Українська фарма в програмі реімбурсації: більше упаковок — менше грошей

Бюджет програми «Доступні ліки» зростає, але структура його розподілу залишається дискусійною: українські виробники забезпечують понад половину фізичного обсягу препаратів, однак отримують менше п’ятої частини фінансування.

У 2025 році бюджет державної програми реімбурсації «Доступні ліки» сягнув 7,8 млрд грн. Але, як звертає увагу народний депутат України, член Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Сергій Кузьміних, розподіл цих коштів між виробниками демонструє помітний дисбаланс.

«Як думаєте, скільки з цих грошей отримали українські фармацевтичні заводи, що працюють під обстрілами, платять тут податки та створюють робочі місця? 1,5 млрд гривень. Це всього 19,2% від загального бюджету», — зазначає Кузьміних.

Водночас у натуральному вимірі ситуація виглядає інакше. За його словами, українські препарати забезпечують 28% добових доз (DDD) у програмі та понад 54% упаковок. 

Ця різниця між грошовими та фізичними показниками, за словами депутата, формує «класичний фінансово-натуральний парадокс» для країн із сильною генеричною індустрією.

«Національна фарма тягне на собі соціальний базис програми — фактично лікує кожного другого пацієнта, але фінансові вершки з бюджету НСЗУ знімає імпорт», — наголошує він.

Пошук балансу: між ціною, доступністю і виробництвом в Україні

Кузьміних звертає увагу, що нинішня модель закупівель у межах реімбурсації переважно орієнтована на найнижчу ціну, що часто підсилює позиції великих міжнародних або азійських виробників.

На його думку, ситуація потребує корекції через «розумні європейські регуляторні інструменти», які дозволили б підтримати національного виробника без порушення міжнародних зобов’язань і без ризику дефіциту ліків.

П’ять системних підходів до зміни моделі

У своїй позиції депутат пропонує комплексний пакет рішень, які, за його словами, базуються на європейській практиці.

1. Українські «пільгові списки» за польською моделлю

Як приклад наводиться досвід Польщі зі списками «polskie leki», де держава зменшує доплату пацієнта для локальних препаратів.

«Пацієнт сам проголосує гаманцем за українське», — зазначає Кузьміних, пропонуючи запровадити списки U1 і U2:

• U1 — українські готові форми зі знижкою 10–20%; 
• U2 — препарати повного циклу з українською субстанцією (API), які можуть бути без доплати. 

2. Від цінового демпінгу до гарантій постачання

Депутат критикує модель, у якій переможцем стає виключно найнижча ціна. «Потрібно впровадити критерій “безпеки постачання”. Виробник в Україні, який гарантує стабільність навіть під час повітряних тривог, має отримати преференційну маржу», — наголошує він.

3. Перегляд переліку терапевтичних груп

Йдеться про розширення програми за рахунок масових молекул, де українські виробники вже займають домінуючі позиції, але пацієнти досі купують ці препарати за власний кошт.

4. Стимулювання першого генерика

Окремо пропонується механізм підтримки компаній, які першими виводять генерик після завершення патенту. «Перша українська компанія, яка освоїла молекулу, має отримати гарантії ціни та перебування в реімбурсації на 2–3 роки без ризику демпінгу», — пояснює Кузьміних.

5. Довгострокові контракти з державою (MEA)

Ще один ключовий елемент — перехід до довгострокових угод між НСЗУ та виробниками. Йдеться про 3–5-річні контракти з гарантованими обсягами в обмін на інвестиції у виробництво та технологічне оновлення.

Економічний ефект: гроші залишаються в країні

Ключовий аргумент прихильників зміни моделі — не лише індустріальний, а й фіскальний. «Кожен мільйон гривень, заплачений іноземній корпорації, — це відтік валюти. Кожен мільйон, заплачений українському виробнику, — це до 40% повернення в бюджет через податки, зарплати і науку», — підкреслює депутат.

Між соціальною програмою і промисловою політикою

Сьогодні «Доступні ліки» фактично працюють у двох вимірах одночасно: як соціальна програма для пацієнтів і як інструмент перерозподілу ресурсів між глобальними та локальними виробниками.

На думку Кузьміних, ключове завдання держави — перейти від «цінового аукціону» до моделі, де враховується не лише вартість, а й стійкість системи.

«Здорова економіка та захищений пацієнт — це і є справжня європейська модель охорони здоров’я», — резюмує він.

У такій логіці «Доступні ліки» перестають бути лише програмою відшкодування і стають елементом довгострокової промислової політики у фармацевтичній сфері.

Читайте також Фарма як стратегічний сектор: новий формат євроінтеграції?