Віктор Сердюк: атаки на українські фармзаводи створюють загрозу для програми «Доступні ліки»

Руйнування фармацевтичного виробництва створює ризики, які неможливо подолати лише відновленням логістики. Якщо російські атаки на українські фармпідприємства триватимуть, наслідки можуть позначитися не тільки на асортименті препаратів, а й на доступності лікарської допомоги для пацієнтів, зокрема в межах державної програми реімбурсації «Доступні ліки». На цьому наголошує президент Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк, закликаючи Міністерство охорони здоров’я завчасно реагувати на загрози для вітчизняного виробництва.

Знищення виробництва — інший масштаб ризику

Удари по фармацевтичній інфраструктурі змушують по-новому оцінювати стійкість українського ринку лікарських засобів. За словами Віктора Сердюка, руйнування заводу Kusum у Сумах стало тривожним сигналом: більше не можна виходити з припущення, що українські фармацевтичні підприємства залишатимуться поза цілеспрямованими атаками.

«Якщо раніше ми ще сподівалися, що росія не завдаватиме ударів по фармацевтичних заводах, то руйнування підприємства Kusum у Сумах показало, що такий сценарій цілком реальний. Під загрозою може опинитися значна частина українського виробництва лікарських засобів — до 70% упаковок препаратів різних терапевтичних груп, зокрема кардіологічних, неврологічних та онкологічних. Тому сьогодні потрібно говорити не лише про наслідки вже завданих ударів, а й про те, як захистити безперервність забезпечення пацієнтів ліками надалі», — наголошує Віктор Сердюк.

Окремий виклик полягає в тому, що фармацевтичне виробництво не можна швидко замінити закупівлею готової продукції за кордоном. Для цього необхідно знайти альтернативного виробника, організувати випуск відповідних препаратів і забезпечити проходження необхідних процедур. Навіть за наявності готовності іноземної компанії допомогти це потребуватиме часу, ресурсів і належної регуляторної підготовки.

Чому імпорт не може миттєво компенсувати втрати

Пошкодження складів і логістичної інфраструктури також впливають на забезпечення ліками, проте характер цих ризиків відрізняється від наслідків знищення виробничих потужностей. У першому випадку йдеться передусім про запаси та доставку продукції, тоді як у другому — про можливість її подальшого виготовлення. Саме ця відмінність, на думку експерта, має стати одним із ключових орієнтирів для державної політики у сфері лікарського забезпечення.

«Якщо руйнуються склади, ми втрачаємо частину запасів і можемо зіткнутися з перебоями в постачанні. Але знищення виробника — це значно складніша проблема. Щоб іноземна компанія почала випускати препарат замість українського підприємства, недостатньо просто зробити замовлення: потрібно налагодити виробничий процес, підготувати українське маркування, упаковку, інструкцію та інші необхідні елементи. На це можуть знадобитися місяці, а отже, пацієнти не обов’язково отримають заміну вчасно», — пояснює Віктор Сердюк.

За оцінкою експерта, підготовка повноцінної заміни для окремих препаратів може тривати щонайменше пів року. За цей час потреба в лікуванні нікуди не зникає, особливо якщо йдеться про хронічні захворювання, які вимагають регулярного приймання медикаментів. Тому планування альтернативних поставок і спрощення процедур для належно обґрунтованих випадків мають відбуватися до виникнення критичного дефіциту, а не після нього.

«Доступні ліки»: ризик не лише дефіциту, а й фінансового бар’єра

Особливе занепокоєння викликає можливий вплив перебоїв у виробництві на програму реімбурсації «Доступні ліки». За словами Віктора Сердюка, серед потенційно вразливих напрямів — кардіологічні та неврологічні препарати. Для пацієнтів, які тривалий час отримують лікування, навіть тимчасова відсутність звичного лікарського засобу може означати необхідність шукати альтернативу, узгоджувати її з лікарем і переглядати витрати на терапію.

«Найбільше занепокоєння викликає ситуація, коли препарат фізично можна буде знайти в аптеці, але його вартість стане надто високою для пацієнта. Якщо людина звикла отримувати ліки за програмою «Доступні ліки» безоплатно або з частковою доплатою, відсутність потрібного препарату в межах програми може створити для неї серйозний фінансовий бар’єр. Тобто питання полягає не лише в тому, чи буде лікарський засіб на ринку, а й у тому, чи зможе людина реально дозволити собі лікування», — застерігає президент Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів.

Цей ризик особливо важливий для людей, які потребують тривалої терапії та залежать від регулярного отримання препаратів. Вимушений перехід на дорожчі аналоги або самостійна відмова від лікування через його вартість можуть погіршити прихильність до терапії. Водночас фактичний вплив на програму залежатиме від наявності альтернативних препаратів, рішень щодо їх включення до реімбурсації та спроможності системи охорони здоров’я оперативно реагувати на зміни пропозиції.

МОЗ має діяти до виникнення дефіциту

Віктор Сердюк закликає Міністерство охорони здоров’я України розглянути можливість спрощення регуляторних процедур, які можуть прискорити реагування на перебої з постачанням лікарських засобів. На його думку, попередній досвід повномасштабної війни засвідчив, наскільки болісними можуть бути ситуації, коли проблеми з логістикою або доступністю окремих препаратів не отримують своєчасного системного розв’язання. Нині, вважає експерт, важливо використати цей досвід для завчасної підготовки до нових загроз.

«Ніхто не може дати абсолютної гарантії, що українські фармацевтичні заводи не зазнають нових ударів. Тому держава має заздалегідь визначити, як діяти в разі зупинки виробництва, які препарати потребуватимуть першочергового забезпечення та як швидко можна буде організувати альтернативні поставки. Необхідно також оцінити, які регуляторні процедури можна спростити без послаблення вимог до якості й безпеки ліків. Ми не повинні чекати, доки виникне гострий дефіцит і тривога серед пацієнтів переросте в паніку», — підкреслює експерт.

Йдеться не про відмову від стандартів якості, а про готовність системи охорони здоров’я діяти оперативно в надзвичайних умовах. Для цього важливо заздалегідь визначити критично необхідні препарати, передбачити можливі альтернативи та узгодити механізми взаємодії між державою, виробниками й учасниками фармацевтичного ринку. Окремої уваги потребує безперервність забезпечення ліками в межах програми «Доступні ліки», щоб проблеми з виробництвом не перетворювалися на додаткову фінансову перепону для людей, які потребують постійного лікування.

Руйнування фармацевтичного підприємства — це не лише втрата виробничих потужностей. Це потенційний ризик для стабільності постачання, доступності терапії та фінансового захисту пацієнтів. За умов воєнних загроз готовність до таких сценаріїв має стати частиною системної політики лікарського забезпечення, а не реакцією на вже сформований дефіцит.

Читайте також: Оптимізація фармбюджету за стандартами ЄС: як зміняться правила ціноутворення та реімбурсації для закупівлі ліків