місяців і років очікування рідні нарешті зустрічають своїх найдорожчих людей, зокрема захисників і захисниць, які повернулися з полону. Це дорога до рідного дому, до нових починань, до відновлення сил і надії. Водночас залізниця залишається шляхом до порятунку для тих, хто потребує лікування, евакуації чи життєво необхідних ліків. І за кожним рейсом стоять людські історії, сповнені очікування, віри та найціннішого — можливості знову бути поруч із тими, кого любиш.
Редакція «Фармацевта Практика» щиро вітає всіх залізничників із професійним святом!
Дякуємо за відданість своїй справі, за врятовані життя, за кожен евакуаційний рейс, за доставлені медикаменти та медичне обладнання. За готовність працювати тоді, коли від швидкості й злагодженості ваших дій залежить можливість надати людині необхідну допомогу.
Бажаємо міцного здоров’я, сил, безпечних змін і щасливих повернень додому. Нехай попереду буде якомога більше мирних рейсів, радісних зустрічей на перонах і добрих новин.
Дякуємо за вашу працю!
З Днем залізничника України!
