Національний тиждень безбар’єрності - рівні можливості для усіх громадян

З 25 по 31 травня 2026 року, в межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року в Україні вдруге проходить Національний тиждень безбар’єрності.

Що необхідно знати фармацевтичним працівникам?

Безбар’єрність  –  суспільна норма, в рамках якої кожну людину приймають, поважають і цінують незалежно від походження, статі, віку, фізичних особливостей, трудової зайнятості, інших особливостей та індивідуальних ознак.

Забезпечення фізичної безбар’єрності є невід’ємною складовою інклюзивного та рівного доступу до соціальних послуг для всіх категорій населення, зокрема осіб з інвалідністю, людей з тимчасовими або постійними порушеннями здоров’я, а також громадян старшого віку. 

Відповідно до статті 27 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон),  планування і забудова населених пунктів, формування мікрорайонів, проєктування, будівництво і реконструкція об’єктів фізичного оточення без пристосування для використання особами з інвалідністю не допускаються. А відповідно до статті 17¹ Закону, приміщення та робочі місця мають бути доступними для осіб з інвалідністю завдяки їх розумному пристосуванню, зокрема облаштуванню доступних санітарно-гігієнічних, побутових приміщень загального користування.

Абзацом п’ятим пункту 165 Ліцензійних умов з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №929 (далі – Ліцензійні умови) визначено, що ліцензіат, який провадить діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, забезпечує створення необхідних умов для вільного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів (далі – ДБН), що документально підтверджується фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат.

Також додатком 30 до Ліцензійних умов визначено форму Відомостей про доступність місць провадження господарської діяльності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, які кожен ліцензіат зобов’язаний подати до органу ліцензування.

Чинними на сьогодні є ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.11.2018 № 327. 

Ці норми поширюються на проєктування, будівництво нових та реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт існуючих житлових будинків та громадських будівель і споруд, а також на розумне їх пристосування з урахуванням потреб маломобільних груп населення. 

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», маломобільні групи населення –  особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні у просторі, зокрема особи з інвалідністю, особи з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, громадяни похилого віку, особи з дитячими візками.

Аптечні заклади повинні забезпечити рівні умови доступності до приміщень аптечних закладів, в тому числі і для маломобільних груп населення, зокрема забезпечити доступний вхід із пандусами або підйомниками, поручнями та неслизьким покриттям, достатню ширину шляхів руху і дверних прорізів для пересування осіб на кріслах колісних, відсутність або мінімізацію порогів, наявність засобів комунікації, доступне інформаційне та навігаційне супроводження, а також організацію внутрішнього простору таким чином, щоб забезпечити можливість самостійного і безпечного доступу до послуг аптечного закладу для всіх категорій відвідувачів.

Водночас, суттєво спрощені вимоги встановлено для приміщень автозаправних станцій, які здійснюють торгівлю лікарськими засобами, що відпускаються без рецепта.

Ліцензійні умови визначають, що у разі коли приміщення автозаправних станцій, у яких здійснюється роздрібна торгівля лікарськими засобами, що відпускаються без рецепта, неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, за погодженням з громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням універсального дизайну відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Цим фактично створено регуляторну асиметрію, оскільки аптечні заклади зобов’язані забезпечувати повну відповідність вимогам безбар’єрності та доступності, тоді як для АЗС допускається застосування спрощеного підходу, що формує нерівні умови здійснення діяльності.

Переважна більшість аптек, як закладів охорони здоров’я, розуміють свою важливу соціальну функцію в системі охорони здоров’я  –  забезпечення доступності фармацевтичної допомоги через професійну діяльність, засновану на принципах гуманності, відповідальності, етичності та суспільної довіри, оскільки аптеки укомплектовані кваліфікованими фахівцями зі спеціальною освітою, що навряд чи можна очікувати від автозаправних станцій, у штаті яких фармацевти відсутні.

 Читайте також Належна аптечна практика – основні вимоги для аптек.