Цифрове навантаження в роботі фармацевта: технострес, когнітивне виснаження та шляхи профілактики
– 11 хв. читання
Комп’ютер за першим столом, електронний рецепт, облікова програма, база препаратів, робочий чат, повідомлення на смартфоні. Між ними — відвідувач, який чекає відповіді зараз, а не після того, як фармацевт закриє п’ять відкритих вікон на моніторі. Цифрові технології мали б спрощувати роботу, і часто вони справді це роблять. Проте наприкінці зміни може виникати стан, коли фізично робота вже закінчилася, а мозок ніби продовжує перегортати невидимі вкладки.
У повсякденній мові такий стан часто називають цифровою втомою. Це не окремий медичний чи психіатричний діагноз, а узагальнене поняття, яке може охоплювати кілька різних явищ: технострес, інформаційне перевантаження, когнітивне виснаження, постійне переключення уваги, цифрове зорове напруження та недостатнє відновлення після роботи.
Ці явища важливо розмежовувати. Технострес пов’язаний із тим, як цифрові системи ускладнюють або прискорюють роботу, створюють надлишок повідомлень, вимагають постійного навчання чи втручаються в особистий час. Інформаційне перевантаження виникає тоді, коли обсяг сигналів і завдань перевищує можливості їх якісного опрацювання. Когнітивне виснаження стосується зменшення доступного ресурсу уваги, пам’яті та ухвалення рішень. Цифрове зорове напруження охоплює переважно фізичні симптоми, пов’язані з тривалою роботою з екраном. Недостатнє відновлення означає, що після завершення зміни нервова система не отримує належних умов і часу для переходу з робочого режиму до відпочинку.
Тому не варто створювати спрощений причинний зв’язок між кількістю годин перед екраном і психоемоційним станом людини. Значення мають інтенсивність інформаційного потоку, частота переключення уваги, організація праці, загальне робоче навантаження, якість цифрових систем і можливість повноцінного відновлення. Цифрове навантаження доцільно розглядати як один із компонентів загального професійного та психоемоційного навантаження фармацевта.
Коли мозок працює у режимі «ще одне вікно»
Людська увага не має нескінченної пропускної здатності. Кожне повідомлення, зміна програми, пошук препарату, перевірка рецепта або необхідність повернутися до перерваної операції змушують мозок перебудовуватися з одного завдання на інше. З боку така робота може виглядати як ефективна багатозадачність. Насправді ми здебільшого не виконуємо кілька складних завдань одночасно, а дуже швидко між ними перемикаємося.
Для фармацевта це може виглядати буденно. Він вводить інформацію в систему, відвідувач ставить додаткове запитання, приходить службове повідомлення, система видає попередження, телефон сигналізує про новий чат — і за кілька секунд увага змінює напрям кілька разів.
Саме інформаційне перевантаження, надлишок комунікації та необхідність постійно сортувати повідомлення дослідники називають характерними цифровими стресорами для медичних працівників. У дослідженні 204 лікарів невідкладної допомоги цифрові стресори були пов’язані з показниками психічного самопочуття та професійної діяльності. Автори окремо звертають увагу на когнітивне навантаження, яке створює необхідність постійно опрацьовувати документацію, інформацію про пацієнтів, повідомлення та цифрові сигнали (Monika Bernburg, Anika Tell, David A. Groneberg, Stefanie Mache, Digital stressors and resources perceived by emergency physicians and associations to their digital stress perception, mental health, job satisfaction and work engagement, 2024).
Фармацевтична практика має свою специфіку, але механізм схожий. Екран вимагає не просто дивитися — він змушує безперервно обирати, перевіряти, реагувати та повертатися до перерваної думки.
Не екраном єдиним: звідки насправді береться технострес
Було б занадто просто пояснити цифрове виснаження кількістю годин перед монітором. Дві людини можуть провести за комп’ютером однаковий час і завершити день у зовсім різному стані.
У дослідженнях техностресу описують кілька характерних чинників. Серед них — технологічне перевантаження, коли цифрові інструменти змушують працювати швидше або виконувати більше завдань; «вторгнення» технологій у приватний час; надмірна складність програм; постійні оновлення та відчуття, що до нової системи тільки звик — а правила вже змінилися.
Масштабний метааналіз, що об’єднав дані 113 незалежних досліджень і майже 50 тисяч спостережень, підтвердив зв’язок техностресу з несприятливими психологічними та поведінковими наслідками. Причому психологічні реакції виявлялися особливо помітними (Ilja Nastjuk, Simon Trang, Julius-Viktor Grummeck-Braamt, Marc T. P. Adam, Monideepa Tarafdar, Integrating and synthesising technostress research: a meta-analysis on technostress creators, outcomes, and IS usage contexts, 2024).
В аптечній практиці це означає важливу річ: людина може втомлюватися не від самого комп’ютера, а від необхідності підлаштовуватися під його логіку. Якщо програма повільна, інтерфейс незрозумілий, одна й та сама інформація вводиться кілька разів, система зависає в момент, коли перед першим столом утворилася черга, цифровий інструмент перестає бути ресурсом і сам стає джерелом напруження.
Коли автоматизація допомагає, а не виснажує
Цікаві дані отримали дослідники, які вивчали безпосередньо фармацевтів. У десяти лікарнях вони порівняли 256 фахівців, частина з яких працювала з роботизованими системами відпуску лікарських засобів, а частина — з традиційними системами.
Сам факт використання роботизованої технології не був пов’язаний зі статистично значущим підвищенням рівня вигорання чи депресивних симптомів. Водночас сприйняття технології як корисної та легкої у використанні мало негативний зв’язок із показниками вигорання та депресії. Інакше кажучи, сучасна технологія не обов’язково є проблемою. Значення має те, наскільки людина її розуміє, контролює і відчуває, що система полегшує, а не ускладнює роботу (Amna Ibrahim Alshamsi, Mariam AlHarthi, Hessa AbdulQader, Pramod Chhabrani, Safa Ahmed, Muna Almansoori, A cross-sectional study to explore the relationship between the technology acceptance model and burnout and depression among pharmacists working with a pharmacy robotic dispensing system, 2025).
Це принципово змінює погляд на профілактику цифрового перевантаження. Перекладати всю відповідальність на самого фармацевта й радити йому просто «менше користуватися гаджетами» — недостатньо. Важливими є зручність програмного забезпечення, навчання роботі з ним, технічна підтримка, зрозумілі алгоритми та організація робочого процесу.
Мозок, який не отримує тиші
Одна з підступних рис цифрового навантаження полягає в тому, що після роботи воно нерідко продовжується. Людина залишає аптеку, але дорогою додому переглядає повідомлення. Удома відкриває соціальні мережі, перемикається на новини, відео, листування. Здається, що робочий комп’ютер залишився далеко, отже відпочинок уже почався. Для нервової системи різниця не завжди така очевидна: потік нових стимулів не припиняється.
Якщо після робочого дня, насиченого цифровою інформацією, людина продовжує годинами безцільно гортати соціальні мережі, фактичного інформаційного розвантаження може не відбуватися. Змінюється контент, але зберігаються постійний потік нових стимулів і переключення уваги.
Українські дослідники Наталія Боженко, Мирослав Боженко та Ольга Боженко звертають увагу на те, що сучасний цифровий стрес формується не лише тривалим перебуванням перед екраном, а й постійним інформаційним навантаженням, багатозадачністю та безперервною онлайн-комунікацією. У своєму огляді вони описують нейробіологічні механізми, через які хронічний стрес може бути пов’язаний із когнітивним виснаженням, тривожними проявами та проблемами зі сном (Наталія Боженко, Мирослав Боженко, Ольга Боженко, «Стрес у цифрову епоху: нейробіологічні механізми тривоги та можливості модуляції нейромереж», 2026).
Тому вечірнє «нічого не роблю, просто гортаю стрічку» не завжди дорівнює психологічному відновленню. Після дня, насиченого сигналами, даними та необхідністю реагувати, мозку може бути потрібна не інша інформація, а період, коли нової інформації взагалі немає.
Проблемне використання інтернету та компульсивний скролінг
Окремо варто розглянути проблемне використання інтернету, смартфона та соціальних мереж. У побуті його нерідко називають інтернет-залежністю, однак це поняття потребує обережності. Не кожне часте користування цифровими технологіями має патологічний характер. Доцільніше говорити про континуум — від звички та надмірного використання до проблемної, компульсивної або залежнісної цифрової поведінки.
Одним із проявів такої поведінки може бути компульсивний скролінг. Людина практично при кожній вільній хвилині автоматично звертається до смартфона і починає переглядати соціальні мережі, короткі відео, новини чи повідомлення незалежно від реальної потреби в цій інформації. Поступово така активність може втрачати цілеспрямований характер. Людина вже не стільки шукає й осмислює необхідну інформацію, скільки переходить від одного короткого цифрового стимулу до іншого.
Ознаками проблемного характеру поведінки можуть бути:
- автоматичне звернення до смартфона без конкретної мети;
- втрата контролю над тривалістю користування;
- труднощі з припиненням скролінгу;
- повторні невдалі спроби скоротити екранний час;
- постійна потреба перевіряти смартфон;
- дискомфорт за відсутності доступу до цифрового контенту;
- негативний вплив на сон, відпочинок, професійне або соціальне функціонування.
Водночас ці ознаки самі по собі не встановлюють психічного розладу. Важливими є стійкість поведінки, ступінь втрати контролю та її реальні наслідки для життя.
«Я контролюю телефон» — а телефон думає інакше
Українські дані дають ще одну цікаву підказку. Катерина Посохова, Андрій Чорномидз, Віктор Пида та Валентина Черняшова дослідили цифрову поведінку 171 студента-медика. Вони виявили сильний позитивний зв’язок між загальним екранним часом та показниками залежності від екрана. Водночас дослідники зафіксували парадокс: що вираженішими були ознаки проблемного користування, то менш критично частина учасників могла оцінювати власну поведінку. Автори назвали це явище «цифровою анозогнозією».
Термін «анозогнозія» має конкретне клінічне значення, тому його не слід без пояснення прирівнювати до клінічної анозогнозії. У цьому контексті йдеться про спеціальне або метафоричне визначення, використане авторами дослідження для опису недостатнього усвідомлення власної проблемної цифрової поведінки, а не про встановлений психопатологічний феномен (Катерина Посохова, Андрій Чорномидз, Віктор Пида, Валентина Черняшова, «Предиктори та наслідки залежності від екрану у здобувачів вищої освіти», 2026).
Проблемна цифрова поведінка, цифрова втома, професійне вигорання, тривожні та депресивні розлади — не тотожні поняття. Вони можуть співіснувати або взаємно посилюватися, але не повинні автоматично ототожнюватися.
Корисніше подивитися на поведінку. Чи тягнеться рука до телефона автоматично під час кожної паузи? Чи складно побути кілька хвилин без нового контенту? Чи залишається смартфон останнім джерелом інформації перед сном і першим після пробудження? Чи викликає мовчання робочого чату неспокій і бажання перевірити, чи нічого не пропущено?
Перевірте себе: чи контролюєте ви своє користування інтернетом?
Для первинної самооцінки можна використати короткий скринінговий блок, адаптований за змістом валідованих шкал проблемного користування інтернетом, зокрема Compulsive Internet Use Scale або Problematic Internet Use Questionnaire.
За останні три місяці оцініть кожне твердження:
- Я звертаюся до смартфона або інтернету автоматично, навіть коли не маю конкретної мети.
- Мені складно припинити користування інтернетом після того, як я вже почав або почала.
- Я довше, ніж планував або планувала, переглядаю соціальні мережі, новини чи короткі відео.
- Я неодноразово намагався або намагалася скоротити час онлайн, але не зміг або не змогла цього дотриматися.
- Я часто думаю про те, коли зможу знову перевірити смартфон або зайти в інтернет.
- Відсутність доступу до цифрового контенту викликає в мене неспокій, дратівливість або дискомфорт.
- Користування інтернетом заважає моєму сну, відпочинку, роботі, навчанню чи спілкуванню.
- Я використовую смартфон або інтернет, щоб уникнути нудьги, тривоги, втоми чи неприємних переживань.
- Після тривалого скролінгу я відчуваю, що не відпочив або не відпочила, але все одно повторюю цю поведінку.
- Я приховую або применшую тривалість свого користування інтернетом перед іншими або перед собою.
Варіанти відповіді:
- ніколи;
- рідко;
- іноді;
- часто;
- дуже часто.
Цей блок не є діагностичним тестом і не замінює повну валідовану шкалу чи консультацію фахівця. Його мета — допомогти помітити можливі ознаки втрати контролю. Особливої уваги потребують не окремі відповіді, а поєднання автоматичності, труднощів припинення, повторних невдалих спроб скоротити користування та негативного впливу на сон, відпочинок або повсякденне функціонування.
Якщо такі ознаки повторюються регулярно й заважають життю, варто перейти від самооцінки до конкретних змін у цифровій поведінці або звернутися по професійну допомогу.
Втомленому мозку потрібна не сила волі, а пауза
Одним із найпростіших інструментів відновлення є короткі перерви протягом робочого дня. І це той випадок, коли інтуїтивна рекомендація має експериментальне підґрунтя.
Метааналіз 22 незалежних вибірок із загальною кількістю 2335 учасників показав: короткі перерви тривалістю до десяти хвилин мали невеликий, але статистично значущий позитивний ефект щодо зменшення втоми та відновлення відчуття енергії. Водночас автори не виявили такого ж однозначного ефекту щодо продуктивності складних когнітивних завдань — після значного розумового виснаження для справжнього відновлення може знадобитися довша перерва (Patricia Albulescu, Irina Macsinga, Andrei Rusu, Coralia Sulea, Alexandra Bodnaru, Bogdan Tudor Tulbure, Give me a break! A systematic review and meta-analysis on the efficacy of micro-breaks for increasing well-being and performance, 2022).
Для фармацевта цінність такої паузи не обов’язково в її тривалості. Важливо, щоб вона справді відрізнялася від роботи. Перейти від робочої програми до новин у смартфоні — це зміна контенту, але не обов’язково зміна режиму навантаження. Значно кориснішим для відновлення може бути кілька хвилин пройтися, подивитися вдалину, випити води без телефона в руці, розім’яти плечі або просто дозволити увазі ні на що активно не реагувати.
Як відновити контроль над проблемною цифровою поведінкою
Мета корекції — не «боротьба зі смартфоном», а повернення контролю над власною цифровою поведінкою. Допомогти може поетапний алгоритм.
1. Усвідомлення
Оцініть реальний екранний час, частоту звернення до смартфона та кількість відкривань пристрою без конкретної мети. Важливо дивитися не лише на загальну тривалість користування, а й на те, коли саме воно відбувається: під час коротких пауз, у транспорті, під час їжі, перед сном або одразу після пробудження.
2. Визначення тригерів
З’ясуйте, що запускає автоматичний скролінг. Це може бути нудьга, тривога, очікування, втома, бажання відволіктися, звичка користуватися телефоном перед сном або потреба швидко знизити неприємне напруження.
3. Зменшення цифрових стимулів
Вимкніть необов’язкові сповіщення, приберіть найбільш проблемні застосунки з головного екрана, скасуйте непотрібні підписки та зменшіть кількість сигналів, які автоматично привертають увагу. Якщо робочі й особисті повідомлення надходять на один пристрій, варто розділити їх за часом або каналами настільки, наскільки це можливо.
4. Встановлення часових меж
Визначте конкретний час для соціальних мереж і поступово створюйте періоди без смартфона — під час їжі, спілкування, прогулянки та перед сном. Краще починати з реалістичних меж, які можна підтримувати, а не встановлювати заборони, що швидко призводять до зриву.
5. Заміщення
Замість безцільного скролінгу використовуйте інші способи відпочинку: фізичну активність, прогулянку, живе спілкування, читання, музику, творчі або інші заняття без постійного надходження коротких цифрових стимулів. Важливо не просто забрати смартфон, а запропонувати увазі інший спосіб перемикання та відновлення.
6. Оцінка контролю
Через кілька тижнів визначте, чи зменшилася автоматична потреба перевіряти смартфон, чи можете ви спокійно перебувати без цифрового контенту, чи покращилися сон, концентрація та відчуття відпочинку.
Якщо людина усвідомлює проблемність своєї поведінки, намагається її обмежити, але не може відновити контроль, а цифрова активність починає суттєво порушувати сон, професійну діяльність, сімейне чи соціальне функціонування, доцільною є професійна оцінка стану.
Після зміни потрібно «закрити програму» не лише на комп’ютері
Психологічне відновлення починається з появи межі між роботою і нероботою. У цифровому середовищі ця межа легко розмивається: робочий чат лежить у тій самій кишені, що й особисте листування, а професійні повідомлення приходять на той самий екран, на якому людина дивиться фотографії друзів.
Тому корисною може бути проста домовленість із собою: робочий день має мати момент завершення. Якщо характер роботи не потребує чергування чи термінового зв’язку, після зміни варто вимикати зайві робочі сповіщення або принаймні не реагувати на кожне повідомлення миттєво.
Це не «цифровий аскетизм». Смартфон не потрібно оголошувати ворогом. Завдання полягає в іншому — повернути собі право вирішувати, коли технологія потребує уваги, а коли ні.
Українські дослідниці Наталія Волотовська та Олена Скуловатова, вивчаючи психосоматичне благополуччя в умовах активного використання смартфонів, виявили зв’язки між екранним навантаженням, особливостями сну та когнітивними скаргами. Майже половина учасників їхнього дослідження мала недостатню або межову тривалість нічного відпочинку, а хронічні скарги на пам’ять були пов’язані з вираженими порушеннями сну (Наталія Волотовська, Олена Скуловатова, «Емоційний інтелект як ресурс психосоматичного благополуччя в епоху смартфонів», 2025).
Отже, вечірнє скорочення потоку повідомлень — це не боротьба з технологіями, а створення умов, у яких нервова система нарешті отримує сигнал: сьогодні вже нічого не потрібно терміново обробляти.
Цифрова гігієна — це також відповідальність аптеки
Профілактику цифрового перевантаження доцільно розглядати на двох рівнях.
На рівні аптечного закладу важливими є раціональна організація цифрових процесів, зручне програмне забезпечення, технічна підтримка, навчання працівників, мінімізація необов’язкових повідомлень, повноцінні перерви та обмеження непотрібної професійної комунікації поза робочим часом.
На індивідуальному рівні йдеться про усвідомлене користування цифровими технологіями, контроль компульсивного скролінгу, формування меж між роботою та відпочинком і повернення до видів діяльності, які забезпечують реальне інформаційне та психофізіологічне розвантаження.
Є спокуса перетворити профілактику техностресу на ще одне завдання самого працівника: правильно відпочивай, вимикай телефон, роби паузи, вчися концентруватися. Але сучасні дослідження показують, що значна частина цифрового стресу народжується саме з організації роботи.
Якщо програмне забезпечення незручне, технічні проблеми вирішуються годинами, працівника не навчили користуватися новою системою, кожна програма надсилає власні сповіщення, а від фармацевта одночасно очікують максимальної швидкості та безпомилковості, індивідуальні техніки релаксації матимуть обмежений ефект.
У медичних установах до захисних факторів від техностресу відносять навчання, доступну технічну підтримку, зрозумілий дизайн цифрових інструментів та організаційну допомогу працівникам. Для аптеки це означає просту зміну оптики: хороший цифровий сервіс має економити когнітивний ресурс фармацевта, а не вимагати від нього додаткової енергії на боротьбу із системою.
Перші сигнали часто маскуються під звичайну втому
Втома, дратівливість, порушення концентрації та сну є неспецифічними проявами. Вони можуть бути пов’язані не лише з цифровим навантаженням, а й із хронічним стресом, дефіцитом сну, професійним перевантаженням, соматичними причинами, професійним вигоранням, тривожними або депресивними станами.
Цифрове виснаження рідко починається драматично. Частіше фармацевт помічає, що наприкінці зміни складніше зосередитися на тексті, хочеться перечитати рядок ще раз, дратують повідомлення, важче слухати довгі пояснення відвідувача. З’являється відчуття «забитої голови», а після роботи не хочеться ні говорити, ні ухвалювати навіть прості побутові рішення.
До цього можуть приєднуватися головний біль, напруження м’язів шиї та плечей, сухість і печіння в очах, нечіткість зору. Огляд сучасних досліджень цифрового зорового напруження підтверджує, що серед типових скарг користувачів екранів є саме головний біль, напруження очей, біль у шиї та плечах, сухість і затуманення зору (Andrew Pucker, Aaron Kerr, Jennifer Sanderson, Chris Lievens, Digital Eye Strain: Updated Perspectives, 2024).
Фізичний і психологічний компоненти при цьому легко підсилюють один одного. Коли очі болять, тіло напружене, а увага виснажена, терпляче реагувати на складну комунікацію стає важче.
Іноді «я просто втомився від екрана» — вже не просто втома
Після напруженого дня дратівливість, бажання тиші чи тимчасове погіршення концентрації можуть бути нормальною реакцією на навантаження. Насторожитися варто тоді, коли відновлення перестає відбуватися.
Якщо навіть після вихідних залишається відчуття виснаження, суттєво погіршується сон, стає дедалі важче концентруватися, з’являється постійна тривога, емоційна відстороненість від відвідувачів, втрата інтересу до роботи або відчуття, що будь-який новий сигнал викликає непропорційно сильне роздратування, не варто пояснювати все лише «екранами». Так можуть проявлятися хронічний стрес, тривожний або депресивний стан, професійне вигорання, порушення сну чи соматичні проблеми. У такому разі доцільно звернутися до психолога, психотерапевта чи лікаря залежно від симптомів.
Цифрова втома не означає, що технологій стало «забагато» взагалі. Для сучасної фармації вони необхідні. Питання в тому, скільки безперервних вимог до уваги вони створюють, чи не перетворюється вільний час на продовження цифрового потоку і чи залишається в людини можливість від цих вимог відключитися.
Іноді найкращою психологічною підтримкою наприкінці зміни стає дуже проста річ: закрити останнє робоче вікно — і не відкривати одразу наступне.
Читайте також Новий співробітник у аптечній команді: як адаптуватися без зайвого стресу.
